Лікування

Терапія повинна включати препарати, які діють на всі вище перераховані механізми розвитку декомпенсації. Поряд з цим актуальною є ліквідація застою крові у великому колі кровообігу.

 

Лікування включає:

 

1. Терапію основного захворювання, що зменшує гіпоксію та інтокси­кацію, зменшує ураження міокарда, поліпшує вентиляційну функцію легень, знижує рівень легеневої гіпертензії, поліпшує бронхіальну прохідність та альвеолярну вентиляцію (антибіотики, відхаркувальні засоби).

2. Збереження оптимального режиму фізичної та психічної активності відповідно до ступеня декомпенсації.

3. Дієтичне харчування зі зменшенням кількості кухонної солі та рідини, підвищеним вмістом магнію, калію, вітамінів, білка — стіл 10 та 10-А.

4. Для хворих із декомпенсованим ХЛС — препарати 4 основних груп: 1) діуретики, 2) засоби, що стимулюють інотропну функцію міокарда, та кардіопротектори, 3) препарати антиагрегаційної та гіпокоагуляційної дії, 4) засоби корекції судинного тонусу.

5. Проведення корекції гіперкапнії, оксигенотерапія.

6. Інші засоби лікування ХЛС (традиційні та нетрадиційні).

7. Ранній початок лікування за умови виключення паління, професійних шкідливих звичок і застосування методів, що підвищують реактивність ор­ганізму.

8. Безперервність лікування, наступність між стаціонаром, поліклінікою, санаторієм.

 

Питання про доцільність застосування серцевих глікозидів у лікуванні хворих на декомпенсоване ХЛС залишається проблемним. Досвід показує, що вони не виявляють значного позитивного ефекту у випадку захворювань, обтяжених легеневою гіпертензією і декомпенсацією кровообігу. Внаслідок похідної та дисметаболічної міокардіодістрофії виникає висока вірогідність швидкої глікозидної інтоксикації. Тому підхід до призначення серцевих глікозидів в цій групі хворих має бути суто індивідуальним.

Метаболічні кардіотропні засоби, кардіоцитопротектори:

Панангін Драже по 140 мг аспартату магнію та 158 мг аспартату калію. Ампули по 10 мл Разова доза — 2 драже, добова до­за — 6 драже. 1 мл — 40 мг аспар­тату магнію і 40,4 мг аспартату калію. В/в крапельно разово вво­диться 10-20 мл, добова доза — 40 мл, попередньо розчинених у 5% розчині глюкози.
Калію оротат Таблетки по 0,5 — 1,0 г. Разова доза — 0,5 г, добова до­за—1,5г.
Мілдронат Таблетки по 0,025 та ампу­ли по 5 мл. Добова доза — 0,075 або 10 мл.
Неотон Флакони по 0,5; 1,0 г. Вводиться в/в крапельно в макси­мальній добовій дозі 1,0 г.
Неробол Таблетки по 10 мг. Разова доза — 10-30 мг 1 раз на день упродовж 3-4 тижнів.
Ретаболіл (нандролон деканоат) Ампули 1 мл 5% олійного розчину. Разова доза — 25-100 мг, кратність введення 1 раз на тиждень. Термін лікування 1,5-2 місяці.
Предуктал (триметази- дин гідрохлорид) Таблетки по 20 мг діючої речовини. Разова доза — 20 мг, добова до­за — 40-60 мг.
Тридуктан (триметаздин гідрохлорид) Таблетки, вкриті оболонкою, по 20 мг діючої речовини Разова доза 20 мг, максимальна добова — 60 мг
Засоби корекції судинного тонусу
/. Венодилататори
ізомак ретард (ізо-дінітрат) Капсули по 20-40 мг діючої речовини. Разова доза — 20 мг, максимальна добова доза — 80 мг.
ізокет аерозоль ізосорбід дінітрат) Аерозоль на 300 доз у фла­коні, 1 доза містить 1,25 мг діючої речовини. Разова доза — 1,25 — 2,5 мг (1-2 інгаляції).
Ізокет для інфузій ізосорбід дінітрат) Ампули по 10 мл, що міс­тять 10 мг діючої речовини. Доза встановлюється індивідуаль­но. Максимальна доза — 8-10 мг/годину в/в крапельно.
діакордин, (дилтіазем) Таблетки по 60, 90, 120 та 180 мг діючої речовини. Доза встановлюється індивідуаль­но.  
Кордафен, кордафлекс, кордипін, корінфар Таблетки по 10, 20 та 40 мг діючої речовини. Доза встановлюється індивідуаль­но.  
Норваск (амлодипін) Таблетки по 5 та 10 мг діючої речовини. Доза встановлюється індивідуаль­но.  
Блокатори системи ангіотензинперетворюючого ферменту
Едніт, енап (еналаприл) Таблетки по 2,5; 5; 10; 20 мг діючої речовини. Доза встановлюється індивідуаль­но.    
Капозид Таблетки, що містять 25 мг каптоприлу та 25 мг гідро-хлортіазиду, та по 50 мг каптоприлу та 50 мг гідро-хлортіазиду.   Доза встановлюється індивідуаль­но.  
каптоприл, тензиомін (каптоприл) Ренітек (еналаприл) Таблетки по 12,5; 25 та 50 мг діючої речовини.   Таблетки по 5; 10 та 20 мг діючої речовини Доза встановлюється індивідуаль­но.  
             

'

Основними заходами корекції гіперкапнії є:

1) електростимуляція діафрагми;

2) застосування прогестерону — гормону жовтого тіла, що стимулює дихальний центр,— 2,5% розчин по 1 мл в/м упродовж 1—3 тижнів;

3) тривала малопоточна єкстракорпоральна мембранна оксигенотерапія (упродовж не менше ніж 15 годин на добу);

4) гемосорбція;

5) еритроцитоферез.

6) Цитохром С (цитомак) — по 15—30 мг в/в 2 рази на добу

7) Альмітрину бесмесилат (арманор) — в табл. по 50 мг для тривалого застосування (у разі хронічної гіперкапнії та гіпоксемії) та парентерально у розчині (використовується у разі гострої легеневої недостатності. Препараї підвищує хвилинну вентиляцію легень та поліпшує вентиляційно-перфузійне співвідношення. Застосовується 1 мг/кг (1—2 табл.) на добу за 2 прийоми; їжею, протягом 2 міс. з наступною 1-місячною перервою. В подальшому призначають 2-місячні курси прийому препарату з 1-місячною перервою. Показання до вживання альмітрину: пацієнти з ХОЗЛ з помірною гіпоксемією (РаО2 56—65 мм рт. ст.), низький комплаєнс хворих внаслідок недоступності джерел кисню з економічних причин, ізольована нічна гіпоксемія, гіпоксемії на тлі фізичного навантаження та загострення ХОЗЛ, а також тоді, колі терапія киснем супроводжується значною гіперкапнією.

Оксигенотерапія

Критерії призначення:

— артеріальна гіпоксемія (парціальний тиск кисню < 55 мм рт. ст.);

— помірна гіперкапнія (парціальний тиск вуглекислого газу > 45 мм рт. ст.)!

— стійка поліцитемія;

— тахіпное (28—30 за хвилину);

— стабільна легенева гіпертензія за наявності симптомів декомпенсаіі кровообігу, аритмій, кардіалгій;

— гіпоксична енцефалопатія.