Пароксизмальні тахікардії

Напад триває від кількох секунд до кількох годин. Важливою ознакою любої пароксизмальної тахікардії, на відміну від синусової тахікардії, є збереження правильного ритму та ЧСС, що не змінюється від фізичного навантаження, емоційного напруження, глибокого вдиху, ін’єкції атропіну.

Основні механізми виникнення - механізм повторного входу хвилі збудження (re-entry) та підвищення автоматизму клітин провідної системи серця – ектопічних центрів ІІ та ІІІ порядку.

Передсердна пароксизмальна тахікардія – напад прискорення серцевих скорочень до 140-220/хв. зі збереженням правильного ритму, що раптово починається і раптово припинюється; з.Р деформований, двофазний, негативний; комплекси QRS не змінені.

Атріовентрикулярна пароксизмальна тахікардія - напад прискорення серцевих скорочень до 140-220/хв. зі збереженням правильного ритму, що раптово починається і раптово припинюється; з.Р у відведеннях ІІ, ІІІ, aVF негативний, може зливатися з комплексом QRS або бути за ним; комплекси QRS не змінені.

Шлуночков пароксизмальна тахікардія - напад прискорення серцевих скорочень до 140-220/хв. зі збереженням правильного ритму, що раптово починається і раптово припинюється; деформація та розширення комплексу QRS ˃0,12 с з дискордантним розташуванням сегменту RS-T та з.Т; атріовентрикулярна дисоціація – повна невідповідність частого ритму шлуночків (комплекса QRS) та нормального ритму передсердь (з.Р).