Драма Шиллера «Марія Стюарт» з’явилася першою художньою обробкою цього драматичного сюжету, породженого самою історією. Доля шотландської королеви за час, що минув з тих пір, не раз залучала до себе увага письменників. Але драма Шиллера залишається неперевершеною по глибині й силі втілення цієї теми. Дія трагедії зосереджена навколо останніх трьох днів життя шотландської королеви. Марія Стюарт тужить в тюремному замку. Вже в перших сценах їй оголошують, що доля її передрішена. Вартовий, що прийшов до неї, повеліває: "Зведіть ваші рахівниці з небесами. " Тут-то і зав'язується трагічний вузол. Шиллер відразу ж натякає, яка запекла політична боротьба велася і ведеться навколо шотландської королеви, під прапором якої зібралися всі сили, протиборчі Англії.
"Марія Стюарт" - трагедія замкнута і незвичайно сценічна. Закінчивши її, Шиллер написав одному з своїх друзів: "Я починаю, нарешті, опановувати суттю драматургії і знанням свого ремесла. " Трагедія вражає величавою простотою структури, майстерністю психологічного аналізу і епічного змісту, пишністю і різноманітністю ритму і вірша. В «Марії Стюарт» Шиллера яскраво проявляються основні особливості жанру трагедії. Вона виділяється серед інших драм Шиллера поглибленою зосередженістю на філософських і моральних питаннях.
Трагедія відтворює події XVI в., пов’язані з боротьбою реформації й контрреформації в Англії й Шотландії. В 1568 р. шотландська королева Марія Стюарт, навколо якої групувалися сили католицького табору, була вигнана із країни повсталої проти її кальвіністської знаті й втекла в Англію, сподіваючись знайти захист у близької родички - королеви Англії Єлизавети. Але Єлизавета, що опиралася у своїй політиці на протестантські кола, заточила Марію Стюарт у фортецю і, протримавши її там 21 рік, стратила за обвинуваченням в змові проти уряду.
До моменту початку дії шиллеровской трагедії всі складні перипетії життя Марії Стюарт були відкинуті: її коротке блищання при пишному французькому дворі в ролі жінки малолітнього короля, а потім його юної вдови; недовгі роки її безславного царювання в суворій Шотландії, що перебувала у владі феодалів, які схоплювалися в боротьбі один з одним, і на час об’єднувались для яких-небудь корисливих цілей; її друге заміжжя, пособництво вбивці чоловіка, поспішний шлюб із цим убивцею, що рвався до шотландської корони, повстання проти них обох і її самотня втеча до «сестри» Єлизавети; її багаторічне ув’язнення, і багаторазові спроби звільнитися, і численні католицькі змови, прапором яких зробилося її ім’я, і суди над змовниками, і страти; нарешті, суд над нею самою й безпрецедентний ще в той час смертний вирок, винесений королеві. Все це Шиллер залишив за межами сюжету, обмеживши його трагічною розв’язкою цих бурхливих подій
Вирок уже є, але Єлизавета ще може не затвердити його й помилувати Марію. Чи зважиться Єлизавета стратити Марію, рідну їй по крові й рівну за рангом? Невідомість остаточного результату до самої останньої сцени тримає глядача (як і читача) у безперестанній напрузі, підтримуваній, однак, не тільки цим. Драма захоплює гострим двобоєм характерів, зіткненням двох протилежних по суті, але рівним силою натур – Єлизавети й Марії. Укрупнене зображення цього двобою відтискує зовнішній подієвий ряд, нарочито ослаблений. Навколо долі Марії йде боротьба страстей, користі, властолюбства, відважній відданості й боягузливій підлості. Боротьба ця отримує своє сценічне вираження насамперед у словесних сутичках, у двобоях розуму, волі, витримки, ощадливості. Фізичні сутички або насильницькі дії залишаються за сценою, на сцені ж про їх тільки розповідаються
Всі п’ять актів «Марії Стюарт» розгортаються начебто один фінал – Шиллер створив так звану «драму п’ятого акту». (Традиційно більші драматургічні добутки ділилися на п’ять актів; двохактний розподіл увійшло в практику тільки в наш час.) Німецький поет запозичив цю форму в давньогрецького трагіка Софокла, знаменита трагедія якого «Цар Едіп» була побудована аналогічним образом
Антична драма затверджувала перевагу духовної волі над зовнішньою необхідністю. Спосіб побудови драми, відкритий Софоклом, дозволив, не відволікаючи увагу глядачів на подієву сторону, зосередити його на аналізі ситуації, її моральному й філософському змісті
Трагедія Шиллера «Марія Стюарт», по вдалому виразу самого автора, «затягнута у вузький корсет» обмеженого простору й часу: дія триває всього три дні й відбувається тільки у двох місцях – у палаці Єлизавети й у замку Фотрингей, де заточена Марія. Але разюче, як багато Шиллер зумів помістити в ці вузькі рамки, стягши в один вузол реальні події, які насправді далеко відстали один від одного в часі (сватання французького принца до Єлизавети й рішення про страту Марії), і доповнивши їх вигаданими (зустріч Єлизавети й Марії, любов юного Мортимера до Марії й спроба звільнити її напередодні страти). Дивна сила, з якою авторові вдалося на такій малій площі відтворити атмосферу кривавого століття, коли вбивства, насильства, змови були чи ледве не повсякденним супроводом запеклої боротьби за владу