Клініка ХЛС включає прояви основного захворювання органів дихання, ознаки гіпертензії у малому колі кровообігу і гіпертрофії правого шлуночка, симптоми дихальної та серцевої недостатності.
1. Клінічні ознакиХЛС неспецифічні: задишка, кашель, біль у ділянці серця, синкопальні стани, серцебиття. Наявність інших симптомів обумовлених основним захворюванням.
2. Клінічні ознаки гіпертрофії правого шлуночка (зсув правої межі відносної серцевої тупості вправо, пульсація та краща аускультація тонів серця а епігастральній ділянці, поява систолічного шуму в ділянці мечоподібного паростку, що підсилюється на вдиху (симптом Ріверо-Корвалло) – ознака відносної недостатності тристулкового клапану
3. Ознаки дихальної недостатності –задишка у спокої при відсутності ортопноє, яка зменшується при застосуванні бронхолітиків та О2, загальна слабкість, тенденція до гіпотонії, тахікардія, тенденція до гіпотонії, тахікардія, біль в ділянці серця (внаслідок гіпоксії, пульмокоронарного рефлексу), теплий дифузний сірий ціаноз.
4. Синдром легеневої гіпертензії – збільшення розмірів судинного пучка у ІІ міжребір’ї, акцент ІІ тону та його розщеплення на легеневій артерії, поява венозної сіточки на грудині, діастолічний шум на легеневій артерії (симптом Грехема-Стіла) внаслідок розширення її.
5. Рентгенографіяорганів грудної клітини показує розширення діаметру легеневого стовбура понад 15 мм у прямій проекції, гіпертрофію правого шлуночка, ослаблення периферійного легеневого малюнка.
6. ЕКГ:відхилення електричної вісі серця праворуч (кут α > 120°), «Р-pulmonale» у відведеннях II, III, aVR, ознаки гіпертрофії правого шлуночка (висота зубця RV1 ≥7мм, RV1 +SV6 ≥10мм), блокади правої ніжки пучка Гіса.
7. Ехокардіографія з застосуванням доплерографії з визначенням градієнту тиску на трикуспідальному клапані, гіпертрофію міокарду правого шлуночку
Метод двомірної ехокардіографії використовується для вимірювання розмірів і товщини стінки правого шлуночка.
8.Найкращим методом для вимірювання правого шлуночка є візуалізація серця за допомогою магнітного резонансу (МР).
9.Виміряти фракцію викиду правого шлуночка (ФВПШ) можна методом радіонуклідної вентрикулографії. Показник ФВПШ менше 40—45% розглядають як знижений. Але ФВПШ не є добрим індексом функції правого шлуночка. Цей показник дозволяє лише оцінити систолічну функцію і залежить від навантаження: він зменшується у разі зростання тиску у легеневій артерії та опору в легеневих судинах.
10. Реографічне дослідження:ознаки легеневої гіпертензії на реограмі проявляється пощербленістю анакроти, сплощенням верхівки систолічної хвилі, високим розташуванням кривої в діастолі.
11. Лабораторні дані: еритроцитоз, високий вміст гемоглобіну, збільшення ШОЕ, схильність до гіперкоагуляції
Гостре легеневе серце розвивається при захворюванях легенів упродовж кількох годин-діб. У клініці домінують виражена задишка або ядуха, різкий загрудинний біль та біль у ділянці серця, дифузний ціаноз, артеріальна гіпотонія, симптоми гострої правошлуночкової недостатності (збільшення та болючість печінки, набухання шийних вен), тахікардія, ритм галопу, поява систолічного шуму над легеневою артерією. Типовими змінамі на ЕКГ є ознака Мак-Джина-Уайта — відхилення вісі серця праворуч, перевантаження правого шлуночка та правого передсердя серця -«Р-pulmonale» та блокада правої ніжки пучка Гіса. Рентгенологічно виявляється картина основного захворювання — послаблення легеневого ма люнка та розширення легеневого стовбура при тромбоемболії легеневої артерії, клапанному пневмотораксі, емфіземі легень при астматичному стані.
Підгостре легеневе серце розвивається впродовж 2—3 тижнів. Для нього характерні різка задишка і ціаноз шкіри, слизових оболонок, зростання симптомів недостатності правого шлуночка серця — набухання шийних вен, збільшення та болючість печінки, набряки, ознаки перевантаження правих відділів серця на ЕКГ та ехокардіоскопії. З боку легень домінують клінічні ознаки інфаркт-пневмонії та супутнього плевриту.
Ознаки декомпенсованого ХЛС: