Аудиторська діяльність в Україні здійснюється відповідно до великої кількості нормативних документів, які можна об’єднати у дві групи:
1) державні, галузеві та інші законодавчі акти (закони України, положення, інструкції, методичні рекомендації тощо) стосовно бухгалтерського обліку, фінансової звітності, оподаткування, господарської діяльності, права тощо;
2) закони України, аудиторські стандарти, нормативи та інші регулятори, які стосуються безпосередньо аудиторської діяльності.
Законодавча база щодо першої групи буде розглянута більш конкретно у модулі ІІ, з визначенням нормативних документів, які використовуються при проведенні аудиту за конкретними об’єктами перевірки.
Нині обмежимося лише назвами та переліком основних нормативних документів першої групи (тобто тими, які мають застосовуватись аудитором обов’язково тільки в чинних редакціях – з останніми змінами та доповненнями):
1) Господарський кодекс України [2];
2) Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» [17];
3) Податковий кодекс України;
4) Інструкція про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій [5];
5) План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій [10];
6) Положення (стандарти) бухгалтерського обліку (П(С)БО) 1–34 [12; Додаток П];
7) Цивільний кодекс України [21] тощо.
До другої групи нормативних документів можна віднести:
1) Закон України «Про аудиторську діяльність», редакція від 14 вересня 2006 року № 140-У [16; Додаток Ф];
2) Міжнародні стандарти аудиту (МСА), надання впевненості та супутніх послуг, редакція 2010 року [1; Додаток Х];
3) Кодекс етики професійних бухгалтерів (КЕПБ) [6; Додаток Ц];
4) офіційні роз’яснення Аудиторської палати України окремих питань щодо застосування стандартів аудиту;
5) інші нормативні акти, прийняті АПУ.
Завдання. Самостійно визначте структуру Закону України «Про аудиторську діяльність» за розділами та статтями.
18 квітня 2003 року Аудиторська палата України на своєму засіданні № 122/2визнала в якості національних порядок застосування в Україні Стандартів аудиту та етики Міжнародної федерації бухгалтерів.
Загальна збірка стандартів аудиту називається «Міжнародні стандарти контролю якості, аудиту, огляду, іншого надання впевненості та супутніх послуг», має обсяг 1 251 сторінки (2010 р.) і складається з двох великих розділів.
Мета Міжнародних стандартів аудиту, надання впевненості та етики: визначення основних положень та надання рекомендацій з організації, здійснення роботи аудиторськими фірмами і аудиторами та підвищення якості аудиту для найбільш повного задоволення потреб суспільства в достовірній інформації про фінансовий стан і результати господарської діяльності суб’єктів підприємницької діяльності.
Зміст КЕПБ буде розглядатися в останньому питанні цієї теми.
Нині зупинимося на основних складових другого розділу збірки «Міжнародних стандартів аудиту, надання впевненості та етики» (табл. 2.1).
Міжнародні стандарти аудиту (МСА, номери 100–999) призначені для застосування у процесі аудиту фінансової звітності, але їх можна адаптувати для аудиту іншої інформації та надання супутніх послуг.
Далі в посібнику (у модулях І і ІІІ) буде більш детально розглянуто окремі стандарти аудиту.
Таблиця 2.1