Лекція 1. Вступ. Дисципліна “Цитологія, гістологія і ембріологія”

Лекція 1. Вступ

  Дисципліна “Цитологія, гістологія і ембріологія” складається із чотирьох… Кожен із розділів дисципліни має свій предмет вивчення. Цитологія вивчає мікро- і ультрамікроскопічну будову клітин,…

Лекція 2. Хімічний склад і загальна характеристика еукаріотичних клітин

  Визначення клітини змінювались залежно від пізнання їх будови та функції. За… Протоплазма та її хімічний склад. Речовину, яка утворює клітину, називають протоплазмою. До її складу входить…

Лекція 3. Будова еукаріотичної клітини

Еукаріотна клітина складається з плазмолеми (оболонки), цитоплазми та ядра (рис. 3). Плазмолема має товщину 10 нм. Її можна розглянути тільки за допомогою… Рис. 3. Загальний план будови клітини (схема)

Лекція 4. Будова еукаріотичної клітини

  Лізосоми — субмікроскопічні органели загального призначення. Вони мають вигляд… Пероксисоми — ультрамікроскопічні органели загального призначення. Вони мають вигляд пухирців діаметром 0,3 – 1,5 мкм,…

Лекція 5. Будова еукаріотичної клітини. Репродукція клітини.

  Ядро є складовою частиною клітин (рис. 8). Разом з цитоплазмою вони утворюють… Більшість клітин мають одне ядро, але бувають двоядерні (20 % клітин печінки) і багатоядерні (мегакаріоцити,…

Неклітинні структури організму

Симпласти — постійні неклітинні структури організму, що мають великий об’єм цитоплазми і багато ядер. До симпластів належать м’язові волокна… Синцитії (сукліття) — тимчасові неклітинні структури організму. Вони виникають… Міжклітинна речовина — це продукт життєдіяльності окремих видів клітин. Вона побудована з волокнистих структур і…

Лекція 6. Будова статевих клітин

Будова статевих клітин (гаметоцитів).Статеві клітини за своєю будовою подібні… Зрілі гаметоцити відрізняються від соматичних клітин тим, що вони не можуть розмножуватися, в їхніх ядрах знаходиться…

Будова яйцеклітини птахів. Яйцеклітину птахів називають яйцем (рис. 15). Яйце складається з жовтка, білка, підшкаралупової оболонки й шкаралупи. Жовток — це власне яйцеклітина, в якій є ядро і цитоплазма. Ядро знаходиться в ділянці анімального полюса і оточене вузькою смужкою цитоплазми, яка не має жовтка і містить органели (зародковий диск, рубчик). Жовток яйця неоднорідний, він буває світлим і темним. Поблизу центра яйцеклітини знаходиться світлий жовток. Ця зона має колбоподібну форму і називається латеброю. В інших ділянках яйцеклітини темний і світлий жовтки розміщені шарами. Темний жовток формується вдень, світлий — уночі. Жовток утримується в центрі за допомогою халаз — пучків тонких ниткоподібних структур білково-вуглеводної природи, які спрямовані від жовтка до підшкаралупової оболонки протилежних кінців яйця. При цьому ядро яйцеклітини завжди знаходиться зверху. Вторинної оболонки у сформованій яйцеклітині птахів немає.

Білок, підшкаралупова оболонка і шкаралупа — це складові частини третинної оболонки. Білок розміщений навколо жовтка. До його складу входить вода (87%), білки, вуглеводи, мінеральні речовини та незначна кількість ліпідів. Вони є поживним матеріалом для зародка. В білку є також бактерицидні речовини. Залежно від локалізації розрізняють внутрішній і зовнішній шари білка. В кожному шарі білок буває в рідкому й щільному станах. Щільний білок бере участь у формуванні халаз.

Зовні білок вкритий підшкаралуповою оболонкою, яка складається з двох шарів — зовнішнього та внутрішнього. Внутрішній шар прилягає до білка, а зовнішній — до шкаралупи. В ділянці тупого кінця яйця між шарами оболонки знаходиться порожнина, заповнена повітрям, — повітряна камера. Підшкаралупова оболонка побудована з волокон, до складу яких входять кератиноподібні речовини. Вона дуже щільна, еластична і проникна для газів, води та розчинів.

Шкаралупа побудована з неорганічних та органічних речовин. Органічні речовини утворюють щільно розміщені пучки волокон, а неорганічні — вапно. В шкаралупі є мікроскопічні пори, в зв’язку з чим вона проникна для газів. Зовні шкаралупа вкрита кутикулою, яка побудована із глікозаміногліканів. Вона запобігає проникненню крізь пори шкаралупи мікроорганізмів, спор грибів і проникна для газів. Шкаралупа виконує захисну функцію і є депо мінеральних речовин, які використовуються для формування скелета зародка.

Лекція 7. Розвиток статевих клітин. Ранні стадії ембріогенезу

 

Сперматогенез і овогенез. Запліднення і його біологічне значення. Цитофізіологія запліднення. Зигота. Загальна характеристика ранніх стадій ембріогенезу. Дроблення і його види. Бластула та її види. Гаструляція. Гаструла.

Онтогенез статевих клітин (гаметогенез). У ссавців первинні недиференційовані статеві клітини — гаметоцитобласти утворюються в стінці жовткового мішка зародка на ранніх етапах його розвитку. З течією крові або по ходу кровоносних судин вони мігрують у закладки статевих залоз (гонади), які називають статевими валиками. В останніх гаметоцитобласти стають нерухомими, округлюються, розмножуються і диференціюються в статеві клітини самця чи самиці. Диференціація відбувається залежно від типу статевих хромосом, якi були в клiтинах зародка. З диференцiацiєю статевих клітин починається і диференціація закладок статевих залоз.

Сперматогенез — розвиток статевих клітин самця. Розвиток сперматозоїдів відбувається в статевих залозах самця — яєчках (сім’яниках) статевозрілих тварин. Він має чотири періоди: розмноження, росту, дозрівання і формування (рис. 16).

Період розмноження. У цей період статеві клітини називають сперматогоніями. Вони входять до складу стінки звивистих сім’яних канальців яєчок, мають невеликі розміри, плоску або округлу форму і округлі ядра з диплоїдним числом хромосом. Сперматогонії активно діляться шляхом мітозу. Частина сперматогоній припиняє поділ, вони збільшуються в об’ємі і переходять у другий період свого розвитку. Клітини, які не припиняють ділитися, залишаються стовбуровими клітинами і поповнюють запас сперматогоній.

Період росту. Статеві клітини цього періоду називають первинними сперматоцитами. Вони втрачають зв’язок з базальною мембраною стінки звивистих сім’яних канальців і вступають у контакт з підтримувальними клітинами (клітини Сертолі). Ці клітини мають великі розміри і багато відростків. Вони виконують опорну, трофічну, захисну, секреторну та інші функції, створюючи потрібне середовище для статевих клітин, що розвиваються. В цей період у первинних сперматоцитах активно відбуваються процеси асиміляції, утворюються нові органели, що спричинює збільшення об’єму клітин. В ядрі синтезується ДНК і відбувається рекомбінація спадкового матеріалу так, як це описано в профазі І мейозу (див. розд. 1 “Репродукція клітин”).

Період дозрівання. В цей період відбувається два поділи клітин, які проходять один за одним з дуже короткою інтерфазою (мейоз). У результаті першого (редукційного) поділу утворюються два вторинних сперматоцити. Вони мають гаплоїдне число хромосом порівняно з первинними сперматоцитами, але кожна хромосома складається з двох хроматид, у зв’язку з чим їх набір залишається диплоїдним. Внаслідок другого (екваційного) поділу із вторинного сперматоцита утворюються дві сперматиди — істинно гаплоїдні клітини, які різняться за статевими хромосомами. Половина з них мають Х-, половина — Y-хромо­со­му. Сперматиди — округлі клітини, перебувають у тісному контакті з підтримувальними клітинами.

Період формування. Упродовж цього періоду сперматиди набувають морфологічних ознак, властивих сперматозоїдам. При цьому ядро витягується, ущільнюється і переміщується до плазмолеми. Спереду від ядра із елементів комплексу Гольджі формується акросома. Клітинний центр переміщується до протилежного від ядра полюса клітини. В ньому розрізняють проксимальну та дистальну центріолі. Дистальна центріоля ділиться на кранiальну й каудальну частини. Від кранiальної частини формується аксонема, яка виходить за межі клітини. Каудальна частина набуває кільцеподібної форми. Вона «сповзає» по аксонемі разом з цитоплазмою сперматиди, яка містить мітохондрії та глікоген, розміщуючись на межі проміжної та головної частин хвоста. Сперматиди видовжуються і перетворюються на спер­матозоїди. Частини цитоплазми сперматид, які не ввійшли до складу цитоплазми сперматозоїдів, фагоцитуються підтримувальними клітинами. Сперматозоїди втрачають зв’язок з підтримувальними клітинами і заповнюють просвіти звивистих сім’яних канальців.

Повний цикл розвитку сперматозоїдів кнура триває впродовж 40 діб, барана — 48, бугая — 63 доби.

Овогенез — розвиток статевих клітин самиць. Розвиток статевих клітин самиць починається в ембріональний період і закінчується з настанням статевої зрілості. Він складається з трьох періодів — розмноження, росту та дозрівання (див. рис. 16). Перші два періоди відбуваються в статевих залозах самиць — яєчниках. Третій період починається в яєчниках і закінчується в яйцепроводах.

Період розмноження триває під час внутрішньоутробного розвитку і закінчується в перші місяці життя після народження. Статеві клітини цього періоду називають овогоніями. Овогонії — невеликі клітини округлої форми з оксифільною цитоплазмою і великим ядром, у якому міститься диплоїдне число хромосом. Вони активно розмножуються шляхом мітозу. Наприкін­ці періоду розмноження їхня мітотична активність припиняється і вони переходять у другий період розвитку.

Період росту — найтриваліший період розвитку, який закінчується з настанням статевої зрілості. Статеві клітини цього періоду називають первинними овоцитами.

На початку періоду росту в ядрах первинних овоцитів відбувається рекомбінація спадкового матеріалу (профаза І мейозу) і формується вторинна оболонка яйцеклітини. Вона утворена лише одним шаром фолікулярних клітин яєчників, у результаті чого утворюються примордіальні фолікули.

Після цього починається процес синтезу й накопичення у первинних овоцитах жовтка. Цей процес має дві фази — превітелогенезу та вітелогенезу і триває довго (роками, місяцями).

У фазі превітелогенезу (малого росту) в цитоплазмі первинних овоцитів збільшується кількість білоксинтезуючих органел і мітохондрій, які локалізуються переважно в периферичній частині цитоплазми. При цьому в ядрі овоцитів відбувається деспіралізація хромосом.

Вітелогенез (великий ріст) — фаза інтенсивного накопичення жовтка в цитоплазмі первинних овоцитів. Матеріал для синтезу жовтка надходить в овоцит зі всього організму через фолікулярні клітини, які збільшуються в об’ємі і активно діляться шляхом мітозу. Внаслідок цього вторинна оболонка стає багатошаровою і такі фолікули називають первинними. В міру накопичення жовтка ядро зміщується до одного з полюсів овоцита і утворюється кортикальний шар цитоплазми. З формуванням останнього процес синтезу й накопичення жовтка припиняється, в ядрі відбувається конденсація хромосом, ріст овоцитів закінчується. При цьому ріст первинних фолікулів триває. Між їхніми фолікулярними клітинами утворюються окремi порожнини, заповненi фолікулярною рідиною. Такi фолiкули називають вторинними. Згодом окремi порожнини цих фолiкулiв з’єднуються, а первинний овоцит змiщується до стiнки фолікула. Його місцезнаходження називають яйценосним горбком. Такі фолікули стають третинними (граафові міхурці).

Період дозрівання починається в яєчниках і закінчується в яйцепроводах. У період дозрівання первинні овоцити діляться шляхом мейозу. В результаті першого поділу утворюються вторинний овоцит і перше полярне тільце, яке майже не має цитоплазми і містить половину хромосом. У результаті другого поділу з вторинного овоцита утворюються яйцеклітина і друге поляр­не тільце. Поділ вторинного овоцита закінчується в заплідненій яйцеклітині. Перше полярне тільце також може ділитись, унаслідок чого формуються два інших полярних тільця.

Таким чином, у результаті овогенезу з однієї овогонії утворюються одна яйцеклітина і три полярних тільця.

Полярні тільця та незапліднена яйцеклітина гинуть.

Запліднення та його біологічне значення. Запліднення — це процес злиття статевих клітин самця й самиці, в результаті якого утворюється одноклітинний зародок — зигота.

Запліднення поділяють на зовнішнє і внутрішнє. Зовнішнє запліднення відбувається за межами організму (ракоподібні, риби, амфібії), внутрішнє — в статевих органах самиці (птахи, ссавці).

Внутрішнє запліднення здійснюється в ампульній частині яйцепроводу в два етапи — дистантний і контактний. Дистантний етап передує власне заплідненню і починається ще в сім’явиносних шляхах самця перед еякуляцією (сім’я­ви­порску­ванням). У цей етап спочатку відбувається перебудова глікокаліксу плазмолеми сперматозоїдів, що захищає їх від руйнування в статевих шляхах самиці. Після потрапляння сперматозоїдiв у статеві шляхи самиці вони вступають у контакт із секретом мат­кових залоз та епітелію статевих шляхів, унаслідок чого здійснюється активація (капацитація) сперматозоїдів. При цьому плазмолема сперматозоїдів стає більш проникною для йонів кальцію, в результаті чого їх рухливість різко зростає. Завдяки своїм фізіологічним особливостям (реотаксис, хемотаксис) сперматозоїди досягають ампульної частини яйцепроводу, де знаходиться вторинний овоцит, і взаємодіють з ним (контактний етап запліднення). Цей етап починається з акросомальної реакції. При цьому з акросоми сперматозоїда виділяються гіалуронідаза й трипсиноподібні ферменти, які порушують контакти фолікулярних клітин вторинної оболонки, внаслідок чого вторинний овоцит оголюється (денудація). Це дає можливість сперматозоїду проникнути в нього (пенетрація). Цитоплазма овоцита в місці контакту утворює горбок запліднення. В цитоплазму вторинного овоцита проникають лише головка і шийка сперматозоїда. Після проникнення сперматозоїда у вторинний овоцит починається кортикальна реакція. При цьому з кортикального шару цитоплазми овоцита виходять біополімери, які взаємодіють з глікокаліксом первинної оболонки овоцита і утворюють непроникну для інших сперматозоїдів оболонку запліднення.

Отже, кортикальна реакція забезпечує моноспермність заплід­нення — проникнення в овоцит лише одного сперматозоїда. Моноспермія властива ссавцям.

У заплідненому вторинному овоциті завершується другий поділ мейозу, в результаті чого утворюються зріла яйцеклітина і одне полярне тільце. Ядро сперматозоїда перетворюється на пронуклеус самця, а яйцеклітини — на пронуклеус самиці. Вони зближуються, зливаються і утворюють ядро зиготи, в якому міститься диплоїдне число хромосом. Хромосоми при злитті пронуклеусів формують метафазну екваторіальну пластинку. Центріоля, що вноситься в яйцеклітину сперматозоїдом, подвоюється. Центрiолi розходяться до полюсів зиготи, і починає фор­муватись мітотичне веретено поділу. Таким чином, зигота вступає в наступний етап ембріонального розвитку — дроблення (дробiння).

Запліднення має велике біологічне значення. Завдяки цьому процесу здійснюється передавання спадкового матеріалу від бать­ків новому організму. В результаті виникає багато нових комбінацій спадкового матеріалу, утворюється різноманітний генофонд, який є матеріалом для добору в господарській діяльності людини.

 

Ранні етапи ембріогенезу. Дроблення. Гаструляція

Після утворення зигота ділиться шляхом мітозу на дві клітини — бластомери, які не розходяться і продовжують ділитися разом. Поділи новостворених… У процесі дроблення спочатку утворюється група клітин, які щільно прилягають… Бластула має кулясту форму і складається зі стінки (бластодерми) й порожнини (бластоцелі). Стінка утворена…

Лекція 8. Диференціація зародкових листків і осьових органів. Ембріогенез ланцетника, риб і амфібій

 

Трьохлисткова стадія розвитку зародка. Диференціація зародкових листків: ектодерми, ентодерми і мезодерми, та осьових органів: хорди, нервової і кишкової трубки. Особливості ембріогенезу ланцетника, риб і амфібій.

 

У процесі подальшого розвитку зародка настає диференціація зародкових листків і осьових органів, що веде до утворення тканин — гістогенезу і органів — органогенезу (рис. 19).

З ектодерми розвиваються нервова трубка, епідерміс шкіри та її похідні, а також епітелій слизової оболонки передньої частини ротової порожнини та відхідникової частини прямої кишки.

Мезодерма розростається між ектодермою та ентодермою і має вигляд двох мішкоподібних утворів (див. рис. 19). Вона поділяється на дорсальну сегментовану і вентральну несегментовану частини, які сполучені сегментними ніжками.

Дорсальна частина представлена сегментами — сомітами, що розміщені по боках нервової трубки і хорди. В кожному із сомітів розрізняють зовнішню частину — дерматом, середню — міотом і внутрішню — склеротом. Із дерматомів розвиваються глибокі шари шкіри, з міотомів — скелетні м’язи, а зі склеротомів — скелет.

Вентральну частину мезодерми називають спланхнотомом. Вона представлена парієтальним і вісцеральним листками, між якими розташована вторинна порожнина тіла — целом. Зі сплан­хнотома розвивається епітелій серозних оболонок.

Сегментні ніжки (нефрогонадотоми) представлені трубочками, які утворені клітинами. З них розвиваються окремі частини сечостатевих органів.

Мезодерма також дає початок первинній сполучній тканині — мезенхімі, з якої розвиваються всі різновиди сполучної тканини і непосмугована м’язова тканина.

З ентодерми розвиваються кишкова трубка та епiтелiй слизової оболонки органiв дихання.

З нервової трубки розвивається нервова система, з кишкової трубки — епітелій слизової оболонки органів травлення (за винятком передньої частини ротової порожнини та відхідникової частини прямої кишки), а також паренхiма печiнки та пiдшлункової залози.

Хорда у безчерепних хордових тварин є осьовим скелетом, у черепних хордових — його частиною.

Наведена диференціація зародкових листків і осьових органів свідчить, що в процесі розвитку окремих органів беруть участь клітини не одного, а переважно двох чи трьох зародкових листків.

У процесі розвитку зародок поступово набуває ознак, характерних для певної хребетної тварини. Спочатку це будуть ознаки, характерні для типу хордових, потім з’являються ознаки, властиві тваринам певного класу, виду і породи.

Ембріогенез хордових відбувається за єдиним планом. Однак у представників різних підтипів, класів він має свої особливості, знання яких дає можливість зрозуміти ембріогенез вищих (плацентарних) ссавців.

Ембріогенез тварин типу хордових

Ембріогенез ланцетника

Ланцетник — це примітивна хордова тварина підтипу безчерепних. Яйцеклітина і відповідно зигота ланцетника оліголецитальна та ізолецитальна. Дроб­лення зиготи повне і рівномірне, спочатку синхронне, пізніше асинхронне.

Перша борозна дроблення проходить у меридіональній площині і ділить зиготу на два бластомери, які відповідають лівій і правій половинам майбутнього органiзму. Друга борозна дроблення бластомерів проходить також у меридіональній площині перпендикулярно до першої. Після другого дроблення зародок складається з чотирьох бластомерів. Третє дроблення бластомерів відбувається в екваторіальній площині, внаслідок чого зародок ділиться на вісім бластомерів. Після третього подiлу дроблення відбувається почергово в широтних і меридіональних площинах. Кількість бластомерів збільшується в геометричній прогресії. Пізніше синхронність дроблення порушується. Бластомери переміщуються на периферію, розміщуються в один ряд і формують целобластулу.

Гаструляція відбувається по типу інвагінації. Спочатку утворюються два зародкових листки — ектодерма та ентодерма. Клітини ектодерми малі й плоскі, а ентодерми — великі й стовпчасті. Після утворення двох зародкових листків довжина зародка збільшується, його дорсальна поверхня стає більш плоскою, бластопор зміщується до заднього кінця.

У ділянці дорсальної губи бластопора відбувається активне розмноження і переміщення клітин ектодерми в передньому (головному) напрямку. Тяж клітин ектодерми дорсальної поверхні зародка перетворюється на нервову пластинку. Клiтини ектодерми по краях нервової пластинки активно розмножуються і вкривають її зверху. Таким чином, нервова пластинка виділяється з ектодерми і розміщується під нею. Після виділення нервової пластинки ектодерму називають шкірною (вторинною).

Клітини нервової пластинки мають стовпчасту форму, вони активно розмножуються, внаслідок чого нервова пластинка прогинається і утворюється нервовий жолоб. Краї останнього змикаються, формуючи нервову трубку, в центрі якої є канал. Стадію утворення нервової трубки називають нейруляцією.

Паралельно з нейруляцією відбувається диференціація ентодерми. На її дорсальній поверхні виділяється хордо-мезо­дер­мальний зачаток, який ділиться на хорду і мезодерму. Спочатку хорда має вигляд пластинки, краї якої в подальшому змикаються і вона перетворюється на суцільний клітинний тяж, розміщений під нервовою трубкою. Мезодерма міститься по боках хор­ди і представлена двома мішкоподібними випинаннями дорсаль­ної стінки ентодерми, які з часом відділяються від неї. Після виділення зі складу ентодерми хорди та мезодерми її називають кишковою ентодермою (вторинною), яка формує кишкову трубку.

Диференціація зародкових листкiв i осьових органiв відбувається, як описано вище.

Ембріогенез риб

Представники окремих видів класу риб різняться за індивідуальним розвитком. Одні з них у процесі розвитку проходять стадію личинки, інші її не мають. Ці особливості розвитку пов’язані з особливостями їх ембріогенезу.

Риби, розвиток яких відбувається зі стадією личинки (дводишні кистепері, осетрові) мають мезо- і телолецитальні яйцеклітини. Такі яйцеклітини властиві й амфібіям. Відповідно ембріогенез цих риб такий самий, як і у амфібій.

Для риб, що розвиваються без стадії личинки (вищі костисті риби, акули), характерні полілецитальні яйцеклітини, як і для птахів. Ембріогенез цих риб подібний до ембріогенезу птахів. Однак для розуміння еволюції ембріогенезу потрібно знати, що вперше в ембріогенезі представників цих риб формуються позазародкові органи (жовтковий мішок).

Ембріогенез амфібій

Дроблення зиготи амфібій повне нерівномірне. Перші дві борозни дроблення проходять у меридіональній площині, як у лан­цетника. Третя борозна… У результаті дроблення утворюється амфібластула, бласто­дерма якої… Гаструляція починається інвагінацією і змінюється епіболією. В ділянці крайової зони поблизу дна бластодерма починає…

Лекція 9. Ембріогенез птахів і ссавців

Особливості ембріогенезу птахів і ссавців. Позазародкові органи ссавців і птахів. Джерела їх розвитку і значення. Плацента ссавців. Стадії… Ембріогенез птахів Запліднення птахів внутрішнє і відбувається в яйцепроводах. Його особливістю є поліспермія — проникнення в яйцеклітину…

Стадії ембріогенезу птахів

Н.П.Третьяков і М.Д.Попов на основі характеру живлення зародка розробили класифікацію стадій розвитку курчати. Згідно з цією класифікацією,… w перша стадія — латебрального живлення — відбувається впродовж перших 30 – 36… w друга стадія — жовткового живлення — триває з 30 – 36-ї години до 7 – 8-ї доби інкубації. Упродовж цієї стадії…

Лекція 10. Загальна характеристика тканин. Епітеліальна тканина

 

Поняття про тканину. Типи тканин. Розвиток тканин (гістогенез). Закономірності гістогенезу. Регенерація тканин. Загальна характеристика та мікро- і ультрамікроструктура епітеліальної тканини (епітелію). Генетична і морфо-функціональна класифікація епітеліальної тканини. Поверхневий епітелій і його різновиди. Залозистий епітелій. Залози, критерії їх класифікації. Секреція та її фази. Регенерація епітеліальної тканини.

Тканина. Розвиток, регенерація і класифікація тканин

Процес розвитку тканин називають гістогенезом (від лат. histos — тканина, genesis — походження). Він починається після утворення зародкових листків… Сформовані тканини в процесі життєдіяльності зазнають дії різноманітних… Існує багато класифікацій тканин. Найпоширенішою з них є класифікація, що ґрунтується на їх морфофункціональних…

Класифікація епітеліальної тканини

Ектодермальний (шкірний) епітелій розвивається з ектодерми. Це багатошаровий і псевдобагатошаровий епітелій. До нього належить епітелій шкіри,… Ентодермальний (кишковий) епітелій походить з ентодерми. За будовою це простий… Мезодермальний (нирковий і целомічний) епітелій розвивається з мезодерми. Це простий епітелій. До нього належить…

Залозистий епітелій. Залози. Секреція

Залози поділяють на три групи — екзокринні, ендокринні та мішані. Екзо- і ендокринні залози можуть бути багатоклітинними й одноклітинними, а мішані —… Екзокринні залози (зов­нішньої секреції) продукують і виділяють секрет, який через вивідні протоки потрапляє на…

Сполучна тканина

Усі різновиди сполучної тканини розвиваються з мезенхіми. Мезенхіма — це первинна сполучна тканина, що існує лише на ранніх стадіях ембріонального… Спільність будови різновидів сполучної тканини полягає в тому, що до їх складу… Різновиди сполучної тканини виконують численні функції, які об’єднують у три групи — опорну, трофічну та захисну.

Власне сполучна тканина

Волокниста сполучна тканина, як й інші різновиди сполучної тканини, складається з клітин та міжклітинної речовини, об’єм якої значно перевищує об’єм… Пухка сполучна тканина — одна з найпоширеніших тканин організму (рис. 26).…  

Сполучна тканина зі спеціальними властивостями

Жирова тканина складається зі скупчень адипоцитів, що утворюють часточки, які розділені тонкими прошарками пухкої сполучної тканини. В останній… Ретикулярна тканина утворює основу паренхіми органів кровотворення та імунного… Слизова сполучна тканина розміщена в складі пупкового канатика плода. Клітини цієї тканини представлені клітинами типу…

Хрящова тканина

Хрящова тканина складається з клітин і міжклітинної речовини (рис. 28). До клітин належать хондробласти і хондроцити. Хондробласти — це молоді… Хондроцити мають округлу або полігональну форму, синтезують міжклітинну… Міжклітинна речовина хрящової тканини утворена аморфною основною речовиною і колагеновими та еластичними волок­нами.…

Лекція 14. М’язова тканина

Загальна характеристика, генетична і морфофункціональна класифікація м’язової тканини. Поперечно-посмугована м’язова тканина і її поділ. Скелетна…   М’язова тканина в процесі історичного розвитку багатоклітинних організмів виникла пізніше від епітеліальної та…

Лекція 15. Нервова тканина

Загальна характеристика, склад і розвиток нервової тканини. Мікро- і ультрамікроструктура нервових клітин. Морфологічна і функціональна класифікація… Нервова тканина — це високоспеціалізована тканина, клітини якої здатні… Нервові клітини називають нейронами, або нейроцитами. Вони здатні генерувати і проводити нервовий імпульс.

Лекція 16. Нервова система

Майже сто років тому російський фізіолог І.М. Сєченов (1825–1905)… Основною структурною одиницею нервової системи є нейрон. Ланка послідовно зв’язаних нейронів забезпечує сприйняття…

Головний мозок

У стовбуровій частині головного мозку сіра речовина, у вигляді ядер, знаходиться в товщі білої речовини, а в ділянці півкуль головного мозку і… Нейрони сірої речовини стовбурової частини головного мозку представлені… Спинномозковий вузол вкритий капсулою. Від неї відходять перегородки, які ділять вузол на відсіки. У останніх…

Лекція 17. Аналізатори. Органи чуття

Аналізатори, їх склад і функції. Органи чуття. Класифікація органів чуття. Мікро- і ультрамікроструктура та гістофізіологія органів зору,…   Нервова система, регулюючи і координуючи діяльність організму, постійно отримує і аналізує інформацію, що надходить до…

Лекція 18. Серцево-судинна система

Серцево-судинна система – це інтегруюча система організму, яка забезпечує… До складу кровоносної системи входять серце і кровоносні судини.

Лекція 19. Органи кровотворення та імуногенезу

Загальна характеристика органів кровотворення та імунного захисту. Центральні органи. Мікроструктура і функції червоного кісткового мозку, тимуса і…   Органи кровотворення та імунного захисту поділяють на центральні й периферичні. До центральних органів належать…

Лекція 20. Ендокринна система

Ендокринна система представлена переважно залозами внут­рішньої секреції (ендокринними). Вони виробляють гормони, які надходять у кров або лімфу і… Для ендокринних залоз характерна низка ознак. На відміну від залоз зовнішньої… Ендокринні залози поділяють на центральні й периферичні. Центральні залози продукують гормони, які регулюють не тільки…

Нейросекреторні ядра гіпоталамуса

Нейросекреторні клітини інших пар ядер продукують гормони, які стимулюють (ліберини) або пригнічують (статини) діяльність аденогіпофіза. Гіпофізрозміщений в однойменній ямці на тілі клиноподібної кістки, має… До складу аденогіпофіза входять дистальна (передня), проміжна та туберальна частини.

Лекція 21. Шкіра та її похідні

  Шкіра вкриває тіло тварини. Вона є найбільшим їх органом. Разом з похідними… У цитоплазмі клітин поверхневих рядів шипуватого шару, які переходять у клітини зернистого шару, починається процес…

Лекція 22. Апарат травлення

  Апарат травлення забезпечує організм поживними речовинами, які утворюються в… Трубчасті органи порожнисті і сполучаються із зовнішнім середовищем. Так, травна трубка має два отвори — вхідний…

Головна кишка

Губи, щоки мають єдиний план будови. Їх стінка утворена шкірою (зовнішня оболонка), скелетною м’язовою тканиною (середня оболонка) і внутрішньою… Стінка глотки творена слизовою оболонкою, м’язовою і адвентицією. Слизова… Язик побудований зі скелетної м’язової тканини, яка вкрита слизовою оболонкою. Пучки м’язових волокон розміщені в…

Лекція 23. Апарат травлення

До складу переднього відділу органів травлення входить стравохід і шлунок. Стравохід. Стінка стравоходу складається зі слизової та м’язової оболонок і адвентиції (рис. 58). У грудній і черевній…

Лекція 24. Апарат травлення

  Печінка.Найбільша травна залоза тварин. Її паренхіма розвивається з мезодерми,… Печінка складається зі сполучнотканинної строми й паренхіми. Сполучнотканинна строма представлена капсулою, поверх…

Лекція 25. Апарат дихання

До складу апарату дихання входять повітроносні шляхи (ніс із носовими порожнинами, носоглотка, гортань, трахея, бронхи) і респіраторні відділи… Онтогенез. У ранній період онтогенезу у зародка активно росте голова. На… Носова порожнина парна. Вона має хрящовий і кістковий остов. Носова порожнина вистелена слизовою оболонкою, яка…

Лекція 26. Органи сечовиділення

В онтогенезі спостерігається три покоління нирок (див. рис. 6.38). Переднирка існує протягом кількох годин і виникає у ембріона на ранніх стадіях… Проміжна нирка закладається позаду переднирки в ділянці тулуба і за рахунок… Дефінітивна нирка формується із нефрогенної тканини задньої ділянки проміжної нирки в тазовій порожнині, даючи початок…

Слизова оболонка птахів вкрита багаторядним війчастим епітелієм

Лекція 27. Статеві органи самки

Розвиток і функції статевих органів. Статеві органи самки. Будова і функції яєчників. Жовте тіло. Будова та функції маткових труб, матки, піхви, присінка піхви, статевих губ і клітора. Особливості будови слизової оболонки матки в різні періоди статевого циклу. Особливості будови статевих органів самки птахів.

Загальна характеристика і розвиток статевих органів

Статеві апарати самців і самок мають багато спільного в будові: 1) статеві залози (парні): у самців — сім’яники, у самок — яєчники, які виробляють… В онтогенезі органи розмноження ссавців закладаються в ембріональний період у… У процесі розвитку сім’яників (див. рис. 66, в) мезотелій первинних статевих складок вростає в товщу овального зачатка…

Статеві органи самки.

Яєчники – це залози самок з подвійною секрецією. В них утворюються яйцеклітини і гормони, які впливають на розвиток вторинних статевих ознак. Зовні… Строма кіркової речовини утворена волокнистою сполучною тканиною. В ній є… В усіх фолікулах на різних стадіях зрілості містяться яйцеклітини, що перебувають у стадії росту (первинний овоцит).…

Лекція 28. Статеві органи самця

До складу статевих органів самців входять сім’яниковий мішок, сім’яники та їх придатки, сім’явиносні протоки, сім’яні канатики, сечо-статевий канал,… Сім’яник – це статева залоза самця змішаного типу. В ньому утворюються… У часточках розміщені кілька звивистих сім’яних канальців, в яких утворюються спер­матозоїди і прошарки пухкої…