Калькулювання– це метод обчислення собівартості виготовлення продукції виконання робіт або надання послуг шляхом вимірювання та розподілу витрат, які належать до того чи іншого об'єкта калькулювання (виробу, процесу, замовлення тощо). Облік кругообороту капіталу ґрунтується на трьох калькуляціях: собівартості придбання (постачання, закупки), виробничої собівартості та повної собівартості реалізованої продукції.
Виділяють такі економічні елементи витрат: матеріальні; на оплату праці; відрахування на соціальні заходи; на амортизацію; інші операційні витрати. Групування витрат за економічними елементами характеризує їх відношення до створення продукту, але не відображає цілі і призначення виробничих витрат. Тому виробничі витрати перегруповують за статтями калькуляції (витрат), що дає уявлення про їхнє призначення і роль у процесі виробництва. Підприємство самостійно обирає перелік калькуляційних статей з урахуванням специфіки продукції, що виготовляється, та технологічних особливостей організації виробництва.
Класифікація витрат:
1. За економічним змістом:
1.1. Витрати засобів праці;
1.2. Витрати предметів праці;
1.3. Витрати живої праці.
2. За стадіями кругообороту капітал:
2.1. Витрати на постачання (заготівлю);
2.2. Витрати на виробництво;
2.3. Витрати на збут.
3. За економічними елементами:
3.1. Матеріальні витрати (витрати операційної діяльності сировини і матеріалів, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, тари і тарних матеріалів,будівельних матеріалів, запасних частин тощо);
3.2. Витрати на оплату праці (витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати відповідно до системи оплати праці прийнятої на підприємстві, оплата відпусток, компенсаційні та інші виплати);
3.3. Відрахування на соціальні заходи (на пенсійне забезпечення, соціальне страхування, на випадок безробіття, індивідуальне страхування);
3.4. Амортизація (сума нарахованої амортизації основних засобів, інших необоротних матеріальних активів та нематеріальних активів);
3.5. Інші операційні витрати (вартість робіт і послуг сторонніх організацій, сума податків і зборів, витрати від курсових різниць, знецінення запасів, списання та уцінка активів, сума фінансових санкцій тощо).
4. Відносно технологічного процесу:
4.1. Основні – витрати безпосередньо пов'язані з виготовленням продукту, які споживаються в однократному процесі виробництва;
4.2. Накладні (загальновиробничі) – витрати на обслуговування і управління.
5. За способом віднесення на собівартість:
5.1. Прямі – безпосередньо включаються до собівартості продукції;
5.2. Непрямі – включаються до собівартості на основі даних розподілу.
6. Відносно обсягу виробництва:
6.1. Постійні – на певному проміжку не залежать від обсягу виробництва;
6.2. Змінні – при зміні обсягу виробництва змінюються (пропорційно, прогресивно, регресивно, стрибкоподібно.
7. За складом:
7.1. Одноелементні (прості);
7.2. Комплексні – містять декілька економічних елементів витрат.
8. За сферою виникнення:
8.1.Виробничі;
8.2.Невиробничі.
9. За календарними періодами:
9.1. Поточні;
9.2. Витрати майбутніх періодів;
9.3. Витрати минулих періодів.
10. Відносно готового продукту:
10.1. Витрати в незавершене виробництво;
10.2. Собівартість готової продукції.
11. За охопленням нормуванням:
11.1 Нормовані;
11.2 Ненормовані.
В основу аналітичної деталізації й групування витрат покладено такі об'єкти обліку витрат на виробництво:
1) місце виникнення витрат – структурні підрозділи підприємства, за якими організується планування, нормування і облік витрат виробництва для контролю й управління витрачанням ресурсів (цех, дільниця, бригада);
2) центр витрат – первинні виробничі й обслуговуючі одиниці, що характеризуються однорідністю функцій, виробничих операцій, рівнем технічного оснащення, організацією праці та спрямуванням витрат;
3) центр відповідальності – підрозділи та відповідальними особами, що несуть колективну й індивідуальну відповідальність за здійснення витрат і зацікавлені в зниженні собівартості.
Калькулювання спрямоване на виявлення собівартості результату виробництва. Об'єктами калькулювання є продукти праці – види продуктів, напівфабрикатів, часткових продуктів (деталі, вузли) різного ступеня готовності, робіт, послуг, щодо яких необхідна інформація про їхню собівартість.
Калькуляція – це спосіб розрахунку собівартості продукту.
Види калькуляції:
-планова – складається на основі запланованого обсягу виробництва продукції та планових витрат;
-кошторисна – складається на основі планового обсягу виробництва продукції та кошторисних витрат;
- нормативна – формується на основі норм витрачання засобів виробництва та робочого часу та нормативного обсягу випуску продукції;
- звітна – складається на основі фактичних витрат за звітний період та фактичного обсягу виробництва.
Метод калькулювання – сукупність способів аналітичного обліку витрат на виробництво та прийомів обчислення собівартості калькуляційних об'єктів. Виділяють такі методи калькулювання собівартості:
1) простий (котловий) – використовується в однопродуктних виробництвах, де всі витрати йдуть на цей продукт. Найчастіше це відбувається в одному цеху. Собівартість одиниці калькулюється шляхом розподілення витрат на кількість виготовленої продукції;
2) по передільний – використовується в послідовних виробництвах (де один технологічний етап настає за іншим) і технологічний процес розподіляється на окремі частини – переділи (процеси), за кожним з яких окремо обліковуються витрати. Витрати попередніх переділів включаються до собівартості наступних, і на останньому переділі калькулюється собівартість готової продукції;
3) позамовний – використовується в складних паралельних виробництвах, коли в цехах одночасно виготовляються окремі вузли виробів, які потім комплектуються в збиральному цеху. Витрати групуються за замовленнями, для виконання яких вони понесені;
4) нормативний – полягає в тому, що витрати обліковуються за нормами, а фактична собівартість визначається як алгебрична сума витрат за нормами, відхилень від норм, а також змін норм.
Взаємозв'язок між оцінюванням та калькулюванням полягає в тому, що ціна використовується для складання калькуляції, а калькуляція - для вирахування ціни (формування собівартості) нового (створюваного) об'єкта обліку.