Для влаштування зовнішніх водопровідних мереж використовують сталеві, чавунні, азбестоцементні, залізобетонні, пластмасові труби.
Вибір матеріалу та класу труб необхідно проводити на основі статичних розрахунків з урахуванням внутрішнього та зовнішнього тисків. При виборі слід ураховувати агресивність зовнішнього середовища (зокрема ґрунтових вод) та рідини, яка транспортується, умови роботи трубопроводів та вимоги щодо якості води.
На території населених пунктів для зовнішніх мереж водопостачання допускається використання чавунних труб. При використанні сталевих труб у кожному випадку необхідне обґрунтування.
Зокрема СніП допускає застосування сталевих труб у таких випадках:
на ділянках з розрахунковим внутрішнім тиском більше 1,5 МПа (15кг/см2);
при переходах під залізницями і автомобільними дорогами, через водні перепони та яри;
у місцях перехрещення господарсько-питного водопроводу з мережами каналізації;
при прокладанні водоводів в лесових ґрунтах, ґрунтах ІІ типу при просадці з можливою просадкою більш 20 см, та в ґрунтах, які здатні здиматись;
при прокладанні трубопроводів на опорах, естакадах, в тунелях та по мостах.
Залізобетонні труби застосовують переважно для водоводів.
Азбестоцементні труби стійкі до корозії, приймають їх для внутрішньоквартальних мереж.
Пластмасові (пластикові) труби виготовляють з полімерних матеріалів: поліетилену високої та низької щільності, полібутилену, поліпропілену, полівінілхлориду,поліхлорвінілу та інших.
Пластмасові труби значно легші за металові, стійкі до корозії, мають низький гідравлічний опір і низьку теплопровідність, легко обробляються і з`єднуються, гнучкі й пластичні, але мають високий коефіцієнт лінійного розширення і при коливанні температури можуть змінювати властивості.
Різновидом пластмасових є металопластикові (багатошарові), у яких поєднані переваги металевих та пластмасових.
Для внутрішніх водопровідних мереж використовуються такі труби:
Сталеві отримали найбільше поширення завдяки великій міцності, невеликій вартості, простоті монтажу, можливості згинання та зварювання. Приймаються труби сталеві водогазопровідні оцинковані й чорні.
Пластмасові (пластикові, полімерні) мають ряд переваг: меншу вагу, їх простіше транспортувати, легко і швидко монтувати.
Полімерні відзначаються високою електро-, гідро-, звуко- і теплоізоляційністю.
Мідні труби знаходять широке застосування у внутрішніх системах. Мідь характеризується експлуатаційною довговічністю, має високу антикорозійну здатність та не піддається кисневій дифузії, витримує високі та особливо низькі температури, протистоїть впливу ультрафіолетового випромінювання, не старіє і не кришиться, має мінімальний коефіцієнт лінійного розширення, є екологічно чистою, має антибактерицидні властивості.
Для з`єднання коротких труб в єдині розгалужені мережі водопроводу застосовують такі основні види: зварне, механічно-затискне, розтрубне, фланцеве, різьбове, клейове.