В кінці 80-х років ХХ ст. в науковій літературі та періодиці почали піддаватися критиці традиційні прийоми управлінського обліку і пропогандуватися нові підходи, які більшою мірою відповідають сучасному конкурентному середовищу ведення бізнесу. Зокрема, в якості нового підходу почали активно рекомендувати стратегічний управлінський облік. Однак досі повного обгрунтування стратегічного управлінського обліку немає. Здійснений спеціалістами в галузі управлінського обліку огляд спеціальної літератури дозволив виявити такі основні напрямки стратегічного управлінського обліку:
1. вихід за межі внутрішньої орієнтованості традиційного управлінського обліку і отримання інформації про конкурентів;
2. визначення залежності між стратегічною позицією, обраною компанією, і очікуваним застосуванням управлінського обліку (тобто звітність з точки зору стратегічного позиціонування);
3. отримання конкурентної переваги за рахунок аналізу способів скорочення витрат і / чи підвищення ступеня диференційованості продукції компанії за допомогою використання зв’язків в ланцюжку цінності і оптимізації факторів витрат.