ВИДИ І ФОРМИ СПІЛКУВАННЯ

Багатоманітність функцій спілкування, беззаперечно, породжує значну кількість його видів. Враховуючи багатоаспектний характер спілкування, класифікувати його види можна за такими ознаками:

1.За участю чи неучастю мовних засобів: вербальне(словесне) і невербальне(міміка, жести, постава тощо), комбіноване.

2.За формою представлення мовних засобів: усне, письмове, друковане.

3.За темою: політичне, наукове, побутове, релігійне, філософ­ське, навчально-педагогічне, виховне, побутове.

4.За метою: діловеі розважальне.

5. За кількістю учасників: внутрішнє(комунікант спілкується сам із собою), міжособистісне(спілкуються двоє), групове (3-5учасників), публічне(20 і більше), масове(спрямоване не на певного індивіда, а на великі маси людей і найчастіше здійснюється за допомоги засобів масової комунікації).

6. За характером: опосередкованеі безпосереднє, діалогічне, монологічнеі полілогічне.

7. За мірою офіційності: офіційне(рольове) передбачає стосун­ки, що опосередковуються соціальними професійними ролями {начальник - підлеглий, викладач - студент, колега - колега) і неофіційне(приватне) (спілкування друзів, приятелів тощо).

8.За тривалістю: постійне(у колективі, у сім'ї), періодичне(кіль­каразові зустрічі), короткотривале(у транспорті, у черзі), дов­готривале(із друзями).

9. За свободою вибору партнера: ініціативнеспілкування (спів­розмовники мають змогу вибирати своїх партнерів, уникати спілкування з неприємними людьми) і вимушенеспілкування (особа спілкується незалежно від своїх бажань) - розмова з керівником.

10.За соціальними чинниками: особистісно зорієнтоване(вста­новлення особистісних стосунків, насамперед товариських) і соціально зорієнтоване(встановлення статусних, рольових сто­сунків - лікар - пацієнт).

11.За результативністю спільної взаємодії та досягнутим ефек­том: необхідне(міжособистісні контакти, без яких спільна діяльність практично неможлива); бажане(міжособистісні контакти, що сприяють успішному вирішенню професійних, виробничих проблем); нейтральнне(міжособистісні контак­ти не заважають, але й не сприяють розв'язанню проблеми); небажане(міжособистісні контакти, які заважають досягненню мети спільної взаємодії).

12. За додержанням норм - нормативне(відповідно до літератур­них норм); ненормативне(порушуючи нормативні норми); етикетнеі неетикетне.За різними ознаками класифікують науковці й форми спілкування. Ми скористаємося тією класифікацією, в основу якої покладено орга­нізаційний аспект професійної взаємодії. Згідно з цією класифікацією виокремлюють такі форми спілкування:

ü індивідуальні й групові бесіди;

ü телефонні розмови;

ü наради;

ü конференції;

ü збори;

ü дискусії;

ü полеміка.

Ф.С. Бацевич у підручнику «Основи комунікативної лінгвістики» подає класифікацію мовного спілкування за такими критеріями:

• залежно від форми втілення мовних засобів - монологічне, діалогічне, полілогічне;
• з урахування специфіки каналів спілкування - мовлення без­посереднього спілкування(обличчям до обличчя); мовлення опосередкованого спілкування(записки, друкована продукція, телефон, радіо, телебачення, Інтернет тощо);
• залежно від функції та змісту повідомлення - побутове, на­укове, офіційно-ділове,естетичне.
• за способом організації - стихійне(випадкова зустріч) і орга­нізоване(збори, мітинги, конференції тощо);
• за сферами спілкування або стосунками комунікантів - дружнє(розмова друзів, добрих знайомих, закоханих тощо); антагоніс­тичне(спілкування ворогів, людей, які сваряться); офіційне(ро­льове).

Усі названі форми спілкування різняться мовними засобами, мають стильову специфіку.