Ставки розподілу накладних витрат

У практиці виробничі накладні витрати здебільшого розподіляють між підрозділами, вироба­ми або іншими об'єктами пропорційно до певної бази (обсягу виробництва, пло­щі, прямої заробітної плати тощо).

Виходячи з обраної бази, обчислюють ставку розподілу непрямих витрат.

Ставка розподілу ВНВ(Indirect Cost Allocation Rate) — це відно­шення суми ВНВ до загальної величини бази розподілу їх.

 

Залежно від складності виробництва ставка розподілу виробничих накладних витрат може бути єдиною для всіх виробничих підрозділів, встановлюватися окремо для кожного виробничого підрозділу або окремо для певних груп накладних ви­трат.

Єдина ставка розподілу ВНВ (Plantwide Overhead Rate) може бути застосована за умов виробництва однорідної продукції однакової складності.

Приклад

Виробничі накладні витрати підприємства за період склали 100 000 грн., і було відпрацьовано 50 000 годин основної праці. Підприємство виготовляє один вид продукції. Виходячи зцього, ставка розподілу ВНВ дорівнює:

100 000/50 000 = 2 грн./год.

Якщо на виготовлення продукту було витрачено 18 годин основної праці, тоді на продукт буде віднесено виробничих накладних витрат в сумі 36 грн. (18 год.*2 грн./год.)

За умов різної складності праці у різних виробничих підрозділах доцільніше застосовувати ставку розподілу накладних витрат для кожного виробничого під­розділу (Department Overhead Rate).