Спосіб організації господарського життя суспільства називається економічною системою.
Всі економічні системи вирішують три фундаментальні питання: що виготовляти? як виготовляти? і для кого виготовляти?
Економічна система має три основні підсистеми: продуктивні сили суспільства, виробничі економічні відносини і механізм господарювання.
Продуктивні сили суспільства – сукупність засобів виробництва, працівники з їх фізичними, розумовими здібностями, досягнення науки, технології, інформація, методи організації та управління виробництвом.
Виробничі економічні відносини – це сукупність соціально-економічних і організаційно виробничих зв'язків між господарюючими суб'єктами в процесі виробництва, розподілу, обміну та споживання економічних благ.
Основу економічних відносин складають відносини власності на засоби виробництва. Власність як економічна категорія – відносини, які виникають між людьми в процесі привласнення, володіння, використання та розпорядження економічними благами.
Теоретично виділяють два типи власності – приватну і суспільну.
Приватна власність означає, що засоби виробництва, а також виготовлений продукт, належить приватним особам. Приватна власність може базуватися на власній праці власника або на найманій праці. Різновидами приватної власності є інтелектуальна власність і особиста власність.
Суб'єктами суспільної власності виступає все суспільство або певний колектив. Реальними формами суспільної власності є загальнодержавна, кооперативна, акціонерна, власність господарських та громадських організацій.
Економічні системи розрізняються за двома критеріями: форма власності та тип координації вибору.
Тип координації вибору – це тип управління, ухвалення рішень в суспільстві. Він може бути ієрархією (підпорядкування нижчих органів вищим) і ринковим спонтанним.
Розрізняють:
· традиційну економічну систему – систему, яка базується переважно на колективній формі власності і підпорядкованості традиціям, звичаям і інтересам релігії. Позитивною рисою даної системи є відносна її стабільність, досягнута закріпленістю економічних ролей і передбаченістю життя. До негативних рис слід віднести консерватизм, відсутність прогресу та низький рівень життя населення;
· командну економічну систему – систему, яка базується на монополізмі державної власності, директивному плануванні та централізованому управлінні всіма сферами економіки. Позитивними рисами системи є здатність швидкої концентрації ресурсів для досягнення важливих цілей, стабільність розвитку, упевненість в майбутньому, відсутність помітної соціальної нерівності. Негативними рисами є низька економічна ефективність системи, диктат виробника над споживачем, відсутність гнучкості і конкуренції, товарний дефіцит;
· ринкову економічну систему – систему, яка базується на приватній формі власності, свободі вибору і конкуренції, обмеженій ролі держави і підпорядкованості інтересам окремої людини. Позитивними рисами системи є висока економічна ефективність виробництва і розподілу ресурсів, гнучкість системи, сприйнятливість до інновацій, переважання інтересів споживачів. Негативними рисами є економічна і соціальна нерівність, поява в результаті конкуренції монополізму, відсутність гарантій стабільності і стимулів виробництва суспільних товарів;
· змішану економічну систему – систему, яка базується на різноманітті форм власності, ефективному ринковому механізмі і сильному регулюванні держави, яке націлене на забезпечення ефективності (антимонопольне законодавство), справедливості (оподаткування) і стабільності (стимулювання економічного зростання, антиінфляційна політика).