Унітарна держава– форма державного устрою, якій властиві єдині правова система, громадянство, система вищих органів влади.
Управління конфліктом – здійснення впливу на хід конфлікту.
Уряд – орган (часто вищий) виконавчої влади у державі.
Уявлення політичні– образи політичних об’єктів, що формуються на ґрунті особистого досвіду та через соціальне спілкування. Вони можуть базуватися на об’єктивних політичних знаннях або існувати у вигляді політичних почуттів і настроїв, можуть бути істинними чи хибними.
Фашизм– політична ідеологія, яка базується на антидемократизмі, шовінізмі, расизмі, силових методах протидії опонентам.
Федерація – форма державного устрою, за якої держава склада-ється з утворень, які володіють деякими атрибутами власної державності (конституціями, законодавчими органами, вертикаллю виконавчої влади тощо), але не є державами у міжнародно-правовому відношенні.
Фемінізм– ідеологія, що обгрунтовує рівні права жінок з чоловіками, та рух, що базується на цій ідеології і вимагає рівних соціальних та політичних можливостей для жінок.
Фобія (націо-, етно-) – вороже ставлення до інших націй (етносів).
Форма державного правління– принцип організації державної влади. Основні форми державного правління – монархія та республіка.
Форма державного устрою – одна з форм держави, яка віддзеркалює спосіб територіальної організації державної влади.
Функціонування політичне– здійснення й управління діяльністю політичних інститутів, спільними справами, процесами, задоволення потреб суспільства та соціальних груп.
Харизма– (від грецьк. charisma – Божий дар, Благодать) – поняття, яке означає надзвичайні або виняткові здібності та якості, даровані окремим особистостям природою або Богом, завдяки чому вони відрізняються від інших людей.
Ценз – обмеження у використанні політичних прав, зокрема, виборчого.
Цивілізація– форма спільного життя людей, якій властиве відтворення соціальної структури відносин на основі пріоритету цінностей, ідеалів і життєвих смислів.
Цінності політичні – речі, предмети, явища політичної сфери, які оцінюються як засоби задоволення потреб, реалізації політичних інтересів індивідів та соціальних груп.