Бухгалтерський облік у системі господарського обліку

У широкому розумінні облік означає спостереження, вимі­рювання та реєстрацію важливих для людини природних та суспільних явищ, які впливають на її життєдіяльність. Зокрема, та­ким явищем є господарська діяльність – будь-яка діяльність, що пов'язана з виробництвом, обміном і споживанням матеріальних та нематеріальних благ. Суб'єктами господарської діяльності є фізичні та юридичні особи. Господарський облік являє собою процес відображення кількісних і якісних характеристик господарської діяльності з надання повної і правдивої інформації для прийняття рішень.

Господарський облік поділяють на три види:

1) оперативний – використовується для спостереження і контролю за окремими операціями і процесами з метою управління ними в період їх здійснення;

2) статистичний – вивчає і контролює масові суспільно-економічні та окремі типові явища і процеси;

3) бухгалтерський – відображає господарську діяльність підприємств, організацій і установ.

Бухгалтерський облік– це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про господарську діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Внутрішні користувачі задовольняють свої інформаційні потреби щодо ефективності роботи апарату управління, прибутковості організацій, прийняття управлінських і планових рішень, стабільності і прибутковості підприємства, збереження робочих місць, оплати праці і пенсійного забезпечення тощо. До них належать: власники підприємств, управлінський персонал, робітники і службовці. Зовнішні користувачі поділяються на користувачів, які:

1) мають прямий фінансовий інтерес: інвестори, постачальники, замовники, покупці, підрядники, банки та небанківські кредитні установи;

2) не мають прямого фінансового інтересу: органи державного регулювання та контролю, учасники фондового і товар­них ринків;

3) не мають фінансового інтересу взагалі: аудиторські фірми, фінансові аналітики та радники, судові та арбітражні орга­ни, громадські організації, профспілки.

Основні функції бухгалтерського обліку:

- інформаційна – полягає в забезпеченні інформацією про фінансовий стан і діяльність підприємства внутрішніх і зовнішніх користувачів;

- контрольна – полягає в можливості контролювати вико­ристання матеріальних, трудових та фінансових ресурсів підприємства методами бухгалтерського обліку;

- оцінювальна — полягає у вартісному вимірюванні та визнанні в обліку різнопланових об'єктів.

Щоб відобразити господарські засоби й процеси, що здійс­нюються на підприємстві, їхні кількісні та якісні характеристики в обліку застосовують такі види вимірників:

1) натуральні - забезпечують відображення об'єктів обліку в одиницях маси, об'єму, площі, потужності тощо;

2) трудові – використовують для визначення затраченої праці в одиницях робочого часу – днях, годинах, хвилинах;

3) грошовий (вартісний) – застосовують для обчислення вартості об'єктів обліку.

Класифікація бухгалтерського обліку.

1. За сферою діяльності:

1.1. Виробничо-господарський;

1.2. Бюджетний;

1.3. Банківський.

2. За обліковими функціями:

2.1. Фінансовий – комплексний облік ресурсів та господарської діяльності підприємства шляхом суцільного і безперервного відображення господарських операцій за звітний період;

2.2. Управлінський – процес підготовки інформації необхідної керівництву для потреб внутрішнього менеджменту поточної виробничої діяльності підприємства;

2.3. Податковий – специфічний функціональний облік, що здійснюється з метою нарахування та сплати податків відповідно до вимог податкового законодавства.

Принцип бухгалтерського обліку – це правило, яким слід керуватися при вимірюванні, оцінюванні та реєстрації господарських операцій і при відображенні їх результатів у фінансовій звітності. Бухгалтерський облік та фінансова звітність в Україні ґрунтується на таких основних принципах.

1. Обачність — застосування в бухгалтерському обліку методів оцінювання, які повинні запобігати недооцінці зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства.

2. Повне висвітлення – фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні й потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі.

3. Автономність – кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від її власників, у зв'язку з чим особисте майно та зобов'язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства.

4. Послідовність – принцип постійного (із року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених національ­ними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, і по­винна бути обґрунтована та розкрита у фінансовій звітності.

5. Безперервність – оцінювання активів та зобов'язань під­приємства здійснюється, виходячи з припущення, що його діяльність триватиме далі.

6. Нарахування та відповідність доходів і витрат – для визна­чення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в обліку і звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів.

7. Превалювання змісту над формою – операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

8. Історична (фактична) собівартість — пріоритетною є оцінка активів підприємства виходячи з витрат на їх виробництво і придбання.

9. Єдиний грошовий вимірник – вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій підприємства у фінансовій звіт­ності в єдиній грошовій оцінці.

10. Періодичність – можливість розподілу діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності.

2.Нормативна база введення бухгалтерського обліку на підприємствах.

Ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звіт­ності регламентується національними положеннями (стандарта­ми) бухгалтерського обліку (ПСБО), які розробляються і вдосконалюються з урахуванням вимог міжнародних стандартів та особливостей системи обліку, що склалася в Україні.

ПСБО – це офіційно затверджені правила та методологічні основи ведення обліку в Україні, використання яких обов'язкове для підприємств, установ, організацій та інших юридичних осіб усіх форм власності (крім банків і бюджетних установ). На сьогодні Міністерством фінансів України запроваджено 31 ПСБО, норми яких охоплюють практично всі основні ділянки обліку.