Класифікація антиаритмічних препаратів за V. Williams (1970)
| Класи препаратов | Електрофізіологічні механізми | Препарати |
| I класс | Блокатори натрієвих каналiв | |
| Група IA | Помірно виражене пригнічення деполяризації, збільшення тривалості реполяризації | Хінін, новокаінамід, дизопірамід |
| Група IB | Незначне пригнічення деполяризації, зменшення тривалості реполяризації | Лідокаін Мексилетин Дифеніл |
| Група 1С | Виражене пригнічення деполяризації, відсутність впливу на реполяриэацію | Флекаінід Пропафенон Етацизин |
| II класс | Блокатори β-адренерпчних рецепторів | Β-адреноблокатори |
| llІ класс | Блокатори калієвих каналів - виражене подовження фази реполяризації | Аміодарон Соталол |
| IV класс | Антагоністи кальцію - пригнічення фази 0 ПД та спонтанно- діастолічної деполяризації | Верапаміл, Дилтіазем Бепридил |
В сучасний час перевагу віддають призначенню препаратів II та III класів.
Миготлива аритмія:
1. Відновлення синусового ритму: (медикаментозна - прокаінамід, пропафенон, флекаінід, хінідин; електрична)
2. При nocтійній формі: контроль ЧСС за допомогою препаратов (блокатори β-адренорецепторів, дигоксин, антагоністи кальцію)
Висока ЧСС може порушувати стан гемодинаміки у паціентів iз серцевою недостатністю, здатна призводити до формування серцевої недостатності, «Taxiкapдioмioпaтii» — зворотної дилатації порожнин серця.
Але зменшення ЧСС у спокої нижче 80 на хв виявляеться недоцільним i навіть супроводжуеться погіршенням стану гемодинамики.
Тактика вибору засобів підтримуючої терапії у паціентів з пароксизмальною ФП визначаеться: наявністю i характером захворювання серця, частотою та пароксизмів, побічними ефектами та вартістю препаратів. Мета лікування - зменшення частоти, тривалості i покращення переносимості пароксизмів, забезпечення можливості їх самостійного припинення в амбулаторних умовах.
Ефект нерідко забезпезпечується шляхом усунення запускаючих чинників, таких як прийом кофе, тютюну, алкоголю, а також лікування хронічних захворювань: IXC, тиреотоксикозу та серцевої недостатності.
Препарати 1С класу (пропафенон) ефективні у багатьох хворих, але не повинні призначатися пацієнтам після перенесеного інфаркту міокарда з дисфункцією лівого шлуночку через небезпеку аритмогенно ефекту. Це стосується також і соталолу. Але найбільш безпечним та ефективним препаратом для лікуання пароксизмальної ФП є аміодарон, який доцільно застосовувати при наявності систолічної дисфункції міокарду та серцевій недостатності.
Основні препарати, що застосовуються для зниження ЧСС при постійній формі ФП
| Препарат | Добова доза | Побічні ефекти |
| Дигоксин | 0,125-0,375 мг | інтоксикація, АВ-блокада, брадикардія |
| Метопролол | 25 - 200 мг | АВ-блокада, брадикардія, гіпотензія, бронхообструкція, посилення серцевої недостатності |
| Атенолол | 25 - 200 мг | Такі самі |
| Дилтіазем | 120-360 мг | АВ-блокада, брадикардія, гіпотензія, посилення серцевої недостатності |
| Верапаміл | 120-360 мг | Taкi самі |
| Соталол | 160 -240 мг | АВ-блокада, брадикардія, гіпотензія, посилення серцевої недостатності; аритмогенні ефекти |
Препаратами вибору для зниження ЧСС при ФП до останнього часу були серцеві глікозиди. Протее адекватно контролюючи ЧСС у спокої, ці препарати майже повністю втрачають свій ефект при фізичних та емоційних навантаженнях, коли активується симпатична нервова система. Адже основний механізм зменшення ЧСС у серцевих глікозидів - активація парасимпатичної нервової системи.
Останнім часом реальною альтернативою глікозидам стали недигідропіридинові антагоністи кальцію. Особливо показані у паціентів, в яких ФП поеднуеться з артеріальною гіпертензією, порушеннями периферичного кровообгу, цукровим діабетом. 3 іншого боку, вони протипоказані при систолічній дисфункції, застійній серцевій недостатності.
3.Протирецидивне лікування: дизопірамід, етацизин, пропафенон, флекаінід, блокатори β-адренорецепторів, аміодарон, соталол, дигоксин. У хворих з вперше виниклою ФП профілактичне антиаритмічне лшування не проводиться.
У хворих з вперше виниклою ФП профілактичне антиаритмічне лікування не проводиться.
Короткочасний епізод ФП не асоціюється з підвищенням ризику тромбоембоії. Проте вже через 48 год. збільшуеться ймовірність формування передсердних тромбів та тромбоемболічних ускладнень. Зважаючи на це, профілактична антикоагулянтна терапія показана хворим з персистуючою ФП (тривалість понад 48 год.), яким запланована медикаментозна або електрична кардіоверсія.
Переважно застосовують непрямі антикоагулянти (варфарин, синкумар, фенилін). При їі використанні обов'язковим є ретельний контроль за станом системи згортання крові. Найбільш точною є оцінка міжнародного нормалізаційного співвідношення (МНС). У більшості випадків оптимальним вважається «помірний» режим з досягненням та підтриманням рівня МНС у межах 2 до 3, що оріентовно відповідає протромбіновому індексу (ПТІ) 50-60%.
Нефармакологічне лікування МА
• Двокамерна стимуляція
• Багатокамерна стимуляція
— двоточкова правопредсердна стимулящя (за Saksena)
— двопередсердна стимуляція
— міжпередсердна прегородкова стимуляція
• Радіочастотна катетерна абляція А-В вузла з імплантацією ШВР.
• Радіочастотна катетерна модифікація А-В вузла.
• Радіочастотна катетерна субстратна абляція.
• 1мплантація автоматичних передсердних дефібриляторів
Metrix Atrioverter Jewel 7250 AF AMD.
• Хірургічна ізоляція лівого передсердя.
Шлуночкова тахікарія:
- з порушенням гемодинаміки: дефібриляція, бретилій тонзилат
- без порушення гемодинамки: антиаритмічні засоби (лідокаїн, прокаїнамід, i пропафенон, бретилій тонзилат, аміодарон); у paзi відсутності ефекту - дефібриляція
- протирецидивне лікування: імплантація кардювертер-дефібрилятора, аміодарон, соталол, блокатори β-адренорецепторів, пропафенон, етацизин
Надшлуночкові аритмії:
- з порушенням гемодинаміки: кардіоверсія
- без порушення гемодинаміки: антиаритмічні засоби (верапаміл, аденозин)
- протирецидивне лікування: антиаритмічні препарати (антагоністи кальцію, блокатори β-адренорецепторів, пропафенон, соталол)
Синусовая тахікардія – седативні препарати – екстракти валеріани, глоду; β-блокатори.
Пароксизмальна суправентрикулярна тахіардія:
1. Baгycнi проби (масаж каротидних синусів, натискання на очні яблука, застосування прийому Вальсальви, подразнення кореня язика.)
2. В/в верапамш 5 мг за 5 хв., можна повторити до максимально дози 10 мг за 10 хв. або в/в пропафенон або флекаінід.
3. АТФ в/в швидко 10-40 мг або аденозин в/в швидко 37,5 мкг/кг на ізотонічному розчині хлориду натрію.
4. При необхідності повторити вагусні проби. При неефективності цих заходів застосувати черезстравохідну або інтракардіальну кардіостимулящю або кардіоверсію
Пароксизмальна атріовентрикулярна тахікардія при синдромі WPW:
1. В/в пропафенон
2. В/в флекаінід
3. В/в аміодарон 5 мг/кг протягом 60 хв.
4. Пропранолол 5-10 мг в/в.
5. Серцеві глікозиди не застосовуються внаслідок їx властивост скорочувати рефрактерний період додаткових шлях1в.
При неефективності використовують черезстравохіну або інтракардіальну кардіостимулящю або кардіоверсію
Профілактика пароксизмальної суправентрикулярної тахікардії
• Перорально пропафенон 10 мг/кг/добу в 3 прийоми через кожні 8 годин.
• Перорально флекаінід 3-5 мг/кг/добу в 2 прийоми.
• Перорально соталол 3-5 мг/кг/добу в 2 прийоми.
• Перорально аміодарон 20 мг/кг/тиждень 1 прийом на добу.
Екстрасистолія
Не вимагає фармаколопчного лікування, крім випадків:
1. Неефективність психотерапії та страх смерті, виражена непереносимість хворим відчуття перебоїв
2. Значне збільшення кількості екстрасистол на фоні прогресування основного захворювання
3. Екстрасистоли, що призводять до гемодинамічної нестабільності у пацієнтів з серцевими захворюваннями;
4. Екстрасистоли, які є фактором ризику розвитку тахікардіоміопатії (екстрасистоли, що виникають після шлуночкової тахікардії чи фібриляції шлуночків)
5. Ранні ектрасистоли R на Т
Фармакологічне лікування:
— пропафенон, флекаінід, соталол, хінідін, аміодарон;
— β-блокатори:
• перорально надолол 20-80 мг/добу;
• перорально атенолол 25-100 мг/добу;
• перорально метопролол-ретард 50-200 мг/добу;
• перорально карведіол 25 мг/добу. Пацієнти зазвичай починають з початкової дози 3,125 мг/добу (1/8 від 25 мг таблетки) з поступовим підвищенням дози.
Шлуночкова екстрасистолія: антиаритмічні препарати (блокатори β-адренорецепторів, аміодарон, соталол, дизопірамід, аймалін, етацизин, пропафенон)
Брадикардія: атропіну сульфат, ізопреналін, електрокардіостимуляція
Блокади серця: із лікарських засобів в якості симптоматичної терапії застосовують „М” холіноблокатори: атропін, метацин, платіфіллін та β – адреностимулятори: ізадрін, алупент, астмопент та ін. Кардіохірургічне лікування – імплантація штучного водія ритму. Основне показання для цього – наявність синдрому Моргані – Едем- Стокса (втрата свідомості, судоми).