Міграція робочої сили, базуючи на розходженнях у рівнях економічного розвитку, сприяє ослабленню ряду проблем країн еміграції. Зокрема, для ряду країн, у тому числі й України грошові перекази емігрантів відіграють важливу роль як джерело їхніх валютних надходжень. Для робітників – емігрантів характерна висока норма заощаджень. Їхня середня схильність до заощаджень коливається від 35% у турецьких емігрантів до 70% у пакистанських. Середня схильність переводити в країну виїзду нижче, коливаючись у межах 11-50%. Вона знижується в міру збільшення терміну перебування іммігранта в приймаючій країні.
Грошові перекази стимулюють внутрішній попит, що може принадити до зростання виробництва і зайнятості. У ряді країн з вузькими внутрішніми ринками вони можуть збільшувати інфляційний тиск і викликати розширення імпорту. У соціальній сфері позитивний ефект міграції зв’язують звичайно з ростом добробуту, якщо не всього суспільства, то хоча б деякої його частини. Позитивний вплив може робити при спілкування тимчасових мігрантів до більш передових технологій, застосовуваним у країнах імміграції, більш високим стандартам трудової етики.