Діагностика

Базується на даних збору анамнезу, клінічного обстеження, лабораторних та інструментальних досліджень.

Клініка:

· Непостійне, швидке ритмічне, або неритмічне серцебиття, відчуття перебоїв в роботі серця

· Прояви цереброваскулярної недостатності (запаморочення, втрата свідомості, судоми)

· Прояви серцевої астми (інколи)

· Зниження толерантності до фізичного навантаження

· Загальна слабкість

· Ознаки, що свідчать про збільшення потреби у кисні – задишка, больовий синдром при інтактних коронарних артеріях.

 

Перелік діагностичних досліджень.

Обов'язкові.

• ЕКГ спокою

• Біохімічний аналіз кpoвi (електроліти, гормони щитовидної залози, глюкоза, ХС, тригліцериди, ревмопроби, імунограма, коагулограма, протромбіновий індекс - залежно від патології)

•ВЕМ

• Холтерівське моніторування ЕКГ

• ЕхоКГ

За наявністю показань:

• Черезстравохідна ЕхоКГ

• Черезстравохідна ЕКС

• інвазивне електрофізіологічне дослідження

• УЗД щитовидної залози

• Коронарографія

• Моніторування АТ

• Фармакологічні проби

• Радіоізотопна вентрикулографія

 

Синусова тахікардія – збільшення ЧСС 90-180 уд./хв., при збереженні правильного синусового ритму (скорочення інтервалів R-R).

Синусова брадікардія - зменшення ЧСС 90-180 уд./хв., при збереженні правильного синусового ритму (подовження інтервалів R-R).

Синусова аритмія - неправильний синусовий ритм з періодами поступового прискорення та сповільнення ритму (коливання тривалості інтервалів R-R ˃0,15 с).

Синдром слабкості синоатріального вузлу – стійка синусова брадікардія з періодичною появою ектопічних ритмів, наявністю СА-блокади, синдрому «тахі-браді».

Повільні вислизаючи ритми та комплекси – правильний шлуночковий ритм з ЧСС не ˃60уд /хв. з наявністю в кожному зареєстрованому комплексі PQRST ознак несинусового водія ритму.

Прискорені ектопічні ритми, або не пароксизмальна тахікардія – неприступодібне, посткпове прискорення серцевого ритму до 90-130 уд./хв. з наявністю в кожному зареєстрованому комплексі PQRST ознак несинусового водія ритму.

Міграція суправентрикулярного водію ритму – поступова від циклу до циклу зміна форми та полярності з.Р, зміна тривалості інтервала PQ, мало виражене коливання RR.

 

Екстрасистолічна аритмія

Екстрасистола- передчасне збудження серця чи його відділів.

Інтервал зчеплення – відстань від нормального циклу PQRST, що передує екстрасистолі до самої екстрасистоли.

Компенсаторна пауза – відстань від екстрасистоли до наступного комплексу PQRST основого ритму. Повна компенсаторна пауза – відстань між нормальним комплексом QRS, що передує екстрасистолі, до першого нормального комплексу QRS, що реєструється після екстрасистоли (подвоєний інтервал R-R ).

Бігеменія- екстрасистоли правильно повторюються після кожного нормального комплексу.

Тригіменія – екстрасистоли повторюються за двома нормальними комплексами

Квадрігеменія екстрасистоли виникають після кожного третього нормального комплексу.

Вставочні (інтерпольовані) екстрасистоли – відсутність компенсаторної паузи.

ЕКГ відмінності шлуночкової екстрасистоли від надшлуночкової.

1. Деформований та уширений (більше 0,12 сек.) комплекс QRS.

2. Дискордантність-сегмент ST та зубець Т спрямований в протилежний бік переважаючому зубцю ( якщо переважає зубець R , то депресія сегменту ST та від’ємний зубець Т і навпаки).

3. Повна компенсаторна пауза ( на відміну від суправентрикулярної у якої компенсаторна пауза неповна.)

4. Відсутність зубця Р перед комплексом QRS ( виключення становлять пізні ШЕС).

 

Класифікація шлуночкових екстрасистол по B.Lown, M.Wolf ( за даними холтерівського моніторування ЕКГ).

I градація. Рідкі одинокі мономорфні екстрасистоли менше 30 за годину; до 5 за хвилину.

II град. Часті одинокі мономорфні екстрасистоли-більше 30 на годину; понад 6 на

хвилину.

III град. Політопні поліморфні шлуночкові екстрасистоли;

IV град. «Повторні» форми шлуночкових екстрасистол:

А. Парні екстрасистоли (куплети)

Б.Групові (залпи) по 3 і більше у ряд шлуночкових екстрасистол та шлуночкові тахікардії ( 5 і більше).

V град. Ранні шлуночкові екстрасистоли типу «R на Т».