Лібералізація міжнародної торгівлі держави проявляється у поступовій відміні обмежень у зовнішній торгівлі, зниженні ставок імпортного та експортного мита. Лібералізація торгівлі приносить багато вигод. Вона дає відомі переваги як споживачам – більш широкий і різноманітний асортимент товарів і послуг, так і виробникам – велику свободу у виборі ресурсів і можливість розширення збуту. Сприяючи оновлення технологій і підвищенню якості товарів, розвитку конкуренції, відкритість економіки в цілому сприяє зростанню ефективності національного господарства. З цих позицій відкритість національного ринку – сприятливий фактор розвитку підприємництва. Тому віс країни прагнуть лібералізувати торгівлю, проте при цьому захищати національних виробників. У всіх країнах колишнього СРСР лібералізація зовнішньої торгівлі почала здійснюватися після проголошення незалежності в 1991 р. Метою лібералізації було по-перше, підтягнути національне підприємництво до світового рівня (запозичення технологій і методів управління), по-друге – розвивати національні ринки і конкуренцію, по-третє – приток в країну іноземних інвестицій.
Уряд України з початку 1992 р. проголошує лібералізацію торгівлі та повну свободу ринкових цін
Однак порівняно низька якість продукції і високі витрати виробництва, відсутність навичок конкурентної поведінки і слабкість фінансової бази зробили національне виробництво уразливим перед зовнішніми конкурентами. Українські виробники опинилися в нерівних умовах з іноземними конкурентами. У результаті національні виробники втратили багато товарних ринків. Надмірна доступність українського ринку для товарного імпорту справила негативний вплив на розвиток вітчизняних підприємств, продукція яких не могла конкурувати з іноземною. Масовий відтік капіталу з національної економіки як у формі вивозу за кордон (неповернення платежів, заниження експортних цін, нелегальний вивіз валютних цінностей), так і у формі «доларизації» економіки (накопичення населення і підприємств у валюті) підірвав інвестиційну базу національного господарства.
Подібний характер взаємодії зі світовим господарством не сприяв розвитку національного підприємництва. Становлення підприємництва потребує нової політики відкритості: мова йде не про створення непереборних митних бар'єрів, а про те, щоб надати селективну підтримку найбільш перспективним національним виробникам і виробництвам, що мають високий науково-технічний потенціал. Необхідно створення системи що використовуються в усьому світі екс119. Зовнішній борг: структура, обслуговування та визначення оптимальності
Борг: зовнішній та внутрішній. Зовнішній Б. - сума боргових зобов’язань приватних та державних установ країни таким установам в іншій країні; або за валютою позики. Клас-я З.Б. за кредиторами:
Багатостороння позика – надається міжнародними фінансовими організаціями (Міжнародним валютним фондом, Світовим банком або регіональними банками розвитку);
Двосторонні п. – надаються державами (урядами, або відповідними установами; поділяються на гарантовані урядом (імпортні кредити) та прямі позики (від уряду однієї країни уряду іншій).
Приватні п. – надаються постачальниками, тримачами акцій та комерційними банками
Склад З.Б.: сума випущених, але не погашених держ. запозичень з відсотками (обслугов-ня) (коротко- та довгострок.). + Б. суб’єктів госп-ня, гарант. держ-ю. Обслуг. Б. - комплекс заходів держави, спрям. на погашення позики, виплати відсотків за ними, уточнення і проведення змін умов погашення позик. Оптимальність – за показниками:
Б. до ВВП – відношення Б. до ресурсної бази його покриття (як потенціал збільшення Ех для підвищення платоспроможності)
Платежі з обслуговування З.Б. в обсязі доходів бюджету – порівняння боргового навантаження з ресурсами держ. фін.
Short-term З.Б. до поточних бюдж. надх-нь – поточна ліквідність
З.Б. на душу – хар-зує соц. навантаження
Головне: Б. потр-ний для фін-ня дефіциту бюдж-ту, стабіл-ії екон., інвест-ня.