Загальні відомості

Для обліку витрати води в будинках встановлюють лічильники води.

Облік води виконується з метою визначення вартості витраченої води, для виявлення витоків води у випадках зіпсованих арматури, труб або фасонних частин та для виявлення фактичних норм її споживання, при проектуванні нових водопроводів та удосконалення існуючих.

Водолічильники (водоміри) за методом вимірювання поділяють на 5 категорій: тахеометричні, дифманометричні, вихрові, ультразвукові та електромагнітні.

Тахеометричні водолічильники. У приладах цього типу в якості чутливого елементу використовується крильчатка або турбінка. Потік води обертає її, при цьому кожному оберту відповідає певна кількість води. Тахеометричні водолічильники прості за конструкцією і мають невелику вартість. До недоліків належать наявність рухомих елементів потоку води та суттєвий вплив на точність вимірювань твердих частинок та в`язких домішок, які можуть потрапляти в потік води.

У сучасних умовах найчастіше для врахування кількості води, яку витрачають у житловому будинку, окремих цехах і невеликих підприємствах, застосовують крильчасті водолічидьники. З кожного боку водолічильника розміщено прямі ділянки трубопроводів довжиною не менше 8 і 3 діаметрів труби відповідно до і після водоміра, а також засувки або вентилі. Між водолічильником і другим за рухом води вентилем або засувкою встановлюють спускний кран.

На вхідному патрубку водолічильника після запірної арматури потрібно встановлювати фільтр, який затримує тверді частинки, що містяться у воді. Зазвичай, використовуються магнітні муфтові фільтри ФММ діаметром у 20, 25, 32 і 40 мм.

Обвідна лінія лічильника обов`язкова за наявності одного вводу в будинок, а також якщо водоміри не розраховані на пропуск води при пожежі. Звичайна засувка на обвідній лінії закрита й опломбована.

Водоміри встановлюють у будинках поблизу зовнішньої стіни в нежитловому приміщенні, яке має бути теплим і сухим. Найчастіше водоміри розміщують у підвалах. Висота встановлення водоміра становить 0,3-1,0 м від рівня чистої підлоги, температура в приміщенні – не нижче +5 ⁰С. Деякі з можливих варіантів розміщення водомірів наведені на рис. 7.

 

1 – вентилі; 2 – лічильник води; 3 – контрольно-спускний кран; 4 – манометр;

5 – обвідна лінія

Рисунок 7 – Водомірний вузол

Метрологічні характеристики водолічильників.

Найважливішими характеристиками водолічильників є такі зафіксовані значення вимірювальних витрат:

Q_max – максимальна витрата, при якій водолічильник може працювати короткочасно без погіршення своїх характеристик, для крильчастих лічильників втрати напору при цих витратах повинні бути не більше 10 м;

Q_ном – номінальна витрата, при якій водолічильник може працювати протягом усього строку служби;

Q_е – експлуатаційна витрата, при якій водолічильник може працювати безперервно;

Q_mіп – найменша витрата, при якій нормується погрішність;

Q_п.ч. – поріг чутливості, це найменша витрата, при якій розпочинається стійке обертання робочого органу водолічильника.

Для більшості конструкцій границі припустимої похибки складають в діапазоні витрат Q_mіп ... Q_п – +5%, а в діапазоні Q_п ... Q_max –+2%.

Метрологічний клас водолічильників визначається відношенням величин Q_п / Q_ном .

Важливою характеристикою лічильників є гарантоване заводами напрацювання (кількість вимірювальної рідини води за тривалий час). Напрацювання визначається добутком експлуатаційної витрати і нормованої продуктивності праці водолічильників.