Конфлікт слід відрізняти від суперечності. Суперечності є передумовою конфлікту, але необов’язково призводять до нього. На відміну від суперечностей, конфлікт означає безпосередню взаємодію сторін.
Політичний конфлікт – це зіткнення політичних суб’єктів в їх прагненні реалізувати інтереси та цілі, пов’язані з боротьбою за владу.
Ще Платон досліджував, як конфлікти сприяють еволюції форм правління. Макіавеллі вивчав вплив на конфлікти якостей політиків. Маркс дійшов висновку про класову боротьбу як двигун розвитку. Зіммель на зламі ХІХ-ХХ ст. звернув увагу, що конфлікти можуть бути як дво-, так і багатосторонніми, що впливає на їх розвиток. У ХХ ст. інституціоналізується такий напрям як конфліктологія (Л. Козер, К. Боулдінг, Р. Дарендорф).
Починаючи з Л. Козера виокремлюють негативні та позитивні функції конфліктів. Негативні: дестабілізуюча (порушення політичної рівноваги), дезорганізуюча (зниження рівня керованості суспільством), надлишково-витратна (ускладнення прийняття рішень). Позитивні: діагностична (сигналізує про недоліки системи), комунікативна (конфлікт є формою діалогу), інтегративна (сприяє консолідації людей, які захищають інтереси), інноваційна (новації часто відбуваються саме внаслідок конфліктів).
Політичні конфлікти характеризуються низкою показників, зокрема, причинами, учасниками, інтенсивністю, часовими та просторовими характеристиками. Відповідно здійснюється класифікація конфліктів.
Таблиця