імпортна політика – спрямована на регулювання ввозу на територію України товарів, робіт, послуг та інтелектуальної власності.
Ціль імпортної політики полягає в тому, щоб імпортні поставки в країну
були виключно обґрунтованими і не перевищувати об’єктивно необхідних обсягів, тобто були лише об’єктивно необхідними.
Актуальні проблеми:
-суттєва залежність України від критичного імпорту, в першу чергу, від
паливно–енергетичних ресурсів. В Україні, за усі роки її існування як незалежної держави, не виконана робота щодо диверсифікації джерел надходження таких ресурсів з тим, щоб уникнути залежності від монопольного їх постачальника, зокрема Росії;
- використання застарілих технологій при видобуванні власних запасів, що знижує їх якість, і викликає потребу в імпорті; відсутність ресурсозберігаючих технологій і незначний відсоток заміни традиційних видів ресурсів на нетрадиційні - сонячної, вітрової енергії, супутнього газу, метану вугільних шарів, етилового спирту;
-обмеження ввезення на територію України тієї продукції, яка заважає становленню молодих галузей обробної промисловості, та тих сфер виробництва, які не встигли вчасно реформуватися та лише переходять на шлях ринкової діяльності
-відсутність ефективних механізмів антидемпінгових розслідувань та процедур стосовно тих іноземних фірм, які можуть бути звинуваченими у недобросовісній конкуренції;
-відсутність виробництв альтернативних імпортним поставкам
- нагальна потреба в інвестиціях у розвиток тих галузей економіки, які програють у міжнародній конкурентній боротьбі