Одним із ключових питань, які регулюють міжнародні стандарти аудиту, є питання обґрунтованості аудиторської думки. Законом України "Про аудиторську діяльність" встановлено, що аудитор має право самостійно визначати форми і методи проведення аудиту та надання інших аудиторських послуг. Проте забезпечити високий рівень якості таких послуг (і як наслідок, зменшити професійний (аудиторський) ризик) можливо лише за умови дотримання процедур і правил, які розглядаються міжнародними стандартами аудиту.
Спеціальним стандартом, що визначає поняття аудиторських доказів, їх види, умови забезпечення достатності та надійності й процедури отримання, є Міжнародний стандарт аудиту 500 "Аудиторські докази" (надалі - МСА 500).
Окрім МСА 500, цілий ряд інших стандартів встановлюють додаткові вимоги щодо процедур отримання аудиторських доказів. Зокрема, це такі стандарти:
Міжнародний стандарт аудиту 501 "Аудиторські докази: додаткові міркування щодо окремих статей" (надалі - МСА 501),
- Міжнародний стандарт аудиту 5 "Зовнішні підтвердження" (надалі - МСА 505),
- Міжнародний стандарт аудиту 510 "Перше завдання: залишки на початок періоду" (надалі — МСА 510),
- Міжнародний стандарт аудиту 520 "Аналітичні процедури" (надалі - МСА 520),
- Міжнародний стандарт аудиту 530 "Аудиторська вибірка та інші процедури тестування" (надалі - МСА 530),
- Міжнародний стандарт аудиту 540 "Аудиторська перевірка облікових оцінок" (надалі - МСА 540),
- Міжнародний стандарт аудиту 545 "Аудит оцінок за справедливою вартістю та розкриття інформації" (надалі - МСА 545),
- Міжнародний стандарт аудиту 550 "Зв'язані сторони" (надалі -МСА 550),
- Міжнародний стандарт аудиту 560 "Подальші події" (надалі -МСА 560),
- Міжнародний стандарт аудиту 570 "Безперервність" (надалі -МСА 570),
- Міжнародний стандарт аудиту 580 "Пояснення управлінського персоналу" (надалі - МСА 580).