Показувати пальцем на людей неввічливо.
4. Зображувальними жестами відтворюють предмети, тварин, інших людей (їхню форму, рухи, розміри). Ними користуються в тих випадках, коли не вистачає слів чи необхідно підсилити враження і вплинути на слухача наочно.
5. Жести-символиінформують про певні дії, властивості, наміри тощо. Такі жести не мають нічого спільного з діями, про які вони сигналізують. Наприклад, піднесена рука з випрямленими пальцями - «прошу слова». До жестів-символів належать умовні жести вітання, прощання, заклик до мовлення, передчуття приємного.
Наведемо поширені жести і їх тлумачення:
• пальці рук зціплені - знак розчарування і бажання співрозмовника приховати своє негативне ставлення;
• прикривання рота рукою - слухач розуміє, що ви говорите неправду;
• почухування і потирання вуха - співрозмовник наслухався і хоче висловитися;
потирання скронь, підборіддя, прикривання обличчя руками -особа не налаштована розмовляти в цей момент;
• людина відводить очі - підтвердження того, що вона щось приховує;
• схрещення рук на грудях - людина нервує, краще розмову закінчити чи перейти на іншу тему;
• схрещення рук і тримання пальців у кулаці - людина налаштована вкрай вороже;
• відтягування комірця - людина гнівається або дуже схвильована;
• вказівний палець спрямований прямовисно до скроні, а великий підтримує підборіддя - негативне або критичне ставлення до почутого;
• руки за головою - впевненість, перевага над співрозмовником;
• потирання ока - людина говорить неправду;
• тримання рук за спиною - впевненість у собі.
Поза теж має комунікативний сенс і репрезентує не тільки душевний стан людини, але й її наміри, налаштованість на розмову.
Поза - це мимовільна або зумисна постава тіла, яку приймає людина. Вирізняють «закриті» й «відкриті» пози. Відомо, що людина, зацікавлена в спілкуванні, буде орієнтуватися на співрозмовника, нахилятиметься в його сторону, повернеться до нього всім тілом, а якщо не хоче його слухати - то відійде назад, стоятиме напівобернувшись. Людина, яка хоче заявити про себе, буде стояти прямо і вся буде напружена, якщо не потрібно підкреслювати свій статус - займе спокійну невимушену позу.
І насамкінець, хода людини, тобто стиль пересування, теж належить до важливих невербальних засобів спілкування. За ходою можна впізнати емоційний стан співрозмовника- гнів, страждання, гордість, щастя.
Хода тяжка, коли людина гнівається, легка - радіє, в'яла, пригнічена - страждає. Найбільша довжина кроку, коли людина почувається гордо.
Окрему систему становлять ритміко-інтонаційніневербальні засоби: інтонація, гучність, темп, тембр, тональність. Радість і недовіра зазвичай передаються високим голосом, гнів і страх -також досить високим голосом, але в більш широкому діапазоні тональності, сили і висоти звуків. Горе, сум, втому передають м'яким і приглушеним голосом.
Темп мовлення теж відтворює певний стан людини: швидкий - переживання і стривоженість; повільний - пригнічення, горе, зарозумілість чи втому.
До такесичних засобів спілкування відносять і динамічні дотики у формі потиску руки, поплескування по плечах, поцілунку. Доведено, що динамічні дотики є не лише сентиментальною дрібницею спілкування, а й біологічно необхідним засобом стимуляції. Вони зумовлені багатьма чинниками: професійним статусом партнерів, віком, статтю, характером їх знайомства.
Такий такесичний засіб як поплескування по плечу можливий за умови близьких стосунків партнерів спілкування.
Потиск руки може бути трьох типів: домінантним (рука зверху, долоня розвернута вниз), покірним (рука знизу, долоня розвернута вверх)та рівноправне.
Екстралінгвістична система - це наявність під час спілкування пауз, а також різних вкраплень у голос - сміху, плачу, покашлювання, зітхання. Ці засоби доповнюють словесні висловлювання.
Спілкування завжди просторово організоване. Американський антрополог Е. Холл увів термін «проксеміка», що означає «близькість». Вчені виокремлюють чотири дистанціїміж учасниками спілкувального акту:
• інтимна(від 0 до 45 см) - спілкування з дітьми, дружиною, коханими, найближчими друзями;
• особиста(від 45 до 120 см) - спілкування під час зустрічей. на вечірках, у кулуарах конференцій тощо;
• соціальна(суспільна) (від 120 до 400 см) - міжособистісне спілкування з малознайомими людьми;
• громадська(відкрита) (від 400 до 750 см) виступ лектора перед аудиторією.
Проксеміка- це не тільки відстань між спілкувальниками, а й конфігурація,яку вони творять. Якщо спілкувальники сидять навпроти, вони частіше конфліктують. За звичайної розмови доцільно розташовуватися під кутом один до одного. Під час ділової зустрічі сідають з одної сторони столу. Незалежна позиція визначається у розташуванні по діагоналі.
На багатолюдних заходах зазвичай ставлять на столах картки з прізвищами запрошених.
Отже, щоб успішно здійснювати професійну діяльність, треба знати і вміти розпізнавати (читати) невербальні засоби спілкування.