Загальна характеристика ендокринних органів та їх класифікація. Центральні ендокринні органи. Нейросекреторні ядра гіпоталамуса. Розвиток, будова і функції гіпофіза та епіфіза. Периферійні ендокринні органи. Розвиток, будова і функції щитовидної, прищитовидної і надниркової залози. Інтерреналова і супрареналова система. Дисоційованаендокринна система. Особливості ендокринних органів птахів.
Ендокринна система представлена переважно залозами внутрішньої секреції (ендокринними). Вони виробляють гормони, які надходять у кров або лімфу і розносяться по всьому організму. Гормони є біологічно активними речовинами. Вони стимулюють або пригнічують діяльність органів, що забезпечують основні функції організму: обмін речовин, ріст, розвиток та репродуктивну функцію, тобто залози внутрішньої секреції паралельно з нервовою системою регулюють і координують діяльність організму.
Для ендокринних залоз характерна низка ознак. На відміну від залоз зовнішньої секреції, вони не мають вивідних проток і продукти їх діяльності надходять безпосередньо в кров. Ендокринні залози побудовані зі сполучнотканинної строми й паренхіми. Паренхіма може бути утворена залозистою епітеліальною або нервовою тканиною. Між елементами паренхіми знаходяться численні кровоносні капіляри переважно синусоїдного типу, в які надходять гормони. Залозисті епітеліоцити (ендокриноцити) мають різноманітну форму. Вони можуть бути кубічними, стовпчастими, овальними й багатокутними. В їхній цитоплазмі добре розвинені синтезуючі органели (ендоплазматична сітка, комплекс Гольджі), мітохондрії і є багато секреторних гранул. В паренхімі залоз епітеліоцити формують тяжі (трабекули) або пухирці (фолікули). Нервова тканина паренхіми залоз представлена нейросекреторними клітинами і нейроглією. В окремих частинах залоз (нейрогіпофіз) нейросекреторних клітин може не бути.
Ендокринні залози поділяють на центральні й периферичні. Центральні залози продукують гормони, які регулюють не тільки названі вище функції організму, а й діяльність інших ендокринних залоз. До їх складу входять нейросекреторні ядра та гіпофіз гіпоталамуса і епіфіз. Групу периферичних залоз становлять щитоподібна, прищитоподібні та надниркові залози.
Крім ендокринних залоз до складу ендокринної системи входять органи, які поєднують неендокринні функції з ендокринними (підшлункова і статеві залози, тимус), тимчасові органи вагітних самок — плацента, жовте тіло яєчника і поодинокі ендокринні клітини, які є в більшості органів.
Індивідуальний розвиток залоз внутрішньої секреції або найближчих їх попередників відбувається за рахунок усіх трьох зародкових листків.
В основі взаємодії між центральними й периферичними ендокринними залозами та ендокринними залозами і органами-мішенями лежить принцип зворотного зв’язку. Наприклад, тиротропний гормон гіпофіза стимулює активність щитоподібної залози. При цьому вона продукує більше гормонів. Їх висока концентрація в крові пригнічує секрецію гіпофізом тиротропного гормону.