Статеві органи забезпечують відтворення тварин, а відповідно, і збереження певного виду. Статевій системі властива також гормональна функція, яка впливає на ріст і розвиток організму.
Статеві апарати самців і самок мають багато спільного в будові: 1) статеві залози (парні): у самців — сім’яники, у самок — яєчники, які виробляють здатні до запліднення статеві клітини; 2) статеві протоки, що проводять статеві клітини: сім’явиносна протока (сім’япровід) у самців і маткова труба (яйцепровід) у самок; 3) матка, розвинута у самок і призначена для виношування плода; 4) зовнішні статеві органи: у самців — сім’яниковий мішок і статевий член, у самок — присінок піхви, соромітні губи з соромітною щілиною й клітором, які забезпечують контакт статевих органів.
В онтогенезі органи розмноження ссавців закладаються в ембріональний період у вигляді парних статевих складок мезотелію на медіальному боці передньої частини проміжних нирок (рис. 66). У зародка великої рогатої худоби гонади закладаються на 34 – 38-му добу, у вівці — на 23-тю добу. Статеві відмінності починають проявлятись у великої рогатої худоби з 40 – 45-добового, у вівці — з 35-добового віку. У подальшому статеві складки стають овальними, переходячи в сім’яники чи яєчники. Поряд з протокою проміжної нирки (вольфова протока 11) виникає особливий клітинний тяж, який відокремлюється і стає мюллеровою протокою 3.
У процесі розвитку сім’яників (див. рис. 66, в) мезотелій первинних статевих складок вростає в товщу овального зачатка статевої залози, формуючи клітинні тяжі, що перетворюються на звивисті сім’яні канальці. Проміжна нирка в цей період частково редукується або зростається зі статевою залозою. Передні сечовидільні трубочки проміжної нирки, вростаючи в сім’яники назустріч звивистим сім’яним канальцям і з’єднуючись з ними, утворюють прямі сім’яні канальці та сім’яникову сітку. Їх частини, розміщені біля сім’яників, входять до складу голівки сім’яника й утворюють виносні канальці сім’яника 20. Задні сечовидільні трубочки проміжної нирки зберігаються у вигляді редукованих залишків у ділянці придатка сім’яника і називаються парадідімусом. Вольфова протока перетворюється на канал придатка сім’яника й сім’япроводу 22. Від мюллерових проток у самців у товщі сечостатевої складки між сім’япроводами залишаються чоловіча матка й піхва 26. Сім’яники з’єднуються з черевною стінкою напрямними (гюнтеровими) зв’язками 8, 10. Початок зв’язки в подальшому називається власною зв’язкою сім’яника, а кінцева частина — пахвинною зв’язкою. Сім’яники із серозною оболонкою опускаються в сім’яниковий мішок.
У процесі розвитку яєчників клітинні тяжі перетворюються на первинні фолікули. Напрямна зв’язка в каудальній частині втрачає зв’язок з черевною стінкою і називається круглою зв’язкою матки. Краніальна частина зв’язки перетворюється на власну зв’язку яєчника. Задня частина вольфової протоки у самок редукується. Передня частина мюллерової протоки 3 утворює яйцепровід, середня частина — ріг, тіло і шийку матки. Задня частина протоки перетворюється на піхву.
Мюллерові протоки на різній відстані зливаються між собою, починаючи із задніх кінців своїх середніх частин, що зумовлює різні типи маток (рис. 67). З незлитих мюллерових проток у гризунів формується подвійна матка й піхва 2 (див. рис. 67, а). У разі злиття каудальних частин мюллерових проток утворюється подвійна матка (див. рис. 67, б), що відкривається двома отворами в одну піхву (слон, деякі гризуни). Злиттям проток на більшій відстані і відкриванням матки одним отвором у піхву утворюється двороздільна матка. Ще більше злиття проток зумовлює формування в тілі матки порожнини, у разі незлиття рогів утворюється дворога матка (більшість свійських тварин). При майже повному злитті проток формується велика порожнина тіла матки з окремими яйцепроводами, утворюючи просту матку (див. рис. 67, е; примати).
У каудальній частині клоаки, на нижній її стінці, виникає клоаковий (статевий) горбок, на якому є поздовжня статева борозна, обмежена з боків статевими складками. Ще латеральніше утворюються кільцеподібні складки — статеві валики. Якщо відбувається розвиток чоловічої статі, статевий горбок перетворюється на статевий член, статеві складки змикаються знизу, утворюючи сечостатевий канал. Статеві валики видовжуються і зростаються в мошонку, у формуванні якої бере участь особливий непарний валик.
У разі формування органів самки отвір сечостатевого синуса перетворюється на статеву щілину, яка веде в сечостатевий синус. Статеві валики перетворюються на великі соромітні губи, статеві складки (вищі примати) — на малі соромітні губи. Статевий горбок стає клітором.