Фінансове планування

- Фінансовий контроль- контроль з боку держави за формуванням і використанням грошових коштів; фінансовий аудит- процес детальної перевірки правильності складання фінансової звітності та аналіз фінансового стану підприємства. (визн. Види, методи, форми);

-фін показники і фін важелі (фін норми і нормативи, ліміти);

-фін право.

51 Обґрунтуйте, яким чином фінансова політика держави може впливати на фінансову діяльність суб’єктів господарювання.

52 Обґрунтуйте взаємозв’язок фінансового права і фінансової політики.

Фінансове право можна характеризувати з різних позицій. З одного боку, це самостійна галузь права із визначеним предметом та методами правового регулювання, з іншого - це галузь законодавства, що є сукупністю законів та інших нормативно-правових актів, у яких фінансово-правові норми мають своє зовнішнє вираження і становлять джерело фінансового права. До джерел фінансового права належать: Конституція - Основний Закон України; загальні та спеціальні закони; постанови Верховної Ради України; укази Президента України; постанови та декрети Кабінету Міністрів України; відомчі нормативно-правові акти (постанови Правління НБУ; накази Міністра фінансів; розпорядження Державного казначейства України тощо); міжнародні правові акти, звичаї та стандарти, що ратифіковані парламентом та входять до національного законодавства

Фінансова політика — комплекс дій і заходів, що здій­снюються державою в межах наданих їй функцій та по­вноважень у сфері фінансової діяльності суб'єктів гос­подарювання та фінансових інституцій, громадян і безпосередньо держави з метою вирішення певних за­вдань і досягнення поставлених цілей.

Складові фінансової політики.Фінансова політика розгля­дається у широкому і вузькому розумінні. У широкому розумінні вона відображає >сі сторони функціонування фінансів і охоплює монетарну (грошово-кредитну) та фіскальну політики.

53 Обґрунтуйте відмінності між фінансовою та фіскальною політикою держави.

Фінансова політика — комплекс дій і заходів, що здій­снюються державою в межах наданих їй функцій та по­вноважень у сфері фінансової діяльності суб'єктів гос­подарювання та фінансових інституцій, громадян і безпосередньо держави з метою вирішення певних за­вдань і досягнення поставлених цілей.

Складові фінансової політики.Фінансова політика розгля­дається у широкому і вузькому розумінні. У широкому розумінні вона відображає >сі сторони функціонування фінансів і охоплює монетарну (грошово-кредитну) та фіскальну політики.

Фіскальнаполітика характеризує дії держави щодо централі­зації частини виробленого ВВП та її суспільного використання. Вона здійснюється шляхом упровадження різноманітних методів мобілізації державних доходів та розподілу цих коштів за окре­мими напрямами державних видатків.

54 Обґрунтуйте необхідність та призначення фінансових пільг і фінансових санкцій.

У фінансових важелях важливе місце посідають фінансові санк­ціїяк особливі форми організації фінансових відносин, покликані посилити матеріальну відповідальність суб'єктів господарювання щодо виконання взятих зобов'язань (договірних умов, сплати пода­тків і зборів тощо). В умовах ринку роль фінансових санкцій значно зростає. Найбільш поширеними серед них є штраф і пеня.

Штраф— це засіб матеріального впливу на винних у пору­шенні законодавства, угод або чинних правил. Накладається, як правило, в твердій грошовій сумі.

Пеня— застосовується у разі несвоєчасного виконання грошо­вих зобов'язань і нараховується за кожен день прострочення. Розмір пені встановлюється в процентах від суми простроченого платежу.

Пільги – це спосіб забезпечення таким громадянам підвищений рівень соціальних гарантій, повне або часткове звільнення їх від оплати соціальних послуг (житлово-комунальних, транспортних, санаторно-лікувальних тощо), від дотримання встановлених нормативно-правовими актами певних вимог та правил. Ще однією характеристикою пільги є те, що особа отримує певні блага на безоплатній основі, проте це не безкоштовно, адже фінансові зобов'язання по пільгах бере на себе держава.

55. Поясніть відмінності між фін. методами, фін. важелями та фін. інструментами.

Реалізація фінансової політики здійснюється за допомогою фінансового механізму. Фінансовий механізм – це сукупність фінансових методів і форм, інструментів та важелів впливу на соціально-економічний розвиток суспільства. Фінансові методи - це способи впливу фінансових відносин на господарський процес. Цей вплив здійснюється через управління рухом фінансових ресурсів, порівняння витрат і результатів, матеріальне стимулювання і відповідальність за ефективне використання грошових фондів. Фінансові методи становлять основу фінансового механізму, до них відносять: планування і прогнозування, інвестування, кредитування і самокредитування, оподаткування, матеріальне стимулювання і відповідальність, страхування, заставні, трансфертні, трастові операції, оренду, лізинг, факторинг та ін. Дія фінансових методів виявляється в утворенні й використанні різних грошових фондів. Фінансовий важіль є прийомом дії фінансового методу. У фінансовому механізмі важливу роль відіграють такі фінансові важелі: прибуток, дохід, амортизаційні відрахування, фінансові санкції, ціни, орендна плата, дивіденди, відсоткові ставки за позиками, депозитами і облігаціями, інвестиції, валютні курси та ін. Ефективність фінансового механізму залежить від цілеспрямованого вибору фінансових інструментів та дійовості їх впливу на окремі сторони соц.-ек. розвитку. Видами таких інструментів є податки, внески та відрахування, субсидії та дотації.

 

56. Поясніть відмінності між державним бюджетом як основним фінансовим планом держави та балансом фінансових ресурсів і витрат держави.

Правова характеристика бюджету пов'язана з розглядом його як фінансового плану, що являє собою розпис доходів і видатків основного централізованого фонду грошових коштів держави. Він відображає загальнодержавні потреби в грошових коштах, джерела їх формування, розподіл і перерозподіл. Саме Державний бюджет насамперед характеризує економічну й соціальну політику держави. Бюджет як фінансовий план відіграє дуже важливу роль у діяльності держави. Він визначає можливості і пріоритети держави, її роль і форми реалізації закріплених за нею функцій. Це документ, що спрямовує діяльність держави, робить її конкретною і фінансово забезпеченою. Стан бюджету як фінансового плану характеризується 3 показниками: 1) рівновага доходів та видатків; 2) перевищення доходів над видатками; 3) перевищення видатків над доходами. Особливістю державного бюджету як основного плану держави є те, що він єдиний має силу закону. Щорічно Верховна Рада України ухвалює Закон України про Державний бюджет.

Баланс фінансових ресурсів та витрат держави - комплексний документ-прогноз, що відбиває обсяг надходжень фінансових ресурсів та їх використання в усіх секторах економіки. Є складовою частиною прогнозу економічного та соціального розвитку держави, його фінансовою програмою, в якій розкриваються можливості фінансового забезпечення темпів і пропорцій розвитку економіки держави у прогнозованому періоді та пропорції розподілу її валового внутрішнього продукту. Метою розробляння балансу є:

* визначення величини фінансових ресурсів, що створюються в державі і можуть бути використані для здійснення заходів з економічного та соціального розвитку на прогнозований період;

* встановлення збалансованості доходів і видатків держави;

* перевірка економічного обґрунтування розрахунків державного бюджету, балансу грошових доходів і видатків населення, платіжного балансу та інших фінансових балансів.

Баланс фінансових ресурсів і витрат в державі розробляється Міністерством економіки України разом з Міністерством фінансів на основі показників валового внутрішнього продукту та національного доходу.

Відмінність балансу фін. ресурсів і витрат держави від зведеного бюджету полягає в тому, що, крім централізованих фін ресурсів, які реалізуються через бюджетну систему, в ньому відображаються і децентралізовані фін ресурси, які зосереджуються у розпорядженні підприємств, установ, також відображаються ресурси централізованих фондів цільового призначення.

 

57. Поясніть відмінності між фінансовим регулюванням і фінансовим забезпеченням.

Існує два методи фінансового впливу на соціально-економічний розвиток: фінансове регулювання та фінансове забезпечення. Ці методи є підсистемами в структурі фінансового механізму.

Фінансове забезпечення реалізується на основі відповідної системи фінансування, яке може здійснюватись у трьох формах: самофінансування, кредитування, зовнішнє фінансування. Самофінансування являє собою забезпечення потреб простого і розширеного відтворення виробництва за рахунок власних кош­тів юридичних і фізичних осіб. Головна перевага такої системи фін забезпечення полягає в тому, що вона сприяє максимально ефективному використанню наявних у суспільстві ресурсів на основі прискорення їх кругообігу. Кредитування як форма фінансового забезпечення полягає у тимчасовому використанні позичених ресурсів. Якщо самофінан­сування — це вихідна форма фінансового забезпечення, то кре­дитування, особливо в умовах ринкової економіки, є головною, провідною формою. Третя форма фін забезпечення - це зовнішнє фінансу­вання. Воно полягає у виділенні коштів певним суб'єктам на без­поворотній і безоплатній основі. Це може бути державне фінан­сування з бюджету чи державних фондів цільового призначення, надходження коштів від громадських та доброчинних фондів і організацій даної країни та з-за кордону, гранти від міжнародних організацій тощо.

Фінансове регулювання полягає у регламентуванні розподіль­них відносин у суспільстві й на окремих підприємствах. Оскільки фінанси являють собою розподільні й перерозподільні відносини, то фінансові методи регулювання, по суті, є методами розподілу. Існують два методи розподілу доходів: сальдовий і нормативний. При сальдовому методі головне - виділення підсумкового елемента в розподілі доходу. При нормативному методі важливе встановлення оптимального співвідношення між нормативним регламентуванням та самостійністю юр і фіз осіб у витрачанні коштів. Фінансове регулювання визначає характер дії фінансового механізму.

58.Об’єктивна необхідність, сутність і характерні ознаки податків.

Податки встановлюються для утримання державних структур і для фінансового забезпечення виконання ними функцій держави- управлінської, оборонної, соціальної та економічної.Вони не мають ні елементів конкретного еквівалентного обміну, ні конкретного цільового призначення.

Податок-це плата суспільства за виконання державою її функцій, це відрахування частини вартості ВВП на загально суспільні потреби, без задоволення яких сучасне суспільство існувати не може.

Сутність податків слід розглядати в наступних аспектах:

àхарактеристика податку як економічної категорії

àза формою прояву податкових відносин

àхарактеристика податків з організаційно-правової сторони

За економічною сутністю податки характеризуються економ. відносинами, які склалися у державі з юр. і фіз.ос. з приводу примусового вилучення частини створеної вартості і формування фонду фінансових ресурсів держави.

За формами прояву категорії податку є види податкових платежів, які встановлюються законодавчими органами влади.

З організаційно-правової сторони податок - це обов'язковий платіж, який надходить у бюджетний фонд у визначених законом розмірах і встановлені строки.

Характерними ознаками є обов'язковий характер податків та їх відносна безповоротність.

 

59. Функції податків.

Податок-це плата суспільства за виконання державою її функцій, це відрахування частини вартості ВВП на загально суспільні потреби, без задоволення яких сучасне суспільство існувати не може.

1)фіскальна – характеризує суспільне призначенння податків, тобто визначає роль податків у формуванні бюджетного фонду держави

У контексті даної функції можна визначити наступні вимоги до податків:достатність, регулярність, стабільність, рівномірність розподілу по території

2)стимулююча – через дану функцію держава впливає на процес розширеного відтворення, стимулюючи його розвиток, впливає на нагромадження капіталу, держава через цю функцію може розширювати платоспроможний попит населення, може стимулювати інвестиційну активність і може створювати додаткові стимули до праці та ін.

Стимулююча роль податків може бути реалізована наступним чином:

1.шляхом звільнення, повного або часткового, від сплати податку окремих осіб або окремих категорій платників.

2.шляхом повного або часткового звільнення об’єкта від оподаткування

3.шляхом встановлення неоподаткованого мінімуму

4.шляхом використання податкового кредиту

5.шляхом зниження ставки податку

6.шляхом встановлення податкових преференцій (у вигляді інвестиційного податкового кредиту і цільвої податкової пільги)

3)регулююча (іноді її обєднують зі стимулюючою функцією) – через податки держава може впливати на різні сторони діяльності платника.

Також виділяють ще розподілну (здійснюється формування дохідної частини бюджету з подальшим направленням цих доходів на фінансування різноманітних заходів, пов'язаних з реалізацією державою своїх функцій) та контрольну функції (оцінюється ефективність кожного податку і податкової системи в цілому)

 

60. Елементи системи оподаткування, їх характеристика.

Об'єкт податку вказує на те, що саме оподатковується. Ще називають податковою базою.

Суб'єкти оподаткування - це особи (юридичні або фізичні), на яких покладено обов'язки сплачувати, утримувати та перераховувати податки до бюджету. Платника податку треба відрізняти від справжнього носія податку (кінцевого споживача) - особи, на яку податок припадає наприкінці усіх процесів перекладання.

Джерелом податку називають дохід, з якого платник сплачує податок. Джерело сплати може бути безпосередньо пов'язане з об'єктом оподаткування (коли оподатковується сам дохід або майно, що приносить дохід), а може і не мати стосунку до об'єкта оподаткування (наприклад, податки на майно і землю, які перебувають в особистому користуванні і не приносять доходу їх власникам).

Одиниця оподаткування (або масштаб вимірювання) є одиниця вимір (фізичного чи грошового) об’єкта оподаткування.

Ставка податку - це законодавче встановлена величина податку на одиницю виміру бази оподаткування. Існують два підходи до встановлення податкових ставок: універсальний і диференційований. За універсального встановлюється єдина для всіх платників ставка, за диференційованого – кілька.

За способом побудови ставки податку поділяютьна тверді та процентні.

Тверді – встановлюються у грошовому вимірі на одиницю оподаткування в натуральному обчисленні.

Процентні ставки – встановлюються щодо об’єкта оподаткування, який має грошовий вимір.

Процентні ставки можуть бути:

-пропорційні – єдині ставки, що не залежать від розміру об’єкта оподаткування

-прогресивні – такі ставки, розмір яких зростає в міру збільшення обсягів об’єкта оподаткування

-регресивні ставки – зменшуються в міру зростання об’єкта оподаткування.

Податкова квота - частка податку в доході платника. Вона характеризує рівень оподаткування і може бути як в абсолютному, так і у відносному вимірах.

61. Податкові пільги, їх види та регулюючий вплив.

Згідно з діючим податковим законодавством України передбачені наступні форми надання податкових пільг:– встановлення мінімуму, який не оподатковується;– вилучення з оподаткування певних елементів об’єкта оподаткування;– звільнення від оподаткування окремих осіб або категорій платників податків;

– зменшення податкових ставок;– застосування цільових податкових пільг, у т. ч. податкових кредитів.Крім вищезазначеної класифікації податкових пільг, існує ще наступний їх поділ на основі віднесення пільг на прибуток або витрати платника, впливу на елементи податкового механізму. Відповідно до цього пільги поділяються на три основні види: вилучення, знижка, податковий кредит.

Вилучення (відрахування) – вид податкової пільги, при якій відбувається вилучення окремих складових частин із загальної бази оподаткування з метою її зменшення. Механізм надання такого виду пільг безпосередньо проектується на об’єкт оподаткування, який зменшується. Подібні зменшення можна класифікувати наступним чином:– за видами платників: повні (надаються всім платникам) або часткові (надаються визначеним категоріям платників);– за термінами дії: постійні (які діють постійно протягом тривалого часу) або тимчасові (які діють протягом визначеного заздалегідь, обмеженого періоду);– за видами об’єкта: майнові (відрахування визначеної частини майна, що оподатковується) та прибуткові відрахування (застосовуються до частини прибутку платника);– за видами діяльності.Знижка – це вид податкової пільги, яка зменшує податкову базу або суму податку на визначені розміри. Величина цієї знижки визначається сумою витрат платника, які законодавчо виводяться з-під оподаткування шляхом зменшення на еквівалентну величину податкової бази. Шляхом надання такого виду пільг держава стимулює розвиток пріоритетних для суспільства напрямів діяльності господарюючих суб’єктів. Виділяються такі види знижок:– лімітовані, розмір яких прямо обмежений;– нелімітовані, при яких підсумкова база оподаткування може зменшуватися на всю суму витрат платника податків.Податковий кредит – вид пільг, при якому звільнення стосується загальної суми податкового платежу, нарахованого для сплати. За формами надання податкові кредити поділяються на:– зниження ставки податку;

– скорочення оподатковуваної суми;– перенесення терміну сплати або сплата податку частинами;

– повернення раніше сплаченого податку (частини податку);– зарахування раніше сплаченого податку в рахунок майбутніх платежів.В Україні податковий кредит застосовується у вигляді перенесення терміну сплати податкового платежу суб’єкта господарювання до бюджету відповідного рівня, наданого органом податкової служби у формі кредитної угоди, за умови використання платником податків звільнених коштів на законодавчо визначені цілі.Податкові пільги є дієвим інструментом реалізації регулюючої (стимулюючої) функції податкової політики держави, який застосовується урядами багатьох країн світу з метою стимулювання накопичення капіталу, інвестиційної активності, інноваційної діяльності, підвищення конкурентоспроможності національної продукції, розвитку окремих галузей економіки, розширення експорту, збільшення зайнятості та для вирішення багатьох інших проблем.

Слід наголосити, що надання податкових пільг без їх системного обґрунтування призводить до негативних наслідків для економіки держави, а саме: викривлення конкурентного середовища, збереження неефективних та неприбуткових суб’єктів у структурі народного господарства, отримання збитків, пов’язаних із демпінговою політикою, нерівномірний розподіл податкового тягаря між господарюючими суб’єктами.

62.Класифікація податків, їх характеристика за класифікаційними ознаками.

За формою оподаткування всі податки поділяються на дві групи: прямі і непрямі або опосередковані. Прямі податки встановлюються безпосередньо щодо платника, який сплачує їх до бюджету держави, і обсяг таких податків залежить від розмірів об'єкта оподаткування (податкової бази). Прямі податки поділяють на дві підгрупи: особисті і реальні. Особисті податки - це податки, які встановлюються персонально для конкретного платника і залежать від його доходів (податок на прибуток, прибутковий податок, податок на промисел). Реальні податки - це податки, які передбачають оподат­кування майна, виходячи із зовнішніх ознак; платниками виступають власники цього майна незалежно від їх доходів (податок на землю, податок з власників транспортних засобів, майнові податки).

Непрямі податкивстановлюються в цінах товарів і послуг. Формально непрямі податки справляються по пропорційних ставках. Кожний фактичний платник податку сплачує при купівлі товару однакову суму податку, незалежно від отримуваного доходу. До них відносимо:

Мито (це непрямий податок, що справляється з товарів (інших предметів), що переміщаються через митний кордон, тобто ввозяться, вивозяться або слідують транзитом, і який включається в ціну товарів і сплачується за рахунок кінцевого споживача), може бути протекціоністське, преференційне, зрівнювальне, статистичне, фіскальне, ввізне, вивізне, транзитне.

Нині в Україні стягуються акцизи, які в свою чергу складаються з універсального та специфічних акцизів. У податковій практиці існують три форми універсальних акцизів: податок з продажів (купівель) у сфері оптової або роздрібної торгівлі, податок з обороту і податок на додану вартість. Податок з обороту також стягується з валового обороту, але вже на всіх ступенях руху товарів.

Фіскальна монополія — це прибуток держави від реалізації монополізованих державою товарів.

За економічним змістом об'єкта оподаткування податки поділяються на три групи: податки на доходи, споживання і майно. Податки на доходи стягуються з доходів фізичних та юридичних осіб, із з/п, прибутку. Податки на споживання сплачуються не при отриманні доходів, а при їх використанні. Податки на майно встановлюються щодо рухомого чи нерухомого майна. На відміну від податків на споживання, які сплачуються тільки один раз — при купівлі, податки на майно стягуються постійно, доки майно перебуває у власності.

Залежно від рівня державних структур, які встановлюють податки, вони поділяються на загальнодержавні та місцеві. Загальнодержавні податки встановлюють вищі органи влади, їх стягнення є обов'язковим на всій території країни, незалежно від то­го, до якого бюджету (державного чи місцевого) вони зараховуються. Місцеві податкивстановлюються місцевими органами влади. Можливі різні варіанти встановлення місцевих подат­ків. По-перше, у вигляді надбавок до загальнодержавних податків. Рівень надбавки визначають місцеві органи відповідно до встанов­лених обмежень. По-друге, введення місцевих податків за перелі­ком, що встановлюється вищими органами влади. Вибір податків здійснюється місцевими органами. По-третє, можливе впроваджен­ня місцевих податків на розсуд місцевих органів без будь-яких об­межень з боку центральної влади

За способом стягнення розрізняють розклад­ні й окладні. Розкладні податки спочатку встановлюються в за­гальній сумі відповідно до потреб держави в доходах, потім цю су­му розкладають на окремі частини по територіальних одиницях, а на низовому рівні — між платниками. Це історично перша форма стяг­нення податків. Окладні податки передбачають встановлення спо­чатку ставок, а відтак і розміру податку для кожного платника окремо. Загальна величина податку формується як сума платежів окремих платників.

 

63. Податкова система, її сутність і основи побудови.

Податкова система - це сукупність загальнодержавних і місцевих податків, зборів та інших обов'язкових платежів, до бюджетів усіх рівнів, форм і методів їх установлення, зміни, скасування, обчислення, сплати та стягнення, а також забезпечення відповідальності за вчинення правопорушень у сфері оподаткування, організація роботи по податковому контролю.

Побудова податкової система повинна спиратись на наукові основи, які передбачають застосування та­ких вимог, як системність, встановлення визначальної бази цієї системи, формування правової основи і вихідних принципів. Ви­мога системності полягає в тому, що податки повинні бути взає­мопов'язані між собою, органічно доповнювати один одного, не заходити в суперечність із системою в цілому та іншими її еле­ментами. Визначальною базою побудови податкової системи є обсяг коштів, якого потребує держава для виконання покладених на неї функцій. Правову основу системи доходів держави становлять відносини власності, а вихідними принципами побудови податкової системи є: стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності, обов'язковість, рівнозначність і пропорційність, рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації, соціальна справедливість, стабільність, економічна обгрунтованість, рівномірність сплати, єдиний підхід, доступність. У сучасній економіці домінують ідеї американських економістів, які вважають, що податкова система повинна: не спотворювати оптимального розміщення виробничих факторів на ефективних ринках; бути справедливою; бути гнучким автоматичним стабілізатором; бути чіткою, прозорою і незмінною; забезпечувати мінімум витрат на стягнення податків.

 

 

64. Принципи побудови податкової системи України.

Принципи побудови податкової системи України:1)стимулювання підприємницької діяльності та інвестиційної активності шляхом введення пільг щодо оподаткування прибутку, спрямованого на розвиток виробництва.2)обов’язковість податків.3)відповідальність платників податків за порушення податкового законодавства.4)рівнозначність і пропорційність означає забезпечення сплати рівних податків на рівні доходи і прибутки і пропорційно більших податків на більші доходи і прибутки. 5)рівність платників податків означає недопущення будь-якої податкової дискримінації.6)соціальна справедливість забезпечується шляхом встановлення економічно обґрунтованого неоподаткованого мінімуму доходів громадян.7)стабільність означає забезпечення незмінності податків і зборів, їх ставок, а також і податкових пільг протягом бюджетного року.8)рівномірність сплати податків реалізується через встановлення строків сплати податків і зборів з урахуванням необхідності своєчасного надходження коштів до бюджету для фінансування витрат.9)компенсація означає, що право встановлення податків і внесення змін до податків належить ВРУ.10)економічна обґрунтованість податків означає встановлення податків з урахуванням показників розвитку економіки і необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його доходами.11)єдиний підхід означає забезпечення єдиного підходу до розробки податкових законів.12)доступність і дохідливість норм податкового законодавства для платників податків і зборів.

65. Наукові принципи оподаткування.

1.принципи формування податкової системи(визначають фундаментальні домінанти відносно встановлення кожного податку окремо та в сукупності, до них відносять:àрівнонапруженості податків означає такий розподіл податкового тягаря між суб’єктами оподаткування, який враховує всі аспекти їх діяльності (розмір отриманого доходу, обсяг доходів, обсяг споживання та заощадження, характер отриманих доходів);àпринцип соціальної справедливості – даний принцип у більшості країн реалізується шляхом справляння пропорційних податків або шляхом використання невеликої прогресії в оподаткуванні;àпринцип урівноваженості інтересів держави і платників податків означає, що побудова податкової системи,яка відображає взаємовідносини вказаних суб’єктів, повинна обов’язково виходити з необхідності збалансування їхніх інтересів та протиріч між ними; àцілеспрямоване використання податків як фінансових інструментів – кожний податок і кожний набір податків, який формує податкову систему, справляє відповідний вплив на суспільство, тому при розбудові податкової системи необхідно уявляти, яким саме буде цей вплив і обґрунтовувати впровадження тих чи інших податків або внесення певних податкових змін.)2.принцип оподаткування(відображають засади справляння податків державою.Ці принципи зводяться до такого: -всі громадяни мають сплачувати податки відповідно своїх можливостей і доходів (обов’язковість,всеохоплюваність та платоспроможність); - податок має бути чітко визначений і відомий усім (чіткість і прозорість); -податок має сплачуватись у зручний час і спосіб (зручність для платника); -система мобілізації податку має будуватись у такий спосіб,щоб мінімізувати витрати держави (фіскальна ефективність для держави). 3.принцип податкової політики( реалізація податкової політики ґрунтується на двох головних і певною мірою протилежних принципах – стабільності і гнучкості. Принцип стабільності означає,що податкова політика повинна виходити з установлених на певний період орієнтирів.Принцип гнучкості полягає в тому,що податкова політика повинна вчасно реагувати на істотні зміни ситуації в економіці і суспільстві та на зміну стратегічних орієнтирів і тактичних завдань економічної політики).

 

66. Сутність, переваги і недоліки непрямого оподаткування.

За формою оподаткування розрязняють:Прямі податки;Непрямі податки.

Прямі – встановлюються безпосередньо щодо платників ї їх розмір залежить від масштабів об’єктів оподаткування:особові;реальні.При особовому – об’єктом оподаткування виступає доход.(з/п)

При реальному - об’єктом оподаткування виступає майно:плата на землю;нерухомого майна;транспорт тошо....Непрямі – встановлюються в ціні товарів і послуг ї їх розмір для окремого платника не залежить від розміру його доходів.Непрямі податки:акцизи;універсальні;специфічні.фіскальна монополія (Державна монополія);Мито:ввізне (імпортне);вивізне (експортне).Зараз переважають прямі податки.

Переваги непрямих податків:1.Організаційні – непрямі податки прості з точки зору їх сплати і не потребують розширення податкового апарату.2.Бюджетні переваги непрямих податків – вони забезпечують регулярні надходження до бюджету.3.Непрямі податки впливають на сукупне споживання шляхом збільшення ціни на продукцію і тому держава може впливати на структуру споживання.

Недоліки непрямого оподаткування:1.Соціально-економічні – непрямі податки не залежать від доходів платників і розподіляються непропорційно капіталу доходу.2.Непрямі податки обмежують розмір прибутку підприємницьких структур.

67. Прямі податки, їх сутність, переваги та недоліки.

За формою оподаткування розрязняють:Прямі податки;Непрямі податки.

Прямі – встановлюються безпосередньо щодо платників ї їх розмір залежить від масштабів об’єктів оподаткування:особові;реальні.При особовому – об’єктом оподаткування виступає доход.(з/п)

При реальному - об’єктом оподаткування виступає майно:плата на землю;нерухомого майна;транспорт тошо....

Непрямі – встановлюються в ціні товарів і послуг ї їх розмір для окремого платника не залежить від розміру його доходів.Непрямі податки:акцизи;універсальні;специфічні.фіскальна монополія (Державна монополія);Мито:ввізне (імпортне);вивізне (експортне).Зараз переважають прямі податки.

Переваги прямого оподаткування:1.Економічні переваги – тобто прямі податки дають змогу встановити пряму залежність між доходами платника і його платіжами в бюджет.2.Соціальні переваги – прямі податки сприяють такому розподілу податкового тиску, що більші податкови витрати припадають на тих членів суспільства, у яких більш високі доходи.3.Регулюючи переваги – пряме оподаткування є важливим фінансовим інструментом для забезпечення державного регулювання економічних процесів:

інвестиції;нагромадження капіталу;сукупного розподілу;ділової активності.

Недоліки прямого оподаткування:1.Організаційна – пряма форма оподаткування потребує складного механізму стягнення податків.2.Розвиток прямого оподаткування потребує розширення податкового апарату, а також розробки сучасних методів обліку платників податку і контролю за їх діяльністю.3.Пряме оподаткуваня дає можливість ухилятись від сплати податків через недостатній рівень податкового контролю.4. Недолік бюджетного характеру – прямі податки не можуть бути стабільним джерелом формування доходів бюджету.

 

68. Поняття податкового боргу, причини його виникнення та соціально-економічні наслідки.

Податко́вий борг — податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), узгоджене платником податків або встановлене судом (господарським судом), але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Основні причини виникнення податкового боргу: неефективний внутрішній фінансовий менеджмент платників, умисні дії(ухилення від сплати податків). Головним методом досягнення його зменшення вважається адміністрування податків.

Наслідки: неможливість вести ефективну, націлену на розширений розвиток економічну діяльність через постійну необхідність повертати даний податковий борг, втрата можливості отримувати певні заохочувальні програми та допомогу саме через наявність податкового боргу, необхідність створення податкової застави, що забезпечить повернення боргу, але зменшить можливість використання цього заставленого майна у виробничому процесі суб’єктом, який має його сплатити, можливість стати податковим банкрутом, що може призвести до ліквідації підприємства.

 

69. Податкова політика держави, її сутність і завдання. Умови забезпечення ефективної податкової політики.Податкова політика - це діяльність держави у сферах запровадження, правового регламентування та організації справляння податків і податкових платежів до централізованих фондів грошових ресурсів держави. Завдання – забезпечити досягнення коротко- середньо та довгостр цілей економічного зростання в умовах поєднання інтересів підприємств, домогосподарств та держави. Це можливо за умови поєднання таких критеріїв: - фіскальної достатності(податк політ забесп обсяг податкових надходжень, оптимальний згідно з вимогами проголошеної економічної доктрини);- економічної ефективності;- соціальної справедливості;- стабільності;- гнучкості (внаслідок певних змін у соціально-економічному бутті суспільства треба змінювати прийоми, методи та форми державного регулювання економіки, зокрема в сфері податків). Принципи оподаткування за А.Смітом: податки сплачуються від­повідно до платіжної спроможності, тобто пропорційно доходу .2. Податок має бути чітко визначеним, а не довільним. 3. Податки повинні стягуватись у найвигідніший для платника час і спосіб. 4. Кожний податок має бути так побудований, щоб він брав із кишень населення якомога менше понад те, що він приносить до скарбниці держави

 

70. Обґрунтуйте взаємозв’язок між податковою системою і податковою політикою.Податкова політика - це діяльність держави у сферах запровадження, правового регламентування та організації справляння податків і податкових платежів до централізованих фондів грошових ресурсів держави. Податкова система - це сукупність загальнодержавних і місцевих податків, зборів та інших обов'язкових платежів, до бюджетів усіх рівнів, форм і методів їх установлення, зміни, скасування, обчислення, сплати та стягнення, а також забезпечення відповідальності за вчинення правопорушень у сфері оподаткування, організація роботи по податковому контролю. Податкова система – це сукупність ек зв’язків, що складаються в процесі реалізації под. політики і регулюються вповноваженими органами держ та місц влади з метою забезпечення виконання своїх задач та функцій.

 

 

71 Обґрунтуйте відмінності між прямими і непрямими податками.Першопочатково, податки поділяються на прямі та непрямі в залежності від того, на кого покладається податковий тягар. Прямі податки встановлюються на дохід або майно платника, непрямі – вводяться до ціни товару. Непрямі називають податками на споживання. Наразі, у зв’язку з механізмами перекладання тягаря прямого податку (підвищення ціни прод) на споживача, цей критерій виявився невірним. Всі прибуткові і майнові податки вважаються прямими, под. на споживання – непрямими. Прямі встановлюються на платників, їх розмір залежить від масштабу об’єкта оподатк. Більше платять ті, в кого вищі доходи. Прямі податки вважаються справедливими, проте вимагають складної системи контролю. Поділяються на особисті (первинне - платник) та реальні (первинне – об’єкт оподатк). Переважають у Австрії, Канаді, Данії Непрямі под. вводяться до ціни тов/посл та не залежать від доходу (Франція, Австралія, Греція). Мають простий механізм стягнення та забесп стійкі надходження до бюдж. Збалансовану систему мають Норвегія, Італія, Швеція. Основна тенденція: чим вищі податк надх, тим частака непрямих менша (основний фактор – рівень життя насел: чим↑, тим↑ под. збори прямих под)

 

72. Обґрунтуйте взаємозв’язки між суб’єктом, об’єктом оподатк і джерелом сплати податків. суб’єкт оподаткування – платники податків та держ податкові органи - особи (юридичні або фізичні), на яких покладено обов'язки сплачувати, утримувати та перераховувати податки до бюджету. Об’єкт – вказує на те, що саме оподатковується (доходи, прибуток, додана вартість, майно, використання природних ресурсів, певні юр дії (передавання прав власності на майно, тп)). Джерелом податку називають дохід, з якого платник сплачує податок. Може бути безпосередньо пов'язане з об'єктом (коли оподатковується сам дохід або майно, що приносить дохід), а може і не мати стосунку до об'єкта оподаткування (наприклад, податки на майно і землю, які перебувають в особистому користуванні і не приносять доходу їх власникам). Джерелом може бути як дохід так і майно (накопичений капітал)

73. Обґрунтуйте відмінності між загальнодержавними та місцевими податками. Залежно від рівня Залежно від рівня державних структур, які встановлюють податки, вони поділяються на загальнодержавні та місцеві. Загальнодержавні податки встановлюють вищі органи влади, їх стягнення є обов'язковим на всій території країни, незалежно від того, до якого бюджету (державного чи місцевого) вони зараховуються.Місцеві податки встановлюються місцевими органами влади та управління. Можливі різні варіанти встановлення місцевих податків: - у вигляді надбавок до загальнодержавних податків. -введення місцевих податків за переліком, що встанов­люється вищими органами влади. -упровадження місцевих податків на розсуд місцевих органів без будь-яких обмежень з боку центральної влади. Місцеві податки сплачуються юридичними та фізичними особами, які одержують доходи, володіють майном на даній території або землею, займаються певним видом діяльності або використовують майно, що перебуває у розпорядженні місцевого самоврядування. Співвідношення між місцевими й загальнодержавними податками в різних країнах складається по-різному. Це зумовлено рівнем розвитку місцевого самоврядування, економічним становищем у державі, традиці­ями суспільного життя.

 

74. Обґрунтуйте відмінності між податковим навантаженням і суспільною ціною податків .податкове навантаження –(шир) – загальна сума сплачених податків. (вузьк) - рівень економічних обмежень, що створюється відрахуваннями коштів на сплату податків з вилученням їх від інших можливих способів використання. Щоб зрозуміти різницю варто зконцентруватися на вузькому значенні. При сплаті податків завжди існує альтернативна вартість використання фондів. Суспільна ціна товару і враховує, ті варіанти, які могли б бути обрані, проте не реалізовані в результаті необхідності здійснення податкових відрахувань.

 

75. Обґрунтуйте відмінності між ухиленням від сплати податків та уникненням податків.Однією із найсерйозніших проблем, які постають перед будь-якою податкового адміністрацією, є недотримання податкового законодавства. Ухилення від сплати податку - це зміна поведінки з метою зменшення суми податкових зобов'язань. Існує безліч легалізованих методів ухилення від податків: штучне збільшення витрат виробництва, прискорене списання амортизації, пільгове оподаткування приросту капіталу, вкладання коштів в облігації місцевих органів влади… уникнення сплати, на відміну від ухилення є прямим порушенням законодавства, оскільки не сплачуються ті податки, що мали б були бути сплаченими. Корінь лежить у незаконній ек діяльності, причини існує 2: окремі види діяльності незаконні; податкові ставки дуже високі.

76. Поясніть відмінності між платою, зборами, внесками і податками.Відмінність полягає у об’єктах оподаткування та цільовим направленням отриманих коштів. Так, плата передбачає певну еквівалентність відносин платника та держави: встановлюється на користування ресурсами (плата за землю), за торгівельні патенти, за екологічні забруднення. Збори встановлюються на одиницю товару і зазвичай відносяться до непрямих податків (акцизний збір, митний збір). Внесски- цце кошти, що на добровільній або обов’язковій основі перераховуються до державних спеціальних та інших фондів (внески до пенс фонду). Податки – це загалом обов’язкові платежі, що встановлюються державними і місцевими органами влади для фінансування своєї діяльності, ведення бюджетної політики, регулювання економіки і тп. Плата та відрахування можуть сплачуватися як державі, так і іншим юридичним особам, то податки - це атрибут лише держави.

 

 

77. Поясність, у чому полягає принципова відмінність між податковою системою та системою оподаткування. Податкова система - це сукупність загальнодержавних і місцевих податків, зборів та інших обов'язкових платежів, до бюджетів усіх рівнів, форм і методів їх установлення, зміни, скасування, обчислення, сплати та стягнення, а також забезпечення відповідальності за вчинення правопорушень у сфері оподаткування, організація роботи по податковому контролю. система оподаткування - характеризується як процес установлення і справляння податків, тобто такими елементами - платник, об'єкт оподаткування, ставка тощо - та механізмом обчислення і сплати податків. Систему оподаткування можна назвати частиною податкової системи, на рівні із законодавчою системою чи системою контролю.

78. Поясність, яким чином на практиці втілюється регулююча функція податків.Виділяют 3 функціії податків: фіскальну, регулюючу та контролюючу. Регулююча функція податків полягає у їх активному впливі на економіку: стимулюванні або стримуванні темпів відтворення, посилюють/послабл темпи накоп капіталу, збільш/зменш платоспроможний попит населення. Регулююча функція обумовлює можливість використання податків для згладжування економічних циклів( пік: податки підійм, дно: опуск.) на рівні з монетарними важелями. Рег. Ф. використовується як для керування економікої вцілому, так і для стимулювання окремих галузей/сфер та навіть окремих регіонів(зони вільної торгівлі). Можуть встановлюватись податкові пільги для певних видів діяльності: знижені ставки, податкові відстрочки та канікули, тощо. Приклад: повернення податку для підприємств, що інвестують в освіту працівників, канікули для тих, хто встановлює еколог технології.

79. Поясніть відмінності між пропорційними, прогресивними та регресивними податковими ставками.Процентні ставки встановлюються щодо об'єкта оподаткування, який має грошовий вимір. Пропорційні - це єдині ставки, що не залежать від розміру об'єкта оподаткування . Прогресивні - це такі ставки, розмір яких зростає в міру збільшення обсягів об'єкта оподаткування. Регресивні ставки на відміну від прогресивних зменшуються в міру зростання об'єкта оподаткування. У практиці оподаткування прогресивні і регресивні ставки можуть застосовуватись як окремо, так і в поєднанні - у вигляді прогресивно-регресивної і рсгресивно-прогресивної шкали ставок.

 

80. Економічна, соціальна та юридична сутність категорії «бюджет».

Розкриваючи поняття «бюджет», доцільно розглянути такі його найважливіші характеристики: за сутністю екон. категорії, за правовим характером та за соціальним призначенням. Передусім слід підкреслити, що бюджет є самостійною економічною категорією. Він являє собою економічні відносини між державою, з одного боку, і юридичними та фізичними особами, з іншого боку, з приводу розподілу і перерозподілу ВВП з метою формування і використання бюджетного фонду, призначеного для забезпечення виконання державою її функцій. Соціальна природа бюджету виявляється саме в тому, що за його допомогою держава надає суспільству блага й послуги, які істотно впливають на рівень добробуту та якість життя. До таких благ належать оборона країни, національна безпека й правопорядок, благоустрій, захист довкілля, освіта, охорона здоров'я, наука, культура тощо. За правовим характером бюджет є юридичним актом. Так, закон про Державний бюджет України є одним з основних законів України економічного спрямування, визначає основну спрямованість фінансової політики держави, зміст і структурні основи фінансової діяльності країни, органів державної влади та державного управління. Рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим та місцевих рад є основними нормативними документами місцевого значення. Як закон, так і рішення про бюджет є обов'язковими для виконання всіма суб'єктами відносин, пов'язаних з формуванням доходів і використанням коштів бюджетів.

Специфічне суспільне призначення бюджету – забезпечити розподіл та перерозподіл ВВП між галузями економіки, верствами населення та територіями з метою підвищення ефективності економіки та добробуту громадян.

 

81. Функції бюджету як економічної категорії, їх характеристика.

Як економічна категорія бюджет являє собою економічні відносини між державою, з одного боку, і юридичними та фізичними особами, з іншого боку, з приводу розподілу і перерозподілу ВВП (частково і національного багатства) з метою формування і використання бюджетного фонду, призна-ченого для забезпечення виконання державою її функцій.

Сутність бюджету як економічної категорії реалізується через розподільну (перерозподільну) і контрольну функції. Завдяки розподільній функції відбувається концентрація грошових коштів у руках держави і їх використання з метою задоволення загальносуспільних потреб. Зміст розподільної функції бюджету визначається процесами перерозподілу фінансових ресурсів між різними підрозділами суспільного виробництва. Бюджет в основному відображає вторинний перерозподіл, тобто після первинного розподілу валового внутрішнього продукту на основні його складові здійснюється вторинний перерозподіл за допомогою податків і надання за рахунок бюджету громадянам суспільних благ і послуг. До таких благ належать оборона країни, національна безпека й правопорядок, благоустрій, захист довкілля, освіта, охорона здоров’я, наука, культура тощо. Жодна інша ланка фінансової системи не здійснює такого різноманітного і багаторівневого перерозподілу коштів, як бюджет. Сфера дії розподільної функції бюджету ви­значається тим, що у відносини з бюджетом вступають майже всі учасники суспільного виробництва.

Контрольна функція дає змогу дізнатися, наскільки своєчасно і повно фінансові ресурси надходять у розпорядження держави, як фактично складаються пропорції в розподілі бюджетних коштів, чи ефективно вони використовуються. Основу контрольної функції становить рух бюджетних ресурсів, який відображається у відповідних показниках бюджетних надходжень і видатків. Специфіка контрольної функції бюджету полягає в тому, що бюджет об’єктивно — через формування і використання фонду грошових коштів держави — відображає економічні процеси, які відбуваються в структурних ланках економіки.

Належне виконання своїх функцій зумовлює вирішення передбачених завдань у процесі формування бюджету, зокрема таких, як: визначення реальних обсягів його доходів, встановлення оптимальної структури видатків бюджету на основі забезпечення максимального зростання ВВП та збалансування бюджету у всіх ланках бюджетної системи держави.

 

82. Бюджет як фінансова категорія, його специфічні ознаки і відмінності від інших категорій державних фінансів.

Передусім слід підкреслити, що бюджет є самостійною економічною категорією: ця категорія, будучи частиною фінансів, характеризується тими самими ознаками, які притаманні фінансам у цілому, але одночасно має свої особливості, які відрізняють її від інших сфер і ланок фінансових відносин. До цих особливостей відносять:

1) бюджет є особливою економічною формою перерозподільних відносин, пов’язаних з відокремленням частини ВВП у руках держави і використанням її з метою задоволення потреб усього суспільства й окремих адміністративно-територіальних формувань;

2) за допомогою бюджету відбувається перерозподіл національного доходу, рідше — національного багатства, між окремими галузями народного господарства, адміністративно-територіаль­ними формуваннями, сферами суспільної діяльності;

3) пропорції бюджетного перерозподілу вартості більшою мірою, ніж в інших ланках фінансової системи, визначаються потребами розширеного відтворення в цілому і завданнями, які стоять перед суспільством на кожному історичному етапі його розвитку;

4) сфера бюджетного розподілу посідає центральне місце у складі державних фінансів, що зумовлено ключовою роллю положенням бюджету порівняно з іншими ланками.

Звідси можна зробити висновки про специфічне суспільне призначеннябюджету — забезпечити розподіл і перерозподіл валового внутрішнього продукту між галузями економіки, верствами населення й територіями з метою підвищення ефективності економіки та добробуту громадян.

 

83. Об’єктивна необхідність та призначення бюджету.

Бюджет являє собою економічні відносини між державою, з одного боку, і юридичними та фізичними особами, з іншого боку, з приводу розподілу і перерозподілу ВВП (частково і національного багатства) з метою формування і використання бюджетного фонду, призначеного для забезпечення виконання державою її функцій.

У сучасних умовах бюджет — це складне економічне і багатогранне явище, без якого не може існувати жодна держава. Об’єктивна необхідність бюджету зумовлена діяльністю держави, необхідністю перерозподілу ВВП між сферами діяльності, територіями країни внаслідок нерівномірності їхнього розвитку, між окремими верствами населення для забезпечення найбільш вразливих його категорій фінансовими ресурсами.

Бюджет як центральна ланка всієї фінансової системи України є складним явищем. Він являє собою основну економічну форму планомірного утворення і використання централізованого фонду фінансових ресурсів для забезпечення соціально-економічного розвитку суспільства. Бюджет служить сферою зіткнення економіки і політики та невід’ємною складовою соціально-економічного розвитку суспільства. У бюджеті сконцентровані інтереси держави, суб’єктів господарювання та населення. Між ними відбувається постійне протиборство за присвоєння певної частини суспільного продукту. Тому головне призначення бюджету полягає у зрівноваженні інтересів усіх суб’єктів суспільства. Відповідно до визначеної фінансової політики за допомогою бюджету відбувається розподіл і перерозподіл валового внутрішнього продукту за підрозділами виробництва, галузями економіки, адміністративно-територіальними одиницями суспільства та верствами населення. Звідси можна зробити висновки про специфічне суспільне призначеннябюджету — забезпечити розподіл і перерозподіл валового внутрішнього продукту між галузями економіки, верствами населення й територіями з метою підвищення ефективності економіки та добробуту громадян.

 

84. Державний бюджет як основний фінансовий план держави. Показники стану бюджету і фактори, що їх визначають.

Правова характеристика бюджету пов'язана з розглядом його як фінансового плану, що являє собою розпис доходів і видатків основного централізованого фонду грошових коштів держави. Він відображає загальнодержавні потреби в грошових коштах, джерела їх формування, розподіл і перерозподіл. Саме Державний бюджет насамперед характеризує економічну й соціальну політику держави. Бюджет як фінансовий план відіграє дуже важливу роль у діяльності держави. Він визначає можливості і пріоритети держави, її роль і форми реалізації закріплених за нею функцій. Це документ, що спрямовує діяльність держави, робить її конкретною і фінансово забезпеченою. Особливістю державного бюджету як основного плану держави є те, що він єдиний має силу закону.

Стан бюджету як фінансового плану характеризується 3 показниками: 1) рівновага доходів та видатків; 2) перевищення доходів над видатками; 3) перевищення видатків над доходами.

Урівноваженість доходів і видатків є найбільш природним та доцільним станом, що випливає зі схеми фінансової діяльності держави: доходи - видатки. При цьому фінансовий результат діяльності держави не визначається, адже, з одного боку, держава має збирати стільки доходів, скільки їй потрібно для забезпечення видатків бюджету, а з іншого — вона може профінансувати стільки видатків, скільки збирає доходів.

Перевищення доходів над видатками загалом відображає стабільну фінансову ситуацію, хоча і не є метою діяльності держави. Перевищення доходів над видатками (позитивне сальдо балансу, тобто профіцит) вважається позитивним явищем. Воно відображує стабільну фінансову ситуацію у державі. Основною метою затвердження запланованого перевищення доходів над видатками є погашення певних обсягів боргових зобов´язань держави. Водночас перевищення доходів над видатками може використовуватися на фінансування заходів, непередбачених видатками бюджету у поточному році. Обсяг фактично отриманого перевищення доходів над видатками бюджету переходить у доходи наступного року.

Перевищення видатків над доходами, тобто бюджетний дефіцит, є найбільш складним явищем. Насамперед, дефіцит зовсім не означає незбалансованості бюджету, адже це перевищення видатків тільки над постійними доходами бюджету. Крім того, дефіцит бюджету треба оцінювати з позицій як окремо держави, так і фінансової системи у цілому. Для держави це завжди небажане і досить часто негативне явище.

 

85. Бюджетна політика, її сутність та завдання.

Бюджетна політика є складовою економічної політики держави та фінансової політики.. Бюджетна політика – це діяльність державних органів влади і управління стосовно формування, виконання та регулювання державного бюджету країни з метою забезпечення соціально-економічного розвитку та стратегічних пріоритетів держави. Зміст бюджетної політики полягає у визначенні курсу, завдань і напрямів діяльності держави у сфері формування і використання коштів бюджетного фонду. Відповідно до змісту вітчизняною фінансовою наукою сформульовані найважливіші завдання бюджетної політики:

— розроблення науково обґрунтованої концепції розвитку бюджету як важливого інструменту регулювання соціально-економічних процесів. Ця концепція формується на основі вивчення потреб сучасного стану суспільного розвитку, всебічного аналізу стану розвитку економіки і соціальної сфери глобальних тенденцій соціально-економічного розвитку та стратегічних пріоритетів держави;

— визначення основних напрямів мобілізації й використання бюджетних ресурсів на перспективу і поточний період; при цьому виходять із шляхів досягнення поставлених цілей, передбачених економічною політикою, враховуючи зовнішні і внутрішні чинники, можливості зростання бюджетних ресурсів;

— здійснення практичних дій, спрямованих на досягнення поставлених цілей.

Завдання бюджетної політики як сукупності заходів держави щодо організації та використання бюджетних відносин для забезпечення соціально-економічного розвитку полягають у реалізації основної мети — забезпечення належного життєвого рівня населення відповідно до соціальних стандартів. Ця мета досягається шляхом оптимізації розподілу валового внутрішнього продукту між галузями економіки, територіями, соціальними групами.

 

 

86. Сутність і класифікація доходів бюджету.

Державні доходи охоплюють ту частину фінансових відносин, яка пов’язана з формуванням фінансових ресурсів у розпорядженні держави і державних підприємств. Формою прояву категорії доходи бюджету служать різні види платежів підприємств, організацій і населення в бюджет, а їх матеріальним втіленням — грошові кошти, які мобілізуються в бюджет. Отже, доходами бюджету є ті грошові кошти, що надходять у розпорядження держави на безвідплатній і безповоротній основі згідно з чинним бюджетним і податковим законодавством.

Доходи бюджету класифікують за різними ознаками. Залежно від методів залучення коштів доходи бюджету поділяють на податкові та неподаткові. Країни з ринковою економікою доходи своїх бюджетів формують, в основному, за рахунок податків. У доходах центральних бюджетів розвинутих країн вони досягають 80—90 %, а в США — більше 95 %. Податкові надходження формують основну частину доходів бюджету України (65-70 %). До них належать:

· податки на доходи, податки на прибуток, податки на збільшення ринкової вартості;

· збори на спец використання природних ресурсів;

· внутрішні податки на товари та послуги;

· податки на міжнародну торгівлю та зовнішні операції

· інші податки.

Неподатковими доходами бюджету є:

· доходи від використання майна, що перебувають у державній власності (орендна плата від здачі в оренду державного майна; відсотки за залишками бюджетних коштів на рахунках у кредитних організаціях; дивіденди за акціями, власником яких є держава та ін.);

· доходи від продажу майна, що перебувають у державній та комунальній власності;

· проценти і дивіденди, нараховані на частку майна, що належить державі в майні господарських товариств;

· доходи від платних послуг що надаються органами державної влади та органами місцевого самоврядування, а також бюджетними установами;

· кошти, отримані в результаті застосування заходів громадянсько-правової, адміністративної і кримінальної відповідальності (штрафи, конфіскації, компенсації та інші суми примусового вилучення);

· інші неподаткові доходи.

Доходи бюджету класифікують і за іншими ознаками, наприклад залежно від:

¨ державного устрою держави розрізняють: а) в унітарній державі — доходи центрального (державного) бюджету і доходи місцевих бюджетів; б) в федеративній державі — доходи федерального бюджету, доходи бюджетів членів федерації і доходи місцевих бюджетів;

¨ рівня бюджетної системи, за яким закріплюються доходи, вони поділяються на власні і регулюючі;

¨ джерел надходження виділяють доходи, що надходять від юридичних осіб і від населення;

¨ громадянства суб’єктів оподаткування — сплачувані резидентами або нерезидентами.

 

Структура доходів держ. бюджету:

У 2008 році:

Податкові надходження – 72,4 %

Неподаткові надходження – 22,8%

Доходи від операцій з капіталом – 0,92 %

Офіційні трансферти – 3,32 %

У 2009 році:

Податкові надходження – 66,09 %

Неподаткові надходження – 20,12 %

Доходи від операцій з капіталом – 0,47 %

Офіційні трансферти – 3,42 %.

87. Сутність та класифікація видатків бюджету.

Видатки бюджету — це економічні відносини, що виникають з приводу розподілу коштів бюджетного фонду держави.

Залежно від економічної характеристики операцій, під час проведення яких здійснюються бюджетні видатки, вони класифікуються на поточні і капітальні. Поточні бюджетні видатки пов’язані із наданням бюджетних коштів юридичним і фізичним особам з метою покриття їх поточних потреб. До цих затрат відносять: закупівлю товарів і послуг, необхідних для утримання економічної і соціальної інфраструктури (оплата праці державних службовців, закупівля предметів і матеріалів, необхідних для поточних господарських цілей, оплата транспортних і комунальних послуг та ін.); трансферти населенню (пенсії, стипендії, допомоги, інші виплати); поточні субсидії державним і приватним підприємствам, а також нижчестоящим органам влади; виплату процентів за державним боргом та ін. Капітальні видатки