Мікроструктура стінки серця, артерій, вен і мікроциркуляторного відділу кровоносного русла. Артеріоло-венулярні анастомози. Особливості мікроструктури лімфатичних капілярів, судин, стовбурів та проток. Розвиток серця, кровоносних і лімфатичних судин.
Серцево-судинна система – це інтегруюча система організму, яка забезпечує транспорт крові до органів, регуляцію їх кровопостачання, обмін речовин між кров’ю і оточуючими тканинам та відтік лімфи від тканин. Вона поділяється на кровоносну і лімфатичну.
До складу кровоносної системи входять серце і кровоносні судини.
Серце є центральним органом кровоносної системи. Скорочуючись, воно забезпечує ток крові в кровоносних судинах. Стінка серця утворена трьома оболонками: внутрішньою – ендокардом, середньою – міокардом і зовнішньою – епікардом. Ендокард побудований з чотирьох шарів: ендотеліального, підендотеліального, м’язево-еластичного і сполучнотканинного. Енлотеліальний шар представлений клітинами ендотеліоцитами, які безпосередньо контактують з кров’ю і розташовані на базальній мембрані. Підендотеліальний шар утворений мало диференційованими клітинними елементами, а м’язево-еластитчний – гладкою м’язовою і еластичною тканиною. До складу сполучнотканинного шару входить волокниста сполучна тканина. Дублікатори ендокарду утворюють клапани серця. Міокард сформований серцево-м’язовою тканиною і прошарками пухкої сполучної тканини, яка містить судини і нерви. Епікард це серозна оболонка. Він є вісцеральним листком перикарда. Епікард побудований із волокнистої сполучної тканини, яка вкрита мезотелієм.
Кровоносні судини являють собою трубочки діаметром від 3-4 мкм до декількох сантиметрів. Вони поділяються на артерії, вени і мікроциркуляторні судини. До складу останніх входять артеріоли, прекапіляри, капіляри, посткапіляри, венули і артеріоло-венозні анастомози.
Артерії несуть кров (артеріальну або венозну) від серця, а вени — до серця. Завдяки скороченню серцевого м’яза кров по артеріях тече під значним тиском (до 200 мм рт. ст.) та з високою швидкістю (0,5 – 1 м/с). У венах тиск крові значно менший і становить 15 – 20 мм рт. ст., а швидкість руху — близько 10 мм/с. Артерії порівняно з рівнозначними венами мають товщу стінку, але менший внутрішній діаметр.
Стінка артерій і вен утворена трьома оболонками (рис. 46). Внутрішня оболонка — інтима — побудована зі сполучнотканинної основи, яка з боку просвіту судини вкрита ендотелієм — шаром плоских клітин. Внутрішня оболонка багатьох вен утворює клапани, часто у вигляді складок чи кишеньок, які запобігають зворотному руху крові.
Середня оболонка — медіа — побудована з еластичних волокон та м’язових клітин. Останні мають спіральний напрямок відносно поздовжньої осі судини. Залежно від кількісного співвідношення цих елементів розрізняють артерії еластичного, м’язового та змішаного (м’язово-еластичного) типу.
У артерій еластичного типу, до яких належать такі найбільші артеріальні судини організму, як аорта, легеневі артерії, плечоголовний стовбур, двосонний стовбур та ін., в середній оболонці переважають еластичні волокна. Вони утворюють багато шарів. Стінка артерій еластичного типу спочатку розтягується порцією крові, що виштовхується серцем під час його скорочення, а потім завдяки еластичності повертається у попереднє положення, сприяючи проштовхуванню крові далі по артеріальному руслу.
З віддаленням від серця кількість еластичних елементів у середній оболонці артерій поступово зменшується, а м’язових — збільшується. У артерій м’язового типу, до яких належить більшість артерій внутрішніх органів та грудної й тазової кінцівок, середня оболонка містить кілька шарів пучків м’язових клітин і незначну кількість еластичних волокон. Скорочуючись, м’язові клітини сприяють як течії крові, так і підвищенню тонусу кровоносних судин та тиску крові.
У середній оболонці стінки артерій змішаного типу вміст м’язових і еластичних елементів однаковий.
Середня оболонка стінки вен розвинута значно слабше, ніж артерій. Залежно від наявності в ній м’язових елементів вени поділяють на м’язові та безм’язові. Безм’язові вени є в сітківці очного яблука, селезінці, кістковому мозку, мозкових оболонках.
Зовнішня оболонка артерій і вен — адвентиція — утворена з волокнистої сполучної тканини, в якій є еластичні та колагенові волокна, м’язові клітини, судини судин та нерви.
Артерії в стінці органа розгалужуються на артеріоли, стінка яких утворена інтимою і шаром м’язових клітин. Артеріоли, в свою чергу, розділяються на прекапіляри, які переходять у капіляри, а останні — в посткапіляри. Сумарний об’єм останніх трьох ланок мікроциркуляторного русла дуже великий, внаслідок чого кров у них тече повільно, що забезпечує обмін речовин між нею та прилеглими тканинами. Основну функцію обміну речовин між кров’ю й тканинами організму виконують капіляри. Їхній діаметр коливається від 4 до 50 мкм. Стінка капілярів, а також пре- та посткапілярів має єдиний план будови. Вона утворена шаром ендотеліоцитів, що знаходяться на базальній мембрані, в розщепленнях якої розміщені клітини перицити. Між ендотеліоцитами окремих капілярів великого діаметра, а також у їхній базальній мембрані є значні щілини. Такі капіляри називають синусоїдними. Вони трапляються в печінці, кістковому мозку та деяких інших органах. Із посткапілярів беруть початок венули. Їхня стінка за будовою подібна до артеріол.
Артеріоло-венулярні анастомози розташовані між артеріолами і вену лами. Через них кров може поступати із артеріол у венули. Стінка анастомозів за своєю стінкою подібна стінці артеріол.
Лімфатична системаморфологічно і функціонально доповнює кровоносну систему. Вона представлена лімфатичними судинами і вузлами. Судини поділяють на внутрішньорганні і позаорганні. Внутрішньорганні судини представлені капілярами і власне судинами. Позаорганні судини – це власне судини. Вони поділяються на відвідні судини (відводять лімфу від органа), лімфатичні стовбури і протоки.
Лімфатичні капіляри мають значно більший діаметр ніж кровоносні. Вони починаються сліпо, з’єднуються один з одним і утворюють сітки. Їх стінка утворена одним шаром клітин – ендотеліоцитів. Стінка лімфатичних судин дуже тонка. Вона побудована із інтими, медії та адвентиції, які найкраще виражені в протоках. Інтима лімфатичних судин утворює клапани.
Серце розвивається із вісцерального листка – спланхнотома, кровоносні та лімфатичні судини – з мезенхіми.