n Текст має бути чітко структурованим, переділятися на розділи і параграфи.
Потрібно прагнути того, щоб кожен розділ був самостійним науковим дослідженням з певної складової загальної проблеми, щоб кожну складову було викладено в тексті, а текст був цілісним, а не фрагментарним.
n Крім членування тексту на розділи і параграфи, він має деталізований розподіл на
значеннєві частини, абзаци і речення. Варто пам’ятати, що надмірне дроблення тексту утруднює його сприйняття, тому абзаци мають бути обґрунтованими і зводитися до викладу однієї думки.
n Текст має вирізнятися ком позиційністю.
n Початок і кінець абзаців у науковому тексті – це найбільш інформативні місця;
інші речення тільки розкривають, деталізують, обґрунтовують, конкретизують головну думку або є сполучними елементами.
n Під час викладу матеріалу необхідно уникати понять, які не можна тлумачити однозначно.
n У тексті не має бути повторів, зокрема, це стосується висновків, написання яких
передбачає новий рівень систематиці й узагальнення.
n Науковий текст позбавлений авторського «Я». Перевагу варто надавати безособовим формам викладу.
n Він має вирізнятися стислістю і ясністю викладу, відповідати формулі «Думкам
просторо, а словам тісно». Ця вимога передбачає запобігання повторам, багатослів’я, зайвим словам, канцеляризмам тощо.