При організації рятувальних та інших невідкладних робіт під час ліквідації наслідків аварії на транспорті (залізничному, водному, повітряному) начальник загону повинен знати особливості аварій на кожному виді транспорту. В першу чергу вживають заходів до рятування людей, забезпечення їх медичною допомогою та евакуації із зон пожеж, ураження хімічно небезпечними речовинами та інших небезпечних місць.
На залізничному транспорті розмір аварії визначається: за наявністю великої кількості рухомого складу з пасажирами та різними вантажами; розповсюдженням вогню в середині вантажно-пасажирських вагонів і на сусідні поїзди, найближчі будівлі та споруди; розтіканням пального, токсичних і небезпечних хімічних речовин із цистерн і утворенням уражених зон на підлеглій території, наявністю небезпеки для людей, які знаходяться в палаючих та сусідніх вагонах, виникненням метушні; безперервним рухом поїздів; складністю визначення виду палаючих небезпечних хімічних речовин, матеріалів; обмеженістю під’їздів та підступів до палаючих вагонів і складністю в прокладці рукавних ліній, віддаленістю водосховищ; наявністю високовольтних контактних мереж, що знаходяться під напругою.
Для визначення обстановки, що виникла після аварії на залізниці, висилаються розвідувальні підрозділи, які спільно з диспетчерами центрального пункту рухомого складу (ЦПРС) повинні з’ясувати: місце знаходження пошкодженого рухомого складу, наявність під’їзних шляхів; заходи, вжиті для розчеплення рухомого складу і евакуації сусідніх вагонів, поїздів; наявність струму в електроконтактних проводах над місцем пожежі, а також бригади для зняття залишкової напруги і маневреного локомотиву; час відправлення пожежних і ремонт них поїздів до місця аварії.
Розвідувальні підрозділи також виявляють ділянки хімічного, радіаційного і бактеріологічного (біологічного) ураження, звертаючи увагу на займання і витік небезпечних речовин, пошкодження тари або рухомого складу з небезпечним вантажем, отруєння, опіки, захворювання людей і тварин.
Начальник загону після одержання даних розвідки оцінює обстановку, приймає рішення і віддає розпорядження, в якому визначає межі небезпечної зони, заходи щодо її огородження і оточення, організації медичної допомоги, а також порядок проведення рятувальних та інших невідкладних робіт та заходів безпеки.
Управління загону у разі хімічного зараження розробляє план ліквідації його наслідків, у якому залежно від масштабів і характеру зараження, міститься коротка характеристика осередку ураження і визначені сили та засоби для ліквідації наслідків аварії, порядок їх використання, завдання підрозділів і формувань, черговість робіт, способи нейтралізації в осередку ураження, заходи для організації контролю за нейтралізацією (дегазацією) місцевості, об’єктів зовнішнього середовища, техніки і транспорту, медичного забезпечення, безпеки, управління, а також порядок подання донесення.
Під час ліквідації наслідків аварії на водному транспорті начальник загону бере до уваги складне планування морських і річкових суден, наявність великої кількості горючого матеріалу, вантажів, палива для двигунів, а також порожніми в переборках, труднощі пересування на судні та складність проведення евакуаційних робіт, а в разі пожежі – швидке поширення вогню по конструкціях та вантажах, особливо на товаро-пасажирських суднах в трюмах і в верхніх надбудовах.
Після отримання завдання на проведення аварійних робіт у портах, доках, затонах начальник загону повинен узгодити дії з капітаном судна, адміністрацією порту, пароплавством, підтримувати постійний зв’язок з диспетчером порту, рятувальними суднами.
Під час проведення загоном рятувальних та інших невідкладних робіт на транспорті використовуються технічні засоби, будівельні матеріали та конструкції експлуатаційного і спеціального запасів, засоби зв’язку органів транспорту.
Керівництву загону під час проведення рятувальних робіт на транспорті забороняється втручатися в дії посадових осіб з питань руху транспортних засобів.