Ліриці шкільна програма відводить багато місця і в середніх , і в старших классах. В центрі лірики не зображення певних об’єктів , подій, явищ природи, а, насамперед, змалювання людських почуттів, переживань, роздумів, які викликані суспільно-політичними подіями, картинами природи, особистими моментами в житті людини, вираження ставлення до них.
Проте, аналіз ліричних творів досить важким. Спочатку діти не можуть осягнути широти художніх узагальнень, які закладені в лір. поезії, тому нехідна система методичних прийомів , яка передбачає планомірне, поступове ускладнення роботи над аналізом ліричного твору: · спочатку розвивають у дітей здатність бачити те коло життєвих явищ, які стали об’єктом зображень; · на перших етапах вивчення ліричних творів творів учитель зосереджує увагу на тому, яким настроєм пройнятий вірш, які почуття і переживання поета є домінуючими і чим вони зумовлені ; · у старших кас необхідно організувати роботу так , щоб діти не лише відчували особливості поетового світосприйняття, а й виокремлювали та аналізували головні мотиви , образи його лірики, авторське бачення світу; · у середніх класах вчителі особливу увагу приділяють навичкам виразного читання у дітей ( у читанні аналізують окремі строфи); · прийоми аналізу диктуються насамперед особливостями його композиції , а також учнівським сприйняттям ; · у 9-11 класах поряд з текстуальним вивченням окремих поезій практикується й оглядове вивчення лірики. Окремі вірші можуть бути проаналізовані детальніше , інші – стисло. Від конкретних картин, намальованих поетом у творі , до розуміння пафосу - такий шлях вивчення лірики у старших классах. Інтерес учнів до ліричних творів необхідно постійно розвивати. якщо у школі організовуються вечори поезії , зустрічі з поетами, конкурси на найкраще читання , колективне прослуховування віршів у виконанні визначних майстрів художнього слова, а у роки відзначаються високою емоційністю , учні можуть бути байдужими до ліричних творів.Ліричні поезії відзначаються підвищеною емоційністю (бо ж змістом є внутрішній світ людини) та метафоричністю (бо в невеликому творі зображально-виражальна місткість кожного слова має бути особливо вагомою, яскравою і неповторною). Крім того, в ліриці питома вага стилістичних засобів експресії вища, ніж в епосі. На підсилення естетичного враження «працюють» також фонічні та версифікаційні засоби. Концентрація однакових голосних чи приголосних є поширеним явищем і в прозі, і в поезії, і в народних піснях. Труднощі сприйняття ліричного твору обумовлені ще й тим, що мова поезії в більшій мірі умовна, ніж мова прози, адже в житті ніхто не говорить віршами. Ліричний герой – це образ такого героя в ліричному творі, переживання, думки і відчуття якого відображені»
Лірика як літературний рід протистоїть епосу, і драматургії, тому при її аналізі слід зважати на родову специфіку. Якщо епос і драма відтворюють людське буття, об'єктивну сторону життя, то лірика – людську свідомість і підсвідомість, суб'єктивний момент. Епос і драма зображають, лірика виражає. Можна навіть сказати, що лірика належить зовсім до іншої групи мистецтв, ніж епос і драматургія – не до образотворчих, а до експресивних. Тому до ліричного твору, особливо що стосується його форми, непридатні багато прийомів аналізу епічних і драматичних творів, і для аналізу лірики літературознавство виробило свої прийоми і підходи. У школі вивчаються ліричні вірші різного характеру. За тематикою, провідними мотивами лірику поділяють на громадянську, або політичну, філософську, інтимну, або особисту, пейзажну. Такий поділ дещо умовний. За структурою і способом організації матеріалу лірику поділяють на рефлексійно-виражальну, розповідну, описову. Крім цього, є такі структури ліричних творів, що мають ознаки всіх типів, їх називають змішаними структурами.
Сприймання і розуміння учнями ліричних творів зумовлюється такими факторами: особливостями ліричної поезії, своєрідністю художньої манери поета, характером ідейного змісту творів, загальним розвитком ідей, життєвим досвідом. Глибина сприймання читачем ліричного твору залежить від широти, культури його почуттів, емоційної чуйності, здатності проникати у внутрішній світ людини, відгукуватися на її радощі й болі. Ліричні вірші відзначаються і особливостями художньої мови, розуміння якої вимагає добре розвиненої уяви, мислення образами, тонкого чуття, вразливості, загального розвитку людини. Тому-то під час вивчення ліричних творів дуже помітна строкатість учнівських вражень. Широта художніх узагальнень у ліричних творах об'єктивно породжує в учнів різні асоціації залежно від їх особистого досвіду.
Щоб сформувати в учнів правильний підхід до вивчення лірики, озброїти їх відповідними науковими критеріями аналізу, потрібна продумана система методичних прийомів, яка передбачає планомірне, поступове ускладнення роботи над аналізом ліричного твору. На перших етапах вивчення ліричних творів учитель зосереджує увагу на тому, яким настроєм пройнятий вірш, які почуття і переживання поета є домінуючими і чим вони зумовлені. Потім учні усвідомлюють, що таке ліричний герой, як конкретне авторське переживання стає типовим і переходить загальнолюдське. Прийоми аналізу ліричного вірша диктуються насамперед особливостями його композиції, а також учнівським сприйняттям. Якщо після першого читання вірша учні вже розуміють у загальних рисах поетичну ідею, можна йти дедуктивним шляхом: спочатку з'ясовується загальний напрям його звучання, потім конкретизується, поглиблюється розуміння учнями художніх образів.
Схема аналізу ліричного твору 1. Короткі відомості про автора (передовсім ті, що допоможуть краще зрозуміти специфіку твору).2. Історія написання і видання твору (у разі потреби).3. Жанр твору (пейзажна, громадянська, інтимна (родинна), релігійна лірика тощо).4. Провідний мотив твору.5. Композиція твору (в ліричному творі сюжет відсутній, натомість увага зосереджується на певному почутті; виділяють такі композиційні етапи почуття: а) вихідний момент у розвитку почуття; б) розвиток почуття; в) кульмінація (можлива); г) резюме, або авторський висновок).6. Ключові образи твору (найчастіше визначальним у ліриці є образ ліричного героя – це умовна дійова особа, думки й почуття якої розкриваються у ліричному творі).7. Мовні засоби, які сприяють емоційному наснаженню твору (йдеться про лексику, тропи, фігури, фоніку).8. Версифікація твору (рими, спосіб римування, віршовий розмір, вид строфи), її роль у розкритті провідного мотиву.9. Підсумок.
В ліриці центральним персонажем є сам творець і перш за все виявляється ліричне “я”. Але ліричне “я” не завжди тотожне авторові . Автор художній двійник реальної особистості письменника. Форми вираження авторської свідомості у ліричному творі можуть бути різні: образ автора ,ліричний герой, ліричний персонаж.Образ автора – це персоніфікована в окрему дійову особу ,але відчутна в ставленні до зображуваного та в доборі художніх засобів особистості письменника. Це особистий кут зору ,погляд на змальоване чи виражене. Ліричний герой – друге ліричне “я“ поета ,його художній “двійник”, образ тієї людини ,думки і переживання якої висловлює автор. Ліричний герой є близькою авторові людиною ,це певною мірою і авторська особа ,і разом і з тим – узагальнюючий характер. Ліричний персонаж-або герой рольової лірики – введений у текст ліричного твору персонаж ,від імені якого висловлюються думки ,переживання, почуття автора. Ліричний персонаж явно відмінний від самого автора.
Характер ліричного героя розкривається через внутрішні суб’єктивні події, тобто почуття ,переживання, настрої, думки, що є реакцією ліричного суб’єкта на те ,що відбувається з ним або довкола нього. Про все це розповідає автор і все це становить ніби подієву канву, його сюжет. Дослідники називають сюжет композицією. Вона включає до свого складу не тільки послідовність викладу думок і настроїв ,вираження емоцій і вражень, зміну ,перехід від одного чутливого образу до іншого ,тобто в його динаміку ,а й всю зовнішню і внутрішню організацію твору . Аналізуючи віршотвір, треба розрізняти композицію образно-тематичну й композицію віршову. Почуття, переживання ліричного героя матеріалізуються в образній системі твору. Образом в ліриці є почуття і думки людини (любов, ненависть ,кохання, гнів ,образа ,хвилювання ,радість ). Проте всі ці образи обертаються навколо двох образів – образу-почуття і образу - думки, які прийнято називати тематичними ліричними образами. Предметний ,матеріальний світ ,що нерідко замальовується у поезії не буває самодостатнім образом. Їх треба розглядати як такий, що породжує у поета певні думки, викликає якісь переживання. Тематичний образ може розвиватися трьома способами:1.Зіставлення двох тематичних образів.2.Розвиток і трансформація центрального образу.3.Логічний роздум
Зачин і кінцівка вірша – важливі структурні елементи його образно-тематичної композиції. Головне завдання віршотвору – створити потрібне емоційне тло для сприймання поезії, налаштувати читача на потрібний лад .Не менш важливим композиційним елементом ліричного твору є кінцівка. Вона являє собою висновок ,що постає в результаті роздумів ліричного героя ,завершення розвитку його почуттів.
Аналіз тематичних образів невіддільний від аналізу віршової організації (композиції ). Вона включає до свого складу :- віршовий розмір;- довжину вірша (рядка):а) короткі, середні, довгі рядки;б)однакові чи різні ;в)упорядковане чи вільне чергування рядків;- строфічна організація вірша :а)строфічна чи астрофічна структура ;б)перехідні строфічні форми; нетотожні форми- наявність чи відсутність рим ;способи римування;- інтонаційно-ритмічна організація мови :а)вірш куплетний ,пісенний, романсний ;б)говірний;в)декламований;- специфічний віршовий синтаксис.
Смислове навантаження поетичного слова посилюється ритмом, мелодикою. Звідси слово вірша виразне, більш впливове в естетичному й емоційному плані. Тому для поезії найбільш прийнятним є аналіз «від першого слова до останнього» , оскільки такий підхід дасть можливість виявити внутрішню структуру твору, природу його художньої організації, частину втіленої в тексті художньої інформації.
У ліричному вірші спостерігається композиційна упорядкованість словесного матеріалу і його розчленування. Аналізуючи структуру ліричного твору ,важливо не просто відмітити ,із яких строф він складається, скільки їх ,а установити їх взаємозв’язок ,показати ,як поступово в кожній строчці реалізується авторський задум ,як вони взаємопов’язані тематично, синтаксично і інтонаційно.Композиційна єдність ліричного твору досягається допомогою центрального образу або центральної деталі.
Роботу над порівнянням ліричних творів варто проводити у два етапи: 1)Дослідження своєрідності образно-тематичної композиції, що включає в себе аналіз таких елементів:а)назви(що вона визначає: жанр , тему, головний тематичний образ , обставини ,без яких зміст твору бути не зовсім зрозумілим)б)характер зачину(яка його роль у підготовці читача до сприймання складної специфічної інформації твору)в)особливості розвитку у вірші провідного тематичного образу ,засоби його творення. Розвиток тематичного образу може мати такі типи:- зіставлення двох образів , діалектично взаємопов’язаних;- розвиток і трансформація одного центрального образу;- логічні роздуми;- своєрідність закінчення вірша ;2)Вивчення віршової композиції ,котра включає в себе :- віршовий розмір ,довжину вірша;- співвіднесення синтаксичного і ліричного членування мови: співпадання синтаксичного і метричного членування мови; співпадання синтаксичного відрізка мови чи її розходження, поява внутрішньовіршових пауз і перенесення незакінченої синтагми в наступний рядок;- строфічну організацію вірша ;- специфічний віршовий синтаксис: синтаксичний паралелелізм віршів і строф ,організована система повторів;- наявність чи відсутність рим ,способи римування.- інтонаційно – ритмічну організацію вірша.