ОПЕРАТИВНИЙ АНАЛІЗ ВИТРАТ НА ВИРОБНИЦТВО ПРОДУКЦІЇ РОСЛИННИЦТВА І ТВАРИННИЦТВА

4.1. Оперативний аналіз витрат на виробництво продукції рослинництва

 

Як підтверджують дослідження і практичний досвід господарств, оперативний аналіз витрат на виробництво продукції рослинництва доцільно проводити одночасно із контролем технології шляхом порівняння фактичних обсягів робіт і витрат на їх проведення з плановими нормативами технологічних карт. При цьому витрати на фізичну одиницю роботи мають плануватися для кожної операції технологічного процесу.

В даний час залежно від ґрунтовності дослідження та періодичності здійснення аналітичних оцінок склалося три методичні способи оперативного аналізу витрат в рослинництві:

- за циклами сільськогосподарських робіт;

- за роботами, які об’єднують комплекс технологічних операцій;

- поопераційний аналіз.

Перший спосіб базується на співставленні фактичних витрат з плановими лімітами за циклами (періодами) сільськогосподарських робіт: передпосівний обробіток ґрунту і посів, догляд за посівами, збір урожаю. Однак цей методичний спосіб не можна вважати домінуючим. Тут аналіз обмежується щомісячним вивченням ступеня проведення витрат за періодами (витрати не деталізуються за окремими роботами з врахуванням виконаного обсягу цих робіт в періоді) і, як наслідок, немає можливості щомісяця виявляти економію або перевитрати. Крім того, практика обліку витрат шляхом їх розподілу між періодами не підходить для здійснення контролю за ними і їх регулювання тому, що цикл виробництва продукції може складатися з декількох технологічних операцій, за кожну з яких несе відповідальність конкретна особа. Тому, маючи повідомлення про витрати виробництва, неможливо точно визначити, як розподіляються вони між окремими ділянками виробництва (центрами відповідальності).

За другим способом оперативний аналіз проводиться для робіт, які об’єднують декілька операцій, необхідних для їх виконання (наприклад, завдання з висіву насіння зернових у підготовлений ґрунт включає такі операції: протруювання насіння, транспортування до місця висіву, навантаження, розвантаження, висів). Така організація оперативного аналізу витрат дозволяє протягом року визначити показники економії або перевитрати ресурсів на вирощування культур, хоча і не зовсім точно. Проте можливості аналізу тут обмежуються вивченням витрат на 1 га посівної площі без деталізації їх на одиницю фізичних обсягів робіт. Це перешкоджає вивченню причин відхилень та вимірюванню ступеня відповідальності конкретних осіб за результати своєї роботи.

Найефективнішим для оперативного аналізу витрат є третій спосіб – поопераційного аналізу. Він забезпечує можливості всебічного вивчення витрат у рослинництві на базі поопераційної їх деталізації, передбаченої в технологічних картах з врахуванням фізичних обсягів технологічних та інших господарських операцій. Це забезпечує можливості визначати витрати на одиницю їх виконання; розрахувати відхилення витрат від заданих параметрів для кожної операції технологічного процесу на фактичний обсяг виконаних робіт й організувати оперативний контроль за дотриманням технології вирощування культур; досліджувати у випадку необхідності показники обсягу робіт, витрат і відхилення від планових наростаючим підсумком з початку року, використовуючи дані аналізу попередніх місяців, а також складати планову і фактичну калькуляцію витрат на одиницю фізичного обсягу робіт, що дуже важливо для вивчення впливу на собівартість окремих факторів з урахуванням обсягів робіт та їх собівартості.

Центр витрат підзвітний тільки за витрати. Він несе відповідальність за невиправдані перевитрати. До складу цього сегменту входять рослинництво як галузь у цілому, бригади, ланки (загони), тобто тут існує трирівнева відповідальність. Тому для кожного центру витрат необхідно вести облік і аналіз витрат. Правильне їх розмежування дасть можливість виявляти конкретні причини їх відхилень і накреслити заходи боротьби з непродуктивними витратами і втратами. Метою обліку витрат за центрами відповідальності є нагромадження даних про витрати щодо кожного центру за операціями технологічного процесу для віднесення відхилень на відповідальну особу. Тому всі витрати за характером залежності від його діяльності, необхідно поділити на залежні і незалежні від нього. Залежні витрати є предметом регулювання зі сторони керівника, сфера відповідальності якого пов’язана з ними (норми витрат матеріалів, праці і т. д.). Незалежні витрати – це витрати, які не залежать від сегменту діяльності (норми амортизації, норми відрахувань у пенсійний фонд, ціни і т. д.).

Для посилення оперативності контролю за витратами треба розробити механізм формування витрат, тобто обґрунтувати фактори, що впливають на їх загальну суму щодо кожної окремої культури, яка вирощується.

Багато витрат рослинництва, які нормуються на одиницю площі (витрати насіння, добрив, засобів захисту рослин, пального, витрати на оплату праці), залежать від посівної площі. Проте для технологічних матеріалів це справедливо лише як для носіїв агротехнічної функції. З добривами необхідно вносити потрібну кількість поживних речовин, вагова норма посівного матеріалу повинна містити необхідну кількість життєздатного насіння, засоби захисту безпосередньо чи в робочому розчині мають бути достатніми для знищення шкідників чи бур’янів. Але й самі технологічні матеріали як фізична маса також потребують витрат на їх підготовку, вивезення в поле, навантаження, розвантаження тощо. З цих позицій їх також правомірно розглядати як фактори формування витрат.

Вищезазначене дозволяє зробити висновок про те, що до змінних відносяться фактори, які прямо пропорційно формують витрати (площу, технологічні матеріали, працівників, продукцію). Змінні витрати пов’язані з використанням оборотних фондів (оборотного капіталу). Якщо виробництво зупиняється, то змінні витрати скорочуються майже до нуля, постійні – залишаються на тому ж рівні.

Постійні витрати пов’язані із заміщенням виробничих факторів, розміри яких не залежать від вище перерахованих факторів (амортизаційні відрахування, орендна плата за землю і приміщення, страхові внески і т. д.), тобто основу постійних витрат становлять витрати, пов’язані з використанням основних фондів (основного капіталу).

Всі змінні витрати, залежні від сегмента діяльності, необхідно вивчати щоденно. Але в зв’язку з тим, що одні з них проводяться регулярно, а другі носять разовий характер, тобто використовуються лише відповідно до вимог технології вирощування кожної культури чи групи культур (насіння та посадковий матеріал, добрива, засоби захисту рослин та ін.), нема необхідності їх вивчати в таблицях змінних витрат регулярного характеру (витрати на оплату праці, паливно-мастильні матеріали, електроенергія, транспортні витрати і робота живої тяглової сили). Це буде приводити лише до збільшення кількості граф у таблицях, які від випадку до випадку будуть залишатися незаповненими. Тому всі витрати разового характеру доречно виділити в самостійний об’єкт аналізу і вивчати в ході проведення.

Для здійснення оперативного аналізу витрат їх первинний облік необхідно організовувати так, щоб для кожної операції технологічного процесу можна було одержати підсумки, групувати відповідні операції в роботи, а останні – в цикли (періоди) відповідно до технологічних карт і в кінці місяця одержувати підсумок в цілому за видами витрат за культурами для складання звіту про дотримання норм витрат сегментами діяльності.

Щоб результати оперативного аналізу витрат були своєчасними і ефективними, необхідно скоротити кількість форм первинних документів і підвищити якість інформації, яка в них вміщується, тобто створити такі форми документів, які б спочатку використовувалися у плануванні, потім реалізували б вимоги обліку з наступним задоволенням потреб аналізу.

Наявність в одному документі планових (нормативних) і облікових даних дає можливість оперативно здійснювати аналіз доцільності використання праці, грошових і матеріальних цінностей безпосередньо при оформленні документів, що також сприятиме попередженню перевитрат засобів при видачі їх для потреб виробництва. Складаючи документ відповідальна особа аналізуватиме відхилення.

Вивчаючи змінні регульовані витрати разового характеру, необхідно враховувати не тільки кількісні, але і якісні параметри технологічних матеріалів, тому що останні мають великий вплив на якість виконання операцій технологічного процесу і формування урожайності сільськогосподарських культур. Так, облік мінеральних добрив необхідно вести у фізичній масі та в діючій речовині. Тут велике значення має складання матеріальних балансів, які дають можливість здійснювати точний контроль за наявністю і рухом мінеральних добрив за асортиментом як у фізичній масі, так і в діючій речовині (табл. 4.1).

Таблиця 4.1

Баланс мінеральних добрив за (місяць) (діюча речовина, т)

Види добрив	Залишок на початок місяця	Надійшло за місяць	Використано за місяць	Залишок на кінець місяця
фізична маса	діюча речовина	фізична маса	діюча речовина	фізична маса	діюча речовина	фізична маса	діюча речовина
1. Аміачна селітра
2. Мочевина
3. Нітроамофос
Разом азотні
1. Суперфосфат гранульований
2. Амофос
3. Фосфоритна мука
Разом фосфорні
1. Хлористий калій
2. Калійна сіль
3. Каліймагнезія
Разом калійні

 

Внесення мінеральних добрив дає можливість регулювати баланс поживних речовин у ґрунті, тому в ході внесення добрив необхідно контролювати дози, строки і якість виконання цієї операції. Але сучасна організація обліку не може забезпечити користувачів інформацією про хід внесення добрив.

Документом, на основі якого ведеться облік використання добрив, є акт про використання мінеральних і органічних добрив. Він складається після використання матеріальних, цінностей, тобто після завершення операції технологічного процесу, а в деяких господарствах навіть у кінці місяця, тому не дає можливості щоденно контролювати дотримання норм внесення добрив. Для усунення цього недоліку необхідно складати накопичувальну відомість використання добрив, отрутохімікатів і гербіцидів (табл. 4.2), в якій щоденно для кожної культури (із зазначенням виду внесених добрив) вказується удобрена площа (обсяг роботи, яким співвимірюються витрати) і кількість використаних добрив у фізичній масі та в перерахунку на діючу речовину на всю площу і в розрахунку на 1 гектар.

Таблиця 4.2

Накопичувальна відомість внесення добрив у бригаді

Дата внесення добрив

Культура, вид внесення добрив

Площа посіву, га

Оптимальні строки внесення добрив

Удобрена площа, га за день з початку роботи

Загальна кількість внесених добрив, ц за день з початку роботи

план

факт

у фізичній масі

у перерахунку на діючу речовину

план

факт

план

факт

N

P

K

N

P

K

N

P

K

N

P

K

Продовження табл. 4.2

Внесено добрив на 1 га, кг
у фізичній масі	у діючій речовині
план	факт	план	факт
N	P	K	N	P	K	N	P	K	N	P	K

 

Складання такої відомості дозволяє контролювати дотримання оптимальних строків внесення добрив і науково-обґрунтованих доз.

Велика тривалість виробничого циклу в рослинництві та не збігання його з календарним роком потребують відокремлення витрат минулих років під урожай поточного року та формування загального масиву витрат, що вимагає реальної їх оцінки, наближеної до відтворювального рівня.

З метою проведення оперативного аналізу відхилень витрат, що виникають у результаті зміни технології виробництва, а також змін у ході перебігу нормального технологічного процесу, які можуть позитивно або негативно впливати на собівартість продукції, пропонується вести журнал оперативного обліку й аналізу робіт і витрат (табл. 4.3).

 

Таблиця 4.3

Журнал оперативного обліку і аналізу робіт і витрат

Бригада___ Культура_______________________ Вид робіт_______________________ Склад агрегату__________________

Бригадир __________ПІБ Площа за планом_______ Фактична площа________ Зібрано (га, ц)__________

 

Дата	№ документа	Обсяг виконаних робіт	Затрати праці і оплата	Витрати основного палива (електроенергії,	Разом контрольованих змінних витрат, грн.	Із них тарифна оплата праці, грн.
одиниця виміру	кількість	трактористів-машиністів	інших робітників
людино-годин	сума	людино-годин	сума	в натурі	вартість
Планові витрати на одиницю робіт
Разом
Планова вартість
Відхилення (економія (–), перевитрата (+))

 

Складання цього документа створює можливість одержати найбільш об’єктивні дані про відхилення для контролю за ходом реалізації заходів, передбачених технологічними картами щодо видів робіт, задовго до їх завершення. Виявлені таким чином відхилення постійно вивчаються менеджерами. Ведуть цей журнал керівники структурних підрозділів наступним чином.

На перший рядок проставляються планові витрати на одиницю робіт. Із облікових листків трактористів-машиністів, облікових листів праці і виконаних робіт переносять обсяги виконаних робіт, затрати праці в людино-годинах, суми нарахованої оплати праці, кількість витраченого пального (електроенергії, коне-днів).

У графі «Разом контрольованих витрат» підраховується загальна сума витрат, які вивчаються оперативно. В графі «Із них тарифна оплата праці» вказується сума, яка використовується для здійснення розрахунків за продукцію. Такий порядок ведення журналу дозволяє в ході виконання робіт виявляти економію або перевитрати за рахунок такого фактора, як вартість виконання одиниці робіт, а після їх завершення розраховувати відхилення витрат за рахунок обсягу виконаних робіт.

Підсумкові дані цього журналу необхідно узагальнювати за культурами у накопичувальній відомості обліку й аналізу регульованих змінних витрат у рослинництві (табл. 4.4). Вона служить основою для вивчення фактичного ходу технологічного процесу і формування собівартості продукції для кожної культури.

 

Таблиця 4.4

Накопичувальна відомість обліку й аналізу регульованих змінних витрат у рослинництві у бригаді за (місяць)

Культури, вид роботи		Затрати праці й оплата	Витрати пального	Робота живої тягової сили, грн.	Електроенергія, грн.	Разом контрольованих змінних витрат, грн.	Із них оплата праці по тарифу, грн.
Трактористів-машиністів	інших робітників
відпрацьовано людино-годин	сума, грн.	відпрацьовано людино-годин	сума, грн.	в натурі, кг	сума, грн.
	норматив факт відхилення
	норматив факт відхилення
і т. д.
Разом за місяць
Разом з початку робіт

 

В ній відображаються відхилення для кожної операції технологічного процесу за місяць і з початку року, відповідальність за які несе керівник (бригадир).

В кінці місяця підсумкові дані накопичувальної відомості є підставою для складання звіту про виконання кошторису бригадою (табл. 4.5).

 

Таблиця 4.5

Звіт про виконання кошторису бригадою начальника цеху рослинництва за (місяць)

 

Показники	Кошторис	Відхилення
поточний місяць	разом з початку робіт	поточний місяць	разом з початку робіт
Паливо
Добрива
Насіння
Праця основних виробничих робітників
Праця допоміжних робітників
Допоміжні матеріали
Час простою, год.
Інші витрати
Разом

 

 

Важливим напрямом аналізу є своєчасне виявлення втрат і непродуктивних витрат ресурсів, причинами виникнення яких можуть бути недосконалість технології і організації виробництва, економічні прорахунки.

Найкращого результату при дослідженні втрат і непродуктивних витрат можна досягти при впровадженні діагностичного аналізу. Організація даного виду аналізу базується на існуванні причинно-наслідкових взаємозв’язків господарських явищ, сутність яких зводиться до того, що, по-перше, існують причини будь-якого явища і, по-друге, – відповідні умови, необхідні для його виникнення, тобто в даному випадку вони є наслідком. У зв’язку з тим, що втрати та непродуктивні витрати є наслідком тих або інших господарських операцій, їх виникненню передують конкретні причини. Дія однієї і тієї ж причини не завжди приводить до одного і того ж наслідку. Це зумовлюється наявністю третьої складової – причинно-наслідкового взаємозв’язку. При цьому в процесі діагностичного аналізу необхідно виявити умови, які посилюють дію причин виникнення втрат, а також умови, які зводять причини до нуля.

Для вироблення управлінських рішень, які б попереджували розвиток процесу утворення втрат і непродуктивних витрат, необхідно детально вивчати ознаки, які характеризують можливі втрати, і неперервно контролювати їх (так, перевитрата технологічних матеріалів свідчить про те, що будуть допущені їх втрати), неякісно виконана одна технологічна операція, наприклад, оранка, сигналізує про те, що неякісно буде виконана інша (посів) і т. д. Отже, на початковій стадії аналітичного процесу з’ясовується їх безсумнівна наявність. В процесі аналітичного дослідження детально вивчаються причини виявлених втрат і непродуктивних витрат, існуючі умови, які сприяють виникненню втрат та їх існуванню.

Вагомою передумовою вивчення ознак втрат і непродуктивних витрат технологічних ресурсів є розробка їх науково-обґрунтованої класифікації, яка буде використовуватися як засіб встановлення зв’язків між ними і для точного орієнтування у широкому різноманітті ознак втрат і відповідних об’єктів. Ознаки втрат при цьому можна розділити на дві групи: явні та неявні.

Явні ознаки існують у вигляді готових техніко-економічних показників (рекламації на продукцію, акти на роботи виконані з браком тощо). Неявні – можуть бути одержані за допомогою спеціальних розрахунків. Ґрунтовному виявленню ознак, які можуть характеризувати наявні втрати або можливості їх виникнення, сприяє взаємозв’язане і взаємообумовлене вивчення показників, які характеризують діяльність кожного центру відповідальності. В свою чергу, це потребує організації системного відображення відхилень від нормативів витрат. Облік відхилень від норм має стати об’єктивною передумовою активної участі відповідальних осіб у контролі за витратами, сприяти створенню попереджувальної системи управління, яка б дозволила відповідальним особам, виходячи із визначених цілей, прогнозувати наслідки досліджуваних рішень і досягати найвищої ефективності використання наявних у їх розпорядженні ресурсів. Отже, одним із найважливіших завдань обліку є правильний вибір способів виявлення відхилень від норм. Вони мають бути оперативними, щоб сприяти швидкому усуненню причин негативних відхилень, нормалізації технології і організації виробництва.

Обсяг споживання виробничих ресурсів у місцях виникнення витрат залежить не тільки від зусиль їх виробничих колективів, але й пов’язаний з результатами роботи відділів управління, технологічних, маркетингових та інших служб підприємства. Тому зона їх відповідальності значно ширша, ніж місця виникнення витрат відповідних відділів. Функціональні служби й відділи впливають на величину витрат у виробничих відділах в основному через зміну виробничого споживання ресурсів під впливом різних удосконалень продукції та способів її виробництва. Контроль зниження витрат у функціональних центрах відповідальності здійснюється за допомогою обліку зміни норм витрат у виробничих підрозділах. Такий центр відповідальності дійсно охоплює декілька виробничих місць виникнення витрат.

Покладання відповідальності за використання ресурсів тільки на керівників окремих підрозділів свідчить про відсутність взаємозв’язку конкретного місця виникнення витрат з певним центром відповідальності, а тому малоефективне.

Реальність виявлених відхилень і ефективність прийняття управлінських рішень багато в чому залежить від правильності розробки норм і нормативів витрат. Останні забезпечують прийнятну базу вимірювання відхилень від встановленої мети, за досягнення якої несуть відповідальність конкретні виконавці.

Оскільки інформація про виявлені відхилення сигналізує про неполадки, збої в керованій системі, вона викликає особливий інтерес у керівництва і тому потребує детального оперативного аналізу. Кожне відхилення аналізується з точки зору його складових, при цьому виявляються причини недовиконання або перевиконання плану, а також винуватці (ті, хто має нести за це відповідальність) (табл. 4.6).

 

 

Таблиця 4.6

Відомість відхилень витрат насіння за (місяць)

Показники	Бригада
Норма (план)	Факт	Відхилення
(Культура)
Посівна площа
Норма висіву, ц
Ціна, грн.
Витрати насіння, ц
Матеріальні витрати
Фактор	Розрахунок впливу	Сума, грн.
Зміна ефективності використання насіння
Зміна ціни насіння

 

В якості джерел інформації для аналізу використовується нормативні калькуляції витрат на 1 га операцій технологічного процесу, лімітно-забірні картки і накладні, за якими проводиться відпуск матеріальних цінностей відповідно до ліміту, первинні документи про списання у витрати матеріальних цінностей, акт витрачання насіння і садильного матеріалу, акт на використання мінеральних та інших добрив, облікові і дорожні листи, журнал обліку прямих витрат з технологічних процесів (видів робіт) у рослинництві, звіт про рух матеріальних цінностей та виробничий звіт рослинництва тощо.

Загальне відхилення матеріалів – це різниця між нормативними витратами на матеріали для фактичного обсягу робіт і фактичними витратами.

На величину нормативних витрат на матеріали впливає два фактори: нормативна кількість і нормативна ціна, тому при встановленні нормативної кількості матеріалів за допомогою технічного аналізу необхідно вивчити, які матеріальні ресурси найбільш придатні для виконання тієї чи іншої операції технологічного процесу з вирощування культур відповідно до регламентованої технології і вимог якості. Нормативна кількість матеріалів, що мають бути спожиті, розраховується на основі даних аналізу агротехнічних характеристик ґрунтів і сільськогосподарських культур, заданого рівня урожайності і способів виконання робіт, технічної характеристики системи машин, що використовуються при виконанні тієї чи іншої операції технологічного процесу, нормативних втрат матеріалів, неминучих у виробничому процесі.

Нормативні ціни встановлюються шляхом обстеження можливих постачальників і відбору тих, хто може поставити необхідну кількість доброякісних матеріалів за найбільш сприятливою ціною. Лише наукове обґрунтування норм щодо реальності дасть можливість створити суворо визначені рамки для перебігу певного процесу, тобто реальну базу для визначення відхилень фактичних витрат.

Таким чином, впровадження оперативного аналізу витрат за центрами відповідальності дасть можливість вивчати причини відхилень на кожній операції технологічного процесу, щоб не допускати аналогічних невиправданих перевитрат на наступних операціях, тобто оперативний аналіз тут носить профілактичний характер.

Спеціаліст управлінського обліку займається не тільки прогнозуванням та оцінкою витрат – у його функції входить ціноутворення і прогнозування прибутку, тобто він має розробляти систему впливу на прибуток з допомогою аналізу беззбитковості. Мета такого аналізу – встановити, які наслідки щодо фінансових результатів матиме зміна рівня продуктивності або обсягу виробництва. Ця інформація має дуже велике значення для керівництва, тому що однією із найбільш важливих змінних, які впливають на сукупний дохід від продажу, сукупні витрати і прибуток, є вихід продукції або обсяг виробництва.

З цією метою використовується аналіз «витрати-обсяг-прибуток». Він дає можливість спрогнозувати величину прибутку шляхом регулювання ціни і обсягу збуту та визначення обсягу продажу, який необхідний для покриття додаткових постійних витрат (тобто виявити, що ми одержимо при зміні одного або декількох параметрів).

 

 

4.2. Особливості оперативного аналізу витрат і собівартості продукції у тваринництві

 

При організації оперативного аналізу витрат у тваринництві потрібно враховувати галузеві особливості.

На відміну від рослинництва, тут витрати виробництва і вихід продукції відбуваються ритмічно. Це створює об’єктивні передумови для організації оперативного аналізу витрат за видами продукції та для співвимірювання витрат з обсягом продукції, а також проведення помісячного аналізу собівартості. Отже, об’єктом аналізу є витрати і собівартість.

Послідовність вивчення витрат визначається особливостями технологічного процесу виробництва кожного виду продукції, економічною суттю і роллю приведених витрат.

Метою оперативного аналізу є щоденна оцінка дотримання норм витрат кормів та пошук резервів їх віддачі.

В ході аналізу потрібно дослідити показники витрат кормів у натуральному виразі, кормових одиницях і перетравному протеїні на голову худоби і на одиницю продукції.

Для підвищення ефективності годівлі, а відтак, і для підвищення продуктивності та покращення оплати корму, потрібний науковий підхід до складання раціонів, щоденне точне дотримання встановлених норм витрат кормів, чіткий облік їх витрат і аналіз витрачання. В процесі ретроспективного аналізу потрібно вивчити структуру основного стада щодо продуктивності і можливості підприємства щодо забезпечення худоби кормами. У випадку незабезпеченості поголів’я збалансованими раціонами годівлі вибракувати з основного стада зайвих низькопродуктивних тварин. Це дасть можливість більше корму згодовувати понад підтримуючий рівень і, як наслідок, сприятиме кращій оплаті корму продукцією.

Організація оперативного аналізу має бути спрямованою на неперервне вивчення дотримання раціонів годівлі тварин відповідно до продуктивності основного стада. Для цього потрібно за кожною групою корів в залежності від продуктивності складати аналіз-відомість дотримання раціонів годівлі худоби (табл. 4.7).

 

Таблиця 4.7

Аналіз-відомість дотримання раціону годівлі тварин

Характеристика кормів

Кількість голів

Назва кормів

Разом

силос кукурудзи, ц

сінаж, ц

кормові буряки, ц

жом кислий, ц

солома озимих зернових, ц

сіль, кг

солома підстилка, ц

на одну голову

на одиницю продукції

Кількість кормів, кг

Раціон

Кормові одиниці, кг

Перетравний протеїн, г

Кальцій, г

Фосфор, г

Каротин, г

Загальний ліміт в натурі, ц

Дата Факт Відхилення

Дата Факт Відхилення

Разом

Кількість кормо-днів

План

Факт

 

У верхній частині вказується раціон-ліміт на 1 голову худоби конкретної продуктивності, складений головним зоотехніком, підписаний головним бухгалтером і затверджений керівником підприємства. Щоденно фіксується фактична кількість згодованих кормів за видами та відхилення від ліміту. В кінці кожного місяця підраховується загальна витрата згодованих кормів за видами та відхилення від норми. Вартість кормів для кожного виду визначається відповідно до порядку їх обліку, прийнятого протягом року.

При виявленні відхилень вартості кормової одиниці потрібно детально вивчити причини (за рахунок чого були допущені економія або перевитрата кормів). На перевитрату кормів впливають два фактори - ціна кожного виду корму та їх структура (табл. 4.8). Внаслідок структурних зрушень в раціоні у бік більш дорогих кормів вартість їх одиниці зростає, і навпаки.

Таблиця 4.8

Розрахунок впливу структури кормів на середню вартість однієї кормової одиниці

Вид кормів	Вартість однієї кормової одиниці	Питома вага кормів	Зміна середньої вартості 1 к.од.
план	факт	відхилення
Силос кукурудзи
Сінаж
Кормові буряки
Жом кислий
Солома озимих зернових
Разом

 

Наступним об’єктом аналізу є оплата праці. У зв’язку з тим, що оплата праці визначається її затратами, початковим етапом аналізу є праця. В процесі щоденного аналізу потрібно вивчати забезпеченість виробництва робочою силою, дотримання дисципліни, використання робочої сили та робочого часу, виявляти причини його втрат і непродуктивних витрат. Аналіз використання робочої сили має базуватися на основі науково-обґрунтованої технології виробництва, у тісному взаємозв’язку з наявними і функціонуючими засобами автоматизації праці тваринників.

Така організація аналізу дозволить не тільки щоденно вивчати виконання норм виробітку, плану обсягу робіт, дотримання їх якості, але й контролювати технологічну дисципліну.

Крім того, в процесі щоденного аналізу потрібно досліджувати непрямі показники продуктивності праці: навантаження худоби на одного працівника тваринництва (корів на доярку, скотаря, телят на телятницю, свиней на свинарку і т. д.); витрати праці на обслуговування 1 голови худоби в тваринництві, людино-годин, затрати праці на виконання окремих операцій в тваринництві (на роздачу кормів, на доїння і т. д.); обсяг роботи, виконаної за одиницю часу; кількість одержаної продукції в натуральному вимірі за день, в розрахунку на 1 тваринника. Вивчення цих показників в порівнянні з базовим рівнем дозволяє дослідити використання праці, виявити недоліки і усунути їх у ході виробничого процесу.

У зв’язку з тим, що оплата праці в тваринництві встановлюється за кількість і якість одержаної продукції, тут вирішальне значення для аналізу має достовірність інформації про кількість одержаної продукції та своєчасність відображення її в обліку, а також контроль за правильністю використання затверджених розцінок і норм виробітку. Тому аналіз цих показників необхідно проводити по мірі складання документів про вихід продукції, розрахунку оплати праці працівникам тваринницьких ферм, табеля обліку робочого часу.

У тих галузях тваринництва, де продукція надходить регулярно протягом року, в кінці кожного місяця потрібно проводити аналіз собівартості продукції.

Однак існуючий порядок обліку не дає можливості щомісячно проводити оцінку діяльності за показниками, залежних від їх діяльності. У зв’язку з цим відсутня можливість оперативно аналізувати собівартість продукції. Виявлені недоліки можна ліквідувати з допомогою правильної організації обліку і економіко-аналітичної роботи безпосередньо на тваринницьких фермах.

Обліковці або завідувачі фермами здають у бухгалтерію первинні документи і звіти, відображаючи в них лише частину господарської діяльності ферми. Це зменшує можливості керівників центрів відповідальності контролювати вихід продукції і витрати виробництва і не дозволяє своєчасно виявляти відхилення у використанні технологічних матеріалів, своєчасно вивчати їх причини і знаходити винуватців.

Для всебічного відображення результатів діяльності ферми необхідно складати універсальний документ, який би вміщував планові та фактичні показники роботи ферм за місяць. Цього можна було б досягти шляхом складання звіту-аналізу виконання кошторису (табл. 4.9), форма якого дала б можливість нагромаджувати всі дані, необхідні для аналізу виконання кошторису витрат і правильно визначати розмір матеріального заохочення працівників або їх відповідальності.

Для складання «аналізу-звіту» не потрібно великих затрат праці і спеціальних знань бухгалтерського обліку, що робить його доступним для всіх працюючих. На початку місяця в цьому документі проставляються необхідні планові показники.

В кінці кожного місяця керівник центру відповідальності на основі зведених і оброблених первинних документів і матеріалів щоденного аналізу проставляє підсумкові показники роботи центру за звітний місяць, проводить економіко-аналітичні розрахунки. Бухгалтер центру заповнює решту граф і одночасно проводить оперативний аналіз витрат і собівартості як за поточний місяць, так і з початку року, виявляє причини відхилень та розробляє систему заходів з їх усунення в наступному місяці.

Важливою позитивною особливістю рекомендованого порядку обліку і аналізу роботи ферм є те, що з’являється можливість пов’язати всі результати роботи із відповідальністю, з встановленими розмірами виплати премій за економію прямих витрат протягом року.

Аналогічним чином проводять також аналіз витрат на виробництво і собівартість яєць, приросту великої рогатої худоби і свиней.

Таблиця 4.9

Аналіз виконання кошторису для молочнотоварної ферми станом на (_________ року)

 

Показники

За (місяць) ________ року

З початку року

на 1 ц

на весь обсяг

на 1 ц

на весь обсяг

план

факт

% вико-нання

план

факт

% вико-нання

план

факт

% вико-нання

план

факт

% вико-нання

Середнє поголів’я худоби, гол.

Кількість кормо-днів, тис. од.

Валовий надій молока, ц

Приплід, гол.

Валовий вихід продукції в перерахунку на молоко, ц

Вихід продукції на 1 гол. худоби, кг

Вихід продукції на 1 гол. худоби за планом на факт поголів’я, ц

Витрати праці, люд. – год.

Витрати на оплату праці, грн.

Корми, к. од.

Вартість витрачених кормів, грн.

Роботи та послуги, грн.

Продовження табл. 4.9

Витрати на ремонт необоротних активів, грн.

Інші витрати, грн.

Загально - виробничі витрати, грн.

Разом витрат, грн.

Вартість побічної продукції, грн.

Всього затрат без побічної продукції, грн.

Собівартість 1 ц продукції, грн.

Результат, економія (перевитрата), грн.

 

5. ОСОБЛИВОСТІ ОПЕРАТИВНОГО АНАЛІЗУ ВИРОБНИЦТВА В ПЕРЕРОБНИХ ПІДПРИЄМСТВАХ

 

5.1. Оперативний аналіз технології переробки

 

 

Промислові виробництва на сільськогосподарських підприємствах створюються в основному з метою переробки, доробки і зберігання сільськогосподарської продукції (консервні, виноробні, комбікормові заводи, млини, крупорушки хлібопекарні, олійниці тощо) та для виготовлення будівельних матеріалів (цегельні і черепичні заводи, деревообробні майстерні тощо). Всі вищезазначені виробництва мають специфічні особливості в організації своєї діяльності, зумовлені сировиною, яка надходить на переробку, і номенклатурою продукції, що виробляється. Їх обов’язково потрібно враховувати при організації оперативного аналізу переробки сировини.

Виконання програми з промислового виробництва продукції потребує великої кількості сировини, паливно-енергетичних та інших матеріальних ресурсів. Від своєчасного задоволення раціональних потреб підприємства в цих ресурсах необхідної кількості та якості залежить об’єм, швидкість реалізації, якість та собівартість продукції. Тому коло проблем оперативного аналізу технологічної обробки сировини в залежності від технології виробництва конкретного виду продукції можна розділити на такі основні блоки:

1) оперативний аналіз забезпечення виробничого процесу технологічними ресурсами (надходження необхідної сировини, матеріалів і послуг власного виробництва за якістю та часом);

2) оперативний аналіз складування і розподілу необхідних ресурсів з точки зору економічної доцільності для завантаження виробничих площ до повної потужності;

3) оперативний аналіз підготовки сировини до переробки (сортування, миття);

4) оперативний аналіз сировини в процесі виробництва.

Для найбільш ефективного вирішення проблем постачання сировини і матеріалів, розпорядження і управління матеріальними запасами оперативний аналіз має здійснюватися безперебійно на чітко визначених підрозділах господарства. Головними постачальниками сировини є рослинництво і тваринництво. Від організації постачальницької діяльності залежить об’єм, швидкість постачання, якість та собівартість продукції. В свою чергу, рівень постачання залежить від якості розрахунків потреби в матеріальних ресурсах, ступеня економічної обґрунтованості планів постачання, строків заключення і конкретності господарських договорів на поставку.

При нестачі сировини, яка виробляється підприємством, для завантаження виробничих потужностей її закуповують із сторони.

Обсяг сировини залежить від валового збору продукції рослинництва, а якість – від технології вирощування культур та впливу природно-кліматичних умов.

Деякі види продукції овочівництва, плодів та ягід неможливо зберігати тривалий проміжок часу (вони швидко псуються), створювати великі запаси неможна і невигідно (цех нестиме великі додаткові витрати з її зберігання), а також і нема потреби – запаси завжди заморожують кошти. Таким чином, запаси мають бути оптимальними. Необхідно точно визначити, скільки і яких запасів сировини потрібно мати на підприємстві, коли і в яких кількостях запаси поновлювати. Тому роботу переробного підприємства потрібно спланувати так, щоб потреба у вирощеній продукції забезпечувалась з найменшими втратами. Отже, головне завдання аналізу на стадії постачання – правильно обґрунтувати потребу в сировині, ув’язати її з можливостями рослинництва та переробного підприємства.

Неправильно визначена потреба в сировині породжує великі втрати (невиконання плану виробництва продукції запланованого асортименту і якості, неможливість переробки продукції без втрат та неритмічну роботу, яка означає необхідність оплати понадурочних робіт поряд із оплатою вимушених простоїв). Нереальність, у зв’язку із відсутністю запасів готової продукції, своєчасного виконання замовлень може привести до зменшення долі ринку, втрати клієнтів, упущення можливостей ринкової кон’юнктури.

Загальна потреба в технологічних ресурсах розраховується за кожною номенклатурною позицією, тому до уваги береться обсяг виробництва і норми витрат матеріальних ресурсів на одиницю продукції відповідно до рецептури. При цьому вивчається правильність розрахунків за окремими видами технологічних ресурсів у відповідності із обсягом виробництва та якістю норм; виявляється відповідність норм рівню техніки, технології, досягненням лідерів ринку, встановленим завданням щодо їх зниження та обґрунтовується доцільність коригування потреби при їх об’єктивній зміні. Потреба в матеріальних ресурсах, крім перерахованих внутрішніх і зовнішніх джерел, може покриватися за рахунок зниження понаднормованих запасів власного виробництва, використання відходів. У ході аналізу визначається співвідношення між внутрішніми і зовнішніми джерелами їх забезпечення.

Отже, на початковому етапі аналізу необхідно перевірити точність визначення потреби в технологічних ресурсах, процентну частку забезпеченості кожного виду продукції, яка виробляється, сировиною, основними і допоміжними матеріалами (табл. 5.1).

 

Таблиця 5.1

Розрахунок потреби сировини та матеріалів для консервного цеху на __________ рік

 

Назва продукції

Фактично вироблено в ______р.

План-зобов’язання на _____р.,

Потреба сировини, тари, спецій

сировина власна

тара

цукор

спирт

сіль

сировина покупна

кришки

спеції

і т. д.

 

 

Рівень забезпеченості є показником якості розрахунку потреби в матеріальних ресурсах, він дозволяє виявити для кожного виду сировини та матеріалів запаси, їх нестачу або надлишки (завищення потреби веде до утворення понаднормованих запасів, сповільнення оборотності оборотних засобів і до фінансових ускладнень, а заниження – до невиконання виробничого завдання). При виникненні відхилень обов’язково потрібно виявити причини утворення понаднормованих запасів одних матеріалів і недостачі інших.

В ході подальшого аналізу слід вивчити процес надходження і використання сировини. При цьому ефективність аналітичної роботи залежить від організації облікового процесу.

Продукція, що надійшла в переробне підприємство, привчається за масою нетто за даними зважування накладною на приймання сільськогосподарської сировини.

Переробні підприємства, навіть за умови, що вони використовують найсучаснішу технологію, не можуть випускати продукцію високої якості і в потрібному асортименті з нестандартної сировини. Тому в ході оперативного аналізу необхідно порівнювати фактичні показники, які характеризують рівень якості із регламентованими стандартами. Постійне вивчення якості технологічної сировини дозволить без додаткових витрат виробляти продукцію регламентованого рівня якості (високих споживчих властивостей).

Використання в обліку матеріальних витрат кількісно-якісних показників дозволить розширити контроль за натурально-речовим складом