Залозистий епітелій, на відміну від поверхневого, не завжди контактує із зовнішнім середовищем. Однак йому притаманні всі властивості, характері для епітеліальної тканини. Клітини залозистого епітелію називають гландулоцитами. Вони мають різноманітну форму і особливості будови, що зумовлені особливостями їх секреторної функції. Це великі клітини з добре розвиненим ядром і синтезуючими органелами (ендоплазматична сітка, комплекс Гольджі). У їхній цитоплазмі є секреторні включення у вигляді пухирців і зерен. З гландулоцитів побудовані залози, що виконують в організмі секреторну та інкреторну функції. Продукти їхньої діяльності мають велике значення для процесів травлення, росту й розвитку організму та взаємодії його з навколишнім середовищем. Частина залоз є самостійними, морфологічно оформленими органами (печінка, застінні слинні залози, молочна, щитоподібна залози та ін.), а частина входить до складу окремих органів і мають їхню назву (шлункові, стравохідні, маткові тощо).
Залози поділяють на три групи — екзокринні, ендокринні та мішані. Екзо-
і ендокринні залози можуть бути багатоклітинними й одноклітинними, а мішані — лише багатоклітинними.
Екзокринні залози (зовнішньої секреції) продукують і виділяють секрет, який через вивідні протоки потрапляє на поверхню тіла (сальні, потові, молочні) або в порожнини органів (шлункові, печінка та ін.). Вони складаються з кінцевих (секреторних) відділів та вивідних проток (рис. 24). Кінцеві відділи утворені гландулоцитами, які лежать на базальній мембрані. Вивідні протоки вистелені епітелієм, який, як і епiтелiй залоз, залежно від походження може бути простим чи багатошаровим.
За кількістю вивідних проток екзокринні залози поділяють на прості — мають одну вивідну нерозгалужену протоку і складні — вивідна протока розгалужена. Прості залози залежно від галуження кінцевих відділів можуть бути розгалуженими та нерозгалуженими. Розгалужені залози мають розгалужені кінцеві відділи, а нерозгалужені — нерозгалужений. Складні
залози бувають лише розгалуженими.
Кінцеві відділи екзокринних залоз мають різну форму, залежно від чого залози поділяють на альвеолярні — кінцеві відділи мають форму мішечка (альвеоли), трубчасті — форму трубочки і альвеолярно-трубчасті — форму альвеол і трубочок.
За способом виділення секрету гландулоцитами екзокринні залози поділяють на мерокринові — секрет виділяється шляхом екзоцитозу без руйнування клітини, апокринові — апікальний полюс гландулоцитів відділяється разом із секретом, голокринові — клітина з накопиченим секретом руйнується і входить до складу секрету (рис. 25).
Залежно від хімічного складу секрету екзокринні залози поділяють на білкові, слизові, білково-слизові, потові, сальні та iн.
Секреція. Процес утворення секрету називають секреторним циклом. Він складається з п’яти фаз.
У першу фазу гландулоцити залози накопичують органічні та неорганічні речовини, які необхідні для синтезу секрету. Ці речовини надходять до них через базальний полюс. У другу фазу відбувається синтез секрету з накопичених речовин. Білковий секрет синтезується в гранулярній ендоплазматичній сітці, а небілковий — в агранулярній. Третя фаза — фаза конденсації й оформлення секрету у вигляді гранул і пухирців та накопичення його в апікальному полюсі гландулоцитів. Конденсація і оформлення секрету відбувається в елементах комплексу Гольджі. В четвертій фазі відбувається виділення секрету із гландулоцитів. П’ята фаза — фаза відновлення гландулоцитiв.
Ендокринні залози виробляють біологічно активні речовини — гормони, які надходять безпосередньо в кров. У зв’язку з цим ці залози не мають вивідних проток. Ендокринні залози (див. розд. “Ендокринна система”) утворюють ендокринну систему, яка разом з нервовою системою виконують в організмі регуляторну функцію.
Мішані залози мають у своєму складі екзо- та ендокринну частини. До них належать підшлункова залоза й статеві залози, які вивчають у розділі “Нутрощі”.
Лекція 11. Сполучна тканина. Тканини внутрішнього середовища.
Загальна характеристика сполучної тканини та її морфо-функціональна класифікація. Мезенхіма. Тканини внутрішнього середовища. Кров. Клітини крові, їх макро- і ультрамікроструктура та функції. Гемоцитопоез. Лімфа.