Передній відділ травного каналу. Розвиток, функції та будова стравоходу, однокамерного і багатокамерного шлунка. Шлункові залози. Середній відділ травного каналу. Розвиток, будова і функції тонкої кишки.
До складу переднього відділу органів травлення входить стравохід і шлунок.
Стравохід. Стінка стравоходу складається зі слизової та м’язової оболонок і адвентиції (рис. 58). У грудній і черевній частинах цього органа замість адвентиції є серозна оболонка.
Слизова оболонка, що формує складки, утворена чотирма шарами: епітелієм, власною й м’язовою пластинками та підслизовою основою. Епітелій — багатошаровий плоский, незроговілий. Власна пластинка утворена пухкою сполучною тканиною. В ній є сплетення кровоносних, лімфатичних судин і нервів та скупчення лімфоїдної тканини. М’язова пластинка побудована з гладкої м’язової тканини. Вона представлена окремими пучками міоцитів, які мають поздовжній напрямок.
Підслизова основа утворена пухкою сполучною тканиною з великою кількістю кровоносних, лімфатичних судин і нервів. В ній знаходяться кінцеві секреторні відділи слизових альвеолярно-трубчастих залоз. Протоки залоз відкриваються на поверхні слизової оболонки.
М’язова оболонка у жуйних і хижаків на всьому протязі стравоходу утворена скелетною м’язовою тканиною. У коня і свині ця тканина є лише в передній частині стравоходу, а в задній вона заміщується гладкою м’язовою тканиною. У м’язовій оболонці розрізняють два шари: внутрішній — коловий і зовнішній — поздовжній. Адвентиція побудована з пухкої сполучної тканини. Вона з’єднує шийну частину стравоходу з прилеглими органами. Серозна оболонка утворена пухкою сполучною тканиною, яка вкрита мезотелієм. Пухка сполучна тканина формує власну пластинку і підсерозну основу.
Шлунки свійських ссавців ділять на однокамерні і багатокамерні. Однокамерний шлунок мають коні, свині і собаки. Багатокамерний шлунок властивий жуйним (велика рогата худоба, кози, вівці). Залежно від будови слизової оболонки шлунки ділять на шлунки стравохідного, кишкового і стравохідно-кишкового типу. Слизова оболонка шлунку стравохідного типу вкрита багатошаровим плоским епітелієм. В ній відсутні шлункові залози. Такого шлунка у свійських ссавців немає. В шлунку кишкового типу в слизовій оболонці розташовані шлункові залози, а вона вкрита простим стовпчастим залозистим епітелієм. Такий шлунок властивий собаці. В шлунку стравохідно-кишкового типу частина слизової оболонки має таку ж будову, як і в шлунку стравохідного типу, а частина – як в шлунку кишкового типу. Такий шлунок мають мають коні свині і жуйні.
Однокамерний шлунок.Стінка шлунка, як і стінка інших трубчастих органів, утворена слизовою, м’язовою та серозною оболонками (рис. 59). Епітелій слизової оболонки одношаровий, стовпчастий, залозистий. Епітеліоцити продукують слиз, який захищає слизову оболонку від механічних ушкоджень часточками грубого корму та негативної дії шлункового соку. Власна пластинка побудована з пухкої сполучної тканини, в якій є скупчення лімфоїдної тканини, багато кровоносних, лімфатичних судин, нервів та залоз, що виробляють шлунковий сік. Залози поділяють на власні залози шлунка (донні), пілоричні та кардіальні. Їхні протоки відкриваються в шлункові ямки слизової оболонки.
Власні залози шлунка прості, трубчасті, нерозгалужені (рис. 60). В них розрізняють шийку (вивідна протока), тіло і дно (кінцевий відділ). Стінка залози утворена залозистими епітеліоцитами. Серед них є головні, слизові (додаткові), парієтальні, ендокринні та шийкові. Головні клітини найчисленніші (60 – 70 %). Вони мають кубічну форму, округле ядро і добре розвинені синтезуючі органели. Ці клітини продукують пепсиноген. Парієтальні клітини великі, овоїдної форми. В їхній цитоплазмі є секреторні канальці, що відкриваються в апікальному полюсі клітини. Ці клітини продукують хлориди, які в порожнині залози перетворюються на соляну кислоту. Під її впливом пепсиноген переходить у фермент пепсин. Слизові клітини продукують слиз. Ендокринні клітини виробляють біологічно активні речовини, які стимулюють секреторну діяльність залоз і моторну функцію шлунка. Шийкові клітини є камбіальними клітинами для поверхневого та залозистого епітелію.
Кардіальні й пілоричні залози прості, трубчасті, розгалужені. За будовою подібні до власних залоз шлунка. В пілоричних залозах немає головних і парієтальних клітин. Клітини секреторних відділів кардіальних залоз продукують ферменти, які розщеплюють вуглеводи (крохмаль).
М’язова пластинка побудована з гладкої м’язової тканини. Пучки міоцитів формують три шари: зовнішній і внутрішній поздовжні, середній — коловий.
Підслизова основа утворена пухкою сполучною тканиною. В ній розміщені сплетення кровоносних, лімфатичних судин і нервів.
М’язова оболонка стінки шлунка представлена гладкою м’язовою тканиною і складається з трьох шарів пучків міоцитів: внутрішнього — косого, середнього — колового і зовнішнього — поздовжнього.
Серозна оболонка побудована з пухкої сполучної тканини і вкрита мезотелієм.
Стінка однокамерного шлунка змішаного типу має таку саму будову, як і залозистого типу. На відміну від останнього, частина його слизової оболонки вкрита багатошаровим плоским зроговілим епітелієм, не має шлункових залоз.
Багатокамерний шлунок має передшлунки: рубець, сітка, книжка і власне шлунок – сичуг. Стінка передшлунків багатокамерного шлунка має єдиний план будови, подібний до такого стінки однокамерного шлунка. Відмінності є тільки в будові слизової і м’язової оболонок. Слизова оболонка рубця, сітки й книжки вкрита багатошаровим плоским зроговілим епітелієм і не містить залоз. Слизова оболонка рубця утворює вирости у вигляді сосочків. В сосочках є міоцити. М’язова пластинка слизової оболонки рубця виражена лише між сосочками, представлена окремими пучками міоцитів, які знаходяться біля основи сосочків. Епітелій і власна пластинка слизової оболонки сітки формують складки. У слизовій оболонці цього органа м’язової пластинки немає. Слизова оболонка книжки утворює листочки (пластинки). У великі листочки впинаються пучки міоцитів внутрішнього колового шару м’язової оболонки. М’язова оболонка стінки передшлунків утворена гладкою м’язовою тканиною. Пучки міоцитів формують внутрішній коловий і зовнішній — поздовжній шари.
Стінка сичуга побудована так само, як і стінка однокамерного шлунка залозистого типу.
Середній відділ органів травлення включає тонку кишку і застінні транв залози, які пов’язані з тонкою кишкою. До складу тонкої кишки входять: дванадцятипала, порожня і клубова, а до застінних тавних залоз – печінка і підшлункова залоза.
Стінка тонкої кишки складається зі слизової, м’язової та серозної оболонок (рис. 61).
Слизова оболонка побудована з чотирьох шарів: епітелію, власної й м’язової пластинок та підслизової основи. Епітелій — одношаровий стовпчастий, облямівковий. Власна пластинка утворена пухкою сполучною тканиною. В ній знаходиться багато кровоносних, лімфатичних судин, нервових волокон, крипти та лімфоїдні вузлики. Останні розміщені поодинці або групами (пейєрові бляшки). М’язова пластинка побудована з гладкої м’язової тканини. Пучки міоцитів утворюють два шари — внутрішній коловий і зовнішній поздовжній. Підслизова основа сформована пухкою сполучною тканиною, містить багато кровоносних і лімфатичних судин та нервові сплетення. В підслизовій основі дванадцятипалої кишки є дуоденальні залози.
Слизова оболонка кишки утворює складки й ворсинки, які збільшують її площу. У формуванні складок беруть участь усі шари слизової оболонки, а ворсинок — епітелій і власна пластинка.
Ворсинки мають листо- або пальцеподібну форму. Серед епітеліоцитів ворсинок трапляються три різновиди клітин: облямівкові, келихоподібні та ендокринні.
Облямівкові епітеліоцити мають стовпчасту форму і становлять основну масу епітелію. Вони є головним функціональним елементом процесів травлення й всмоктування у тонкій кишці. На апікальній поверхні цих клітин є кілька сотень мікроворсинок, які разом з глікокаліксом формують посмуговану облямівку. Остання в 30 разів збільшує всмоктувальну поверхню клітин. В облямівці знаходиться велика кількість травних ферментів, за допомогою яких відбувається пристінне травлення і транспорт його продуктів. Облямівкові епітеліоцити сполучаються між собою за допомогою щільних контактів. Завдяки цьому всмоктування продуктів травлення в стінку кишки відбувається лише через їхню поверхню. В цитоплазмі облямівкових епітеліоцитів є багато лізосом, мітохондрій, елементів гранулярної ендоплазматичної сітки, які, як і ядро, зосереджені переважно в ділянці базального полюса. Життєвий цикл облямівкових епітеліоцитів становить дві-три доби.
Келихоподібні клітини — це одноклітинні ендокринні залози. Вони продукують слиз, що вкриває поверхню слизової оболонки кишки й сприяє транспорту її вмісту.
Ендокринні клітини продукують біологічно активні речовини, які здійснюють місцевий регуляторний вплив на секрецію, всмоктування та моторику тонкої кишки.
У сполучнотканинній основі ворсинок є багато кровоносних судин, синусоїдні лімфатичні капіляри та міоцити. Скорочення останніх спричинює зміну форми ворсинок, унаслідок чого вміст, що їх вкриває, переміщується і його нові порції вступають у контакт з облямівкою стовпчастих епітеліоцитів. Скорочення міоцитів сприяє також транспорту крові та лімфи з речовинами, які в них резорбувалися.
Епітелій слизової оболонки кишки між ворсинками впинається у її власну пластинку і утворює крипти (кишкові залози). Вони, як і ворсинки, збільшують всмоктувальну поверхню слизової оболонки, а також виділяють секрет. Стінка крипт утворена облямівковими епітеліоцитами, безоблямівковими (камбіальні для облямівкових), келихоподібними клітинами, ендокриноцитами та клітинами Панета (апікальнозернистими). За сучасними даними, клітини Панета продукують ферменти, які розщеплюють білки й речовини, що нейтралізують кислі складники шлункового соку, який потрапляє в тонку кишку.
М’язова оболонка тонкої кишки утворена гладкою м’язовою тканиною, пучки міоцитів якої формують внутрішній коловий і зовнішній поздовжній шари.
Серозна оболонка побудована з пухкої сполучної тканини і вкрита мезотелієм.