Етноцентризм і культурний релятивізм.

Тенденція оцінювати звичаї, цінності й норми інших культур з позиції стандартів власної культури одержала назву етноцентризм. Етноцентризм може бути не тільки етнічним, хоча найчастіше ми зтикаємося саме із цією формою, але й груповим. Наприклад, коли військові використовують властиві їм норми й цінності для оцінки діяльності цивільних об'єднань або наукових колективів.

З погляду соціології, як ідеологічно нейтральної науки, будь-яку культуру необхідно вивчати, виходячи з її власних норм і цінностей, оцінка іншої культури з позиції своєї власної неприпустима для соціолога. Однак важливо пам'ятати, що повага й любов до своєї культури, історії, прихильність традиціям, мові сприяють згуртованості суспільства, формуванню почуття патріотизму.

Етноцентризм – явище природне й неминуче для культури, по ступені виразності він може існувати в трьох формах:

Недостатній етноцентризм може привести до розмивання культури, акультурації, тобто прищеплюванню нових культурних форм, змішуванню їх з місцевими культурними традиціями, і навіть, до асиміляції культури в більше стійкій і розвитий.

Помірний етноцентризм необхідний людям для відчуття емоційної єдності, інтеграції народу, суспільства. Помірний етноцентризм виконує позитивні функції, формує неупереджене й толерантне відношення до інших культур, які саме по собі виступає ознакою впевненості, відкритості й розвиненості культури.

Абсолютний етноцентризм породжує ворожість, конфлікти з іншими народами, які пов'язані зі спробою нав'язати їм свої, на їх погляд, більш прогресивні норми й цінності. Подібні прояви етноцентризму приносять шкоду, у першу чергу, самому народу і його інтересам, гальмують розвиток культури, роблять її несприйнятливої до нового, консервативною й негнучкої.

Позиція, протилежна етноцентризму, називається культурним релятивізмом. З погляду культурного релятивізму, кожна культура – це унікальне явище, тому вона повинна розглядатися тільки на основі прийнятих у ній стандартів. Однак дотримання принципу культурного релятивізму іноді породжує труднощі й питання. Наприклад, якщо в деяких культурах існує ритуальний канібалізм, чи повинні ми ставитися до цього як до «нормального прояву культурної розмаїтості»? У багатьох сучасних східних суспільствах жінки й дотепер не мають рівних із чоловіками прав. Чи повинні ми відмовитися від негативної оцінки дискримінації жінок лише на основі поваги до чужих традицій? Відповідь на ці питання, на думку багатьох соціологів, полягає в тім, що головне для науки взагалі й соціології зокрема – не оцінка, а розуміння явища.

Кожен культурний зразок (звичай або норма, цінність або обряд), яким би «диким» він не здавався представникові іншої культури, може бути зрозумілим лише в контексті власної культури. Розуміння сенсу того або іншого звичаю не означає його беззастережного схвалення й прийняття. Якщо ж усе, що здається «неправильним», просто відкидається, розуміння іншої культури стає просто неможливим. Так, багатоженство неможливо оцінити й зрозуміти в традиціях християнства, але іслам і східні традиції дозволяють з'ясувати причини виникнення й сутність цього феномена.

Культурний релятивізм повинен застосовуватися не тільки в процесі наукового аналізу, а й у повсякденних взаємодіях представників різних культур. Щеплення культурного релятивізму відбувається складно, він вимагає розуміння незвичних цінностей і норм, відмови від культурних стандартів, яких люди дотримувалися все життя. Але поступово, у міру того як мешканці різних країн всі частіше контактують один з одним, важливість розуміння інших культур значно підвищується. Завдяки міжнародній економіці, поширенню засобів масової комунікації й інформації, процесам міграції, туризму й т.п. ми спостерігаємо зближення світових культур, культурний обмін між ними.

Разом із цим, проявляється й протилежна тенденція – зберігаються значні культурні відмінності. Цілісність і самобутність культури забезпечується механізмами соціокультурної селекції й соціокультурним імунітетом. Кожна культура в процесі культурного обміну намагається відібрати й зберегти лише ті риси, які відповідають її загальній логіці, менталітету. Для цього культура може чинити опір чужим для неї елементам. Так майже всі країни світу запозичили в західного суспільства технології й засоби організації виробництва, але не норми й принципи західної моралі. Подібний опір – це свідоцтво особливої турботи людей про власну культуру, збереження її самобутності й неповторності, оскільки втрата культури неодмінно приведе до розпаду даного суспільства, що завжди характеризується певними традиціями, нормами, моделями поведінки.

Завдання 1.

У таблиці поміщені ключові поняття і їхні визначення. Встановіть, якому поняттю ліворуч відповідає наведене праворуч визначення, указавши потрібний номер.

Завдання 2.

Відповідайте «так» або «ні» на поставлені питання.

Завдання 3.

СТИМУЛЬНИЙ МАТЕРІАЛ

Американський соціолог Э. Гіденс пише:

У кожній культурі прийняті свої унікальні моделі поведінки, які здаються дивними представникам інших культур. Наведемо як приклад культуру Накирема, описану в знаменитому дослідженні Хораса Майнера. Свою увагу Майнер зосередив на складних тілесних ритуалах Накирема – на думку західної людини, досить дивних і екзотичних. Майнер описує цей ритуал у такий спосіб:

«В основі всієї системи вірувань Накирема лежить переконання, що людське тіло потворне й споконвічно схильне до хвороб і старіння. Людина, приречена мати таке тіло, може сподіватися тільки на дію специфічних ритуалів і церемоній. У кожному будинку є кілька культових предметів, спеціально для цього призначених. Найважливішим з них є шухлядка, схована у стіну хатини Накирема. У шухлядці зберігаються амулети й різні магічні зілля, без яких не може обійтися жоден представник племені. Зілля й амулети, як правило, виготовлені декількома шаманами, кожний з яких спеціалізується в якійсь певній області. Найбільш могутніми з них вважаються знахарі, і їхня допомога повинна завжди щедро винагороджувати. Однак самі знахарі лікарських зіль своїм пацієнтам не дають, а лише визначають їхній склад і записують його на якімсь таємному й древньому прислівнику. Прислівник цей зрозуміло тільки знахарям і збирачам лікарських трав і корінь, які, знов-таки за підношення й дарунки, і виготовлюють необхідне зілля.

Накирема зазнають майже патологічний жах і благоговіння перед своїм ротом, стан якого, на їхню думку, надприродним чином впливає на всі суспільні відносини. Народ Накирема вірить, що якщо не виконувати певний ритуал, зуби випадуть, ясна почнуть кровоточити, щелепи стануть шамкати, а саму людину покинуть друзі й відкинуть коханці. Дикуни також вірять в існування прямого зв'язку між оральними й моральними якостями. Наприклад, бажаючи зміцнити моральні якості своїх дітей, вони змушують їх робити ритуальні полоскання рота.

Щоденний ритуал, неухильно дотримуваний кожним Накирема, включає й специфічні маніпуляції з ротовою порожниною. Однак, незважаючи на те, що цей народ настільки тремтливо піклується про зазначений орган, даний ритуал здається непосвяченому просто огидним. Мені говорили, що Накирема беруть у рот пучок свинячої щетини, покритий магічним порошком, і виконують там серію якихось надзвичайно формалізованих рухів».

Хто такі ці Накирема й у якій частині світу вони живуть? Ви зможете відповісти на це питання й ідентифікуєте описаний ритуал, якщо прочитаєте слово “Накирема” навпаки. Майже будь-яка звична дія здасться дивною, якщо її вирвати з контексту й не розглядати як елемент специфічного способу життя даного народу. Неможливо зрозуміти подібні дії й вірування поза тим культурним цілим, частиною якого вони є. Кожну культуру варто вивчати виходячи з її власних значень і цінностей – таке ключове правило соціології.

Пояснить, чому культуру необхідно вивчати тільки виходячи із принципу культурного релятивізму? Приведіть приклади етноцентризму, які ви спостерігали в повсякденному житті. Чому він так часто зустрічається?

Завдання 4.

Визначите, до якого виду культури – народної, масової або елітарної – належать перераховані нижче твори. Обґрунтуйте свою відповідь.

1. «Місячна соната» Людвіга Ван Бетховена

2. Телесеріал «Друзі»

3. Роман Л.Толстого «Війна і мир»

4. Колядки, щедрівки

5. Циркова вистава

6. Музичний шлягер

7. Балет П. Чайковського «Лебедине озеро»

8. Казка «Котигорошок»

9. Танець «гопак»

10.Детективні романи Д. Донцової

Завдання 5.

Проаналізуйте читання як культурну практику населення України, використовуючи дані, наведені в таблиці.

Таблиця 7.1.

Читання художньої літератури. Розходження за статтю й за віком (2007 р., %)

Які види художньої літератури найбільш популярні? Які розбіжності за статтю й віком можна відзначити? Чи можна, на Ваш погляд, сказати, що читання як культурна практика втрачає свої позиції в сучасному суспільстві?

Завдання 6.

Охарактеризуйте причини появи масової культури. Назвіть позитивні й негативні моменти її функціонування. Свою відповідь проілюструйте прикладами з повсякденного життя.

Завдання 7.

На прикладі культури хіпі проаналізуйте роль і функції контркультури в суспільстві. Які зміни в культурі відбулися під впливом цього руху?

Тема 8: СУСПІЛЬСТВО ТА СОЦІАЛЬНІ ЗМІНИ.