| Підрозділ — споживач послуг | Підрозділ, що надає послуги | ||||
| Склад | Ремонтний цех | Матеріально-технічне постачання | |||
| Механічний цех | 30% | 70% | 30% | ||
| Складальний цех | 40% | 30% | 50% | ||
| Склад | X | — | 10% | ||
| Ремонтний цех | 20% | X | 10% | ||
| Матеріально-технічне постачання | 10% | — | X | ||
| Підрозділ | Разом | |||||
| Склад | Ремонтний цех | Їдальня | Механічний цех | Складальний цех | ||
| Розподілені витрати | 160 000 | 240 000 | 200 000 | 800 000 | 1 000 000 | 2 400 000 |
| Розподіл послуг: - складу - ремонтного цеху - матеріально-технічного постачання | ||||||
| Разом |
Необхідно:
Здійснити розподіл витрат обслуговуючих підрозділів між основними підрозділами методом прямого розподілу.
Вибір найвідповіднішої бази для розподілу виробничих накладних витрат має важливе значення.
Використання годин праці робітників як бази розподілунакладних витрат виправдане у підрозділах, де переважає ручна праця і впроваджена надійна система обліку робочого часу, що дає змогу легко отримати необхідну інформацію.
Розподіл накладних витрат на базі машино-годинє доцільним у механізованих та автоматизованих підрозділах, оскільки переважна частина накладних витрат (амортизація, ремонт, енергія тощо) пов'язана з устаткуванням.
Але обов'язковою умовою застосування цієї бази є достовірний та оперативний облік роботи устаткування.
Прямі витрати на оплату праціяк базу розподілу широко використовують у практиці, оскільки інформацію про неї легко отримати безпосередньо з даних бухгалтерського обліку. В практиці внаслідок застосування різних тарифних ставок і преміальних систем зазвичай втрачається безпосередній зв'язок між прямими витратами на оплату праці та годинами праці. Тому застосування вказаної бази розподілу виправдане лише за незначних накладних витрат або в разі застосування однакових тарифних ставок.
Прямі матеріальні витратияк базу розподілу використовують нечасто, оскільки лише незначна частина накладних витрат є функцією прямих матеріальних витрат. Тому застосування такої ставки розподілу обмежується підприємствами, де матеріальні витрати на одиницю продукції однакові.
Хоча основні витратимістять елемент, пов'язаний з працею (прямі витрати на оплату праці), інша складова (прямі матеріальні витрати) суттєво обмежує застосування такої бази з причин, розглянутих вище.
Застосування кількості виробленої продукції для розподілувиробничих накладних витрат можливе лише за умов виробництва продукції в ідентичному процесі та впродовж однакового часу. На практиці таке трапляється нечасто.