Емерджентність – один з основних принципів в екології – наявність у системного цілого особливих властивостей, яких не мають його підсистеми та блоки, а також сума елементів, яка не об’єднана системоутворюючими зв’язками.
В даному випадку спостерігається не простий перехід кількості в якість, а утворення нової системи, яка підкоряється іншим законам формоутворення, функціонування та еволюції.
Наприклад, молекула має не такі властивості, як атоми, які її складають, і також велике скупчення атомів не об’єднаних в молекули не дає якості молекул, а механічне нагромадження всіх необхідних для побудови організму молекул, і навіть окремих органів, не дає цілісного організму.
Принцип емерджентності має важливе значення для екологічного мислення: одне дерево не ліс, або екосистема певного виду зберігається лише при певних сполученнях складових компонентів. Принцип емерджентності необхідно використовувати в екологічній експертизі та екологічному прогнозуванні.
Закон внутрішнього динамічного розвитку: речовина, енергія, інформація і динамічні якості окремих природних систем в їх ієрархії взаємозв’язані настільки, що будь–яка зміна одного з цих показників викликає відповідні функціонально-структурні кількісні та якісні зміни, зберігаючи загальну суму речовинно-енергетичних, інформаційних та динамічних якостей систем, де ці зміни відбуваються (або в їх ієрархії).
Слідства:
1. Будь-які зміни середовища (речовини, енергії) безперечно призводять до розвитку природних ланцюгових реакцій, які йдуть в бік нейтралізації викликаної зміни, або формування нових природних систем.
2. Взаємодія речовинно-енергетичних, екологічних компонентів, інформації і динамічності якостей природних систем кількісно не лінійна, тобто слабка дія або зміна одного з показників може викликати сильне відхилення в інших.
3. Великі зміни, що відбуваються у великих екосистемах відносно незворотні і вони можуть змінювати глобальні процеси і переводити екосистеми на інший рівень еволюції.
У великих екосистемах зміни важко нейтралізувати, і виправлення потребує великих матеріальних затрат та фізичних зусиль.
Закон Боуліча.Слабка дія може не викликати в природних системах зворотних реакцій до тих пір поки накопичившись, вони не призведуть до розвитку бурхливого динамічного “процесу”.
Навіть незначна дія, енергія якої нижче теоретично необхідної для виведення природних систем із рівноваги (наприклад: дія радіації на живу клітину), іноді визиває непропорційно сильну зворотну реакцію.
Закон максимізації енергії. в суперництві з іншими системами виживає (зберігається) та з них, яка найкраще забезпечує поступання енергії та використовує максимальну її кількість найбільш ефективним методом.
З цією метою система:
1. Створює накопичувачі енергії.
2. Витрачає деяку кількість накопленої енергії на постачання нової енергії.
3. Забезпечує кругообіг різних речовин.
4. Створює механізм регулювання та підтримки стійкості системи, її здатності пристосовуватися до зміни умов.
5. Забезпечує обмін з іншими системами.
Цей закон справедливий також і для інформації.