«Трістрам Шенді» - «роман-гра» з його своєрідною архітектонікою, що "перевертає" традиційну структуру просвітительського роману. Стерн створює нову структуру, яка як би слід ходу думки автора, а світ його роману має форму, як би притаманну самому розумовому процесу.
Письменник не просто підриває зсередини традиційні принципи композиції роману. Найбільшою своєрідністю володіє й художній час, і простір. Дотримуючись теорії і практики просвітницького роману, Стерн повинен був би почати розповідь з моменту народження героя. Письменник начебто слухняно притримується норми, насправді ж іронічно спростовує її. Почавши в першому розділі оповідання з моменту зачаття, він до кінця величезної книги доводить розповідь лише до перших місяців життя героя. Час в цієї основної оповідної лінії рухається вкрай повільно, майже непомітно. Це відбувається тому, що в розповідь утягується незліченна безліч докладних, найвлучніших спостережень, на яких зазвичай не зупиняється погляд художника. Однак час у романі Стерна багатошаровий. Паралельно з повільним потоком життя немовляти перед читачем проходять події, що трапилися з Трістрамом, коли йому виповнилося п'ять років. А так як розповідь від першої особи веде вже дорослий герой-оповідач, то тимчасові рамки роману значно розширюються за рахунок відомостей, що включають життєвий досвід оповідача. Настільки ж неоднорідним і багатоступеневим виявляється і художній простір роману.
На очах у читача минуле стає сьогоденням, а сьогодення перетворюється в минуле. Тимчасова послідовність залежить не від астрономічного часу, але від ходу авторської думки. Крім цього розповідь постійно переривається різного роду відступами, стрибками в минуле, вставними розповідями про осіб та події, які не мають ніякого відношення до життя Трістрама Шенді.
Структура роману Стерна обумовлена парадоксом існування людини в часі і поза ним, в безчасовій свідомості. Так виникає діалектична єдність хронологічної послідовності ,у якій викладаються події, і її свідомого порушення автором. Це порушення обумовлене спробою оповідача вмістити в єдину мить різночасові явища, пропущені крізь людську свідомість, і показати людський досвід у всьому його обсязі.
Така структура роману визначена насамперед філософією Локка, єдиного філософа, ім'я якого згадано в романі. Відповідно до неї письменник ніби прагне на мить зупинити хід думки і показати, як вона виникає. При цьому принцип відбору описуваних подій - єдність і цілісність свідомості самого оповідача. А що здається випадковістю цього відбору в дійсності визначено двома аспектами локківської філософії: теорією відчуттів і теорією асоціації ідей.
Стерн показує, як конкретні образи, що виникають у свідомості разом із приємними емоціями, ведуть до формування абстрактних ідей і як потім автор переходить від думки до знову створених образів, що викликають почуття.
Подібна конструкція роману породжена не тільки спробою психологічно точно відтворити хід думки. Є в неї ще одна основа: «Життя і думки Трістрама Шенді" - це одночасно розповідь і про долю героя, і про те, як ця доля стає предметом опису. У романі виникає тема творчості. «Писання книг, - стверджує автор, - коли воно робиться вміло (а я не сумніваюся, що в цьому випадку справа йде саме так), рівносильне бесіді ... Кращий спосіб засвідчити повагу розумові читача - по-дружньому поділитися з ним своїми думками, надавши деяку роботу також і його уяві ». Стерн постійно привертає увагу читача до того, як відбувається сам акт творчості. Перед читачем постає процес створення роману, а не закінчений твір. Письменник свідомо підкреслює ті риси в характері й психології, які сприяють творчій активності: тонку чутливість і енергію уяви. Так виникає ще один і головний часовий шар "Трістрама Шенді". Це - час автора, час, коли пишеться роман. Це і узагальнюючий часовий шар, який діалектично включає в себе і індивідуальний час оповідача, і історію його сім'ї, і події, що відбуваються не з ним.
З цієї ж точки зору автор виправдовує й численні відступи. «Адже може виникнути якась нова тема або трапитися несподівана справа в мене з читачем, яка не терпить зволікань". Щоб показати, як в хід міркувань по асоціації ідей вторгаються чужорідні думки і як працює думка художника, Стерн використовує безліч прийомів. Тут і непослідовна нумерація розділів, і пропущені сторінки, і навмисні типографські помилки. У книзі оголені всі прийоми з'єднання окремих частин. Стерн не тільки розуміє це, але свідомо виділяє. Одна з акцентованих особливостей "Трістрама Шенді" - фрагментарність. Епізод, раптово почавшись, так само раптово й закінчується.
Величезну роль у романі відіграє слово. Автор обіграє його дрібні відтінки й навіть недомовленість. Ці відтінки, опущені або додані деталі надають двозначність багатьом висловленням героїв.
Так, навмисне безладдя в структурі роману втілює строго продуманий логічний задум письменника. А заперечуваний ними розум присутній в якості організуючого центру сюжету, що розвивається на перший погляд лише за примхою почуттів. Важлива тут і авторська іронія, яка втілена у своєрідному «перекручуванні» структури «Трістрама Шенді".