Рентгенографія ОГК

Як самостійний метод мало інформативний; результати мають принципове значення у зіставленні з даними вентиляційно-перфузійної сцинтіграфії легень. У разі масивних ТЕЛА на рентгенограмі ОГК виявляють високе стояння купола діафрагми, ознаки гострого легеневого серця (розширення верхньої порожнинної вени, розширення тіні серця вправо, вибухання конусу легеневого стовбура). Розширення конусу легеневого стовбура проявля­ється згладженням талії серця або вибуханням другої дуги за лівий контур, Можна спостерігати розширення кореня легені, його обтятість та дефор­мацію на боці ураження.

У разі емболії однієї з головних гілок легеневої артерії, дольових або сегментарних гілок без фонової бронхо-легеневої патології може спосте­рігатися збіднення («висвітлення») легеневого малюнку (симптом Вестермарка).

Дископодібні ателектази розвиваються перед інфарктом легені й обумов­лені обструкцією бронха за рахунок появи геморагічного секрету або збільшення кількості бронхіального слизу, а також зниженням продукції альвеолярного сурфактанту.

Рентгенологічна картина інфаркту легені може обмежитися ознаками плеврального випоту (об'єм від 200—400 мл до 1—2 л). Типова картина інфаркту легені з'являється не раніше 2-го дня захворювання у вигляді чіт­кого затемнення трикутникової форми з основою, яка розташована субплеврально, та верхівкою, спрямованою в бік воріт легені. Внаслідок інфільтрації навколишньої зони затемнення може набувати округлої або неправильної форми.

 

Перфузійна сцинтіграфія легень заснована на візуалізації периферич­ного судинного русла легень за допомогою макроагрегатів альбуміну людини, що мічений Тс або 125І. Для дефектів перфузії емболічної генези характерні чітке окреслення, трикутна форма та розташування, відповідне до зони кровопостачання ураженої судини (доля, сегмент); нерідко множин­ність.

 

Ангіопульмонографія (АПГ)

Є найбільш чутливим (98%), найбільш специфічним (95—98%) та най­більш безпечним методом діагностики ТЕЛА, тому вважається «золотим стандартом діагностики» цього захворювання.

Прямими характерними ангіографічними ознаками ТЕЛА є: дефект накопичення в просвіті судини, «ампутація» судини, тобто обрив контрасту­вання з розширенням проксимальніше місця оклюзії, візуалізація тромбу, олігемія.

Опосередковані ангіографічні симптоми ТЕЛА: розширення головних ле­геневих судин, зменшення числа контрастованих периферичних гілок (симп­том «мертвого» або «відтятого» дерева), деформація легеневого малюнка, відсутність чи затримка венозної фази контрастування (стаз контрасту), аси­метрія заповнення судин контрастною речовиною.