Правове становище перегрінів. Публічні та приватні перегріни

Перегріни — сусідні з Італією, підкорені Римом народи. Вони не були рабами, проте й не отримували правового ста­тусу римського громадянина. В давнину це були вороги (hostes), які не користувалися правовим захистом з боку Римської держави. Однак із спливом часу, змінами в соці­ально-економічному житті римського суспільства гостес по­ступово утворюють самостійну групу вільного населення і одержують правовий статус перегріна.

Статус перегріна набувала дитина, народжена в сім'ї пе-регрінів чи перегрінкою поза шлюбом. За деякі кримінальні злочини римський громадянин міг бути позбавлений свого статусу і висланий в місця проживання перегрінів, де й одер­жував їхній статус.

Перегріни не користувалися політичними правами рим­ських громадян, хоча й були підданими Риму. В сфері при­ватно-правових відносин вони керувалися власним націо­нальним правом згідно з законом про провінції, який вста­новлював для неї особливий правовий статус. Таким чином, склалася різноманітна система правового регулювання май­нових відносин у різних провінціях, при цьому не було спільної правової основи для контакту з Римом в цій сфері. Зазначені фактори перешкоджали нормальному розвиткові цивільного обороту між перегрінами та римськими грома­дянами. В усуненні їх основну роль зіграв перегрінський претор, який у творчому союзі з міським претором ретельно вишукував найцінніший досвід правової культури інших народів, узагальнював його й впроваджував в практичну діяльність. Це одне з наймудріших джерел правової культу­ри, відображене в правотворчій діяльності преторів.

В окремих випадках перегрінам надавалося римське гро­мадянство. Так, за особливі заслуги перед Римом деяким перегрінам чи навіть групам жалувався цей статус. Часто Римська держава надавала його групам перегрінів спеціаль­ним актом державної влади, керуючись певними політичними, економічними та іншими міркуваннями, наприклад з метою поповнення римських легіонів воїнами, в яких, як відомо, мали право нести службу тільки римські громадяни. На початку III ст. всі відмінності в правовому становищі різних категорій вільного населення втратили своє значен­ня. У 212 р. імператор Каракалла поширив статус римського громадянина на всіх підданих величезної імперії, що пояс­нювалося скоріше фіскальними міркуваннями, ніж політич­ними. Як би то не було, проте все населення Римської імперії стало її громадянами. Існували тільки деякі обмеження — іноземці, що прибували на територію Римської держави й не були її підданими, залишалися на становищі перегрінів (варвари, слов'яни, германці та ін.), як і піддані Риму, що вчинили тяжкі злочини.