Сполучна тканина зі спеціальними властивостями відрізняється від волокнистої сполучної тканини тим, що для неї характерний переважний розвиток окремих клітинних елементів, а також деякі особливості міжклітинної речовини. Залежно від цього її поділяють на жирову, ретикулярну, пігментну і слизову.
Жирова тканина складається зі скупчень адипоцитів, що утворюють часточки, які розділені тонкими прошарками пухкої сполучної тканини. В останній розміщені кровоносні судини і нерви. Жирова тканина є депо жиру й води, виконує захисну та терморегуляторну функції. Вона накопичується в підшкірній основі (шпик у свині, курдюк у овець, горби у верблюда), між пучками м’язових волокон скелетних м’язів, у більшому й меншому сальниках, біля нирок та в інших місцях. Розрізняють білу (звичайну) і буру жирові тканини. Бура жирова тканина розміщена в певних місцях у новонароджених, гризунів та тварин, що впадають у зимову сплячку. Адипоцити цієї тканини мають центрально розміщене ядро, в їхній цитоплазмі є багато дрібних жирових крапель та мітохондрії. Останні містять транспортні білки — цитохроми, які надають тканині бурого кольору. В адипоцитах активно відбуваються окисні реакції з виділенням енергії, що використовується на утворення не АТФ, а теплоти. Таким чином, бура жирова тканина виконує терморегуляторну функцію.
Ретикулярна тканина утворює основу паренхіми органів кровотворення та імунного захисту за винятком тимуса і клоакальної сумки. Вона побудована з ретикулярних клітин і міжклітинної речовини. Ретикулярні клітини мають відростки, якими вони контактують одна з одною, утворюючи сітку. Міжклітинна речовина складається з ретикулярних волокон і основної речовини.
Слизова сполучна тканина розміщена в складі пупкового канатика плода. Клітини цієї тканини представлені клітинами типу фібробластів — мукоцитами. Міжклітинна речовина має желеподібну консистенцію і містить мало волокнистих структур.
Система мононуклеарних макрофагів включає низку одно ядерних клітин (за винятком остеокластів) здатних фагоциту вати в організмі все чужерідне (пил, барвники, мікроорганізми, клітинний детрит, тощо). Всі макрофаги об’єднує те, що вони розвиваються з моноцитів крові, здатні до активного руху, в їх цитоплазмі є багато лізосом і фагосом (фагоцитованих частинок).
Макрофаги виконують численні функції, які в першу чергу направлені на захист організму. Вони фагоцитують все чужерідне, звільняють вогнище запалення від збудників і продуктів запалення, стимулюють утворення грануляційної тканини, приймають участь у розвитку імунних реакцій та кровотворення.
До системи мононуклеарних макрофагів відносять Гістіоцити (макрофаги волокнистої сполучної тканини), клітини Купфера (макрофаги печінки), альвеолярні макрофаги (макрофаги альвеол легень), мікрогліоцити (макрофаги нервової тканини) , остеобласти (макрофаги кісткової тканини) тощо.
Лекція 13. Скелетна тканина.
Будова і функції хрящової тканини та її різновидів. Розвиток і ріст хрящової тканини. Кісткова тканина. Мікро- і ультрамікроструктура її клітин та особливості міжклітинної речовини. Різновиди кісткової тканини. Розвиток кісткової тканини.
Скелетна тканина виконує опорну, рухову і захисну функції, а також бере участь у водно-сольовому обміні. Вона складається з хрящової й кісткової тканини, з яких побудований скелет.