Торгове ембарго в практиці міжнародної економічної діяльності України

Ембарго – забарона експорту(імпорту) окремих товарів, послуг, технологій тощо в певну країну на визначений або невизначений термін. У воєнний час виступає як форма економічної блокади, у мирний - як засіб фінансового тиску на інші країни.

Статут ООН передбачає встановлення колективного ембарго проти держави, дії якої складають загрозу міжнародній безпеці (ембарго на торгівлю з Іраком, як.окупував сусідню суверенну державу Іран).

Як показує практика, ембарго наносить шкоду як країні проти якої воно вводиться, так і країні, котра його ініціює.
Заборона ввезення в країну, що зазнала санкцій, означає скорочення вивозу з країни, що вводить ембарго. Пропозиція на внутрішньому ринку країни, що вводить ембарго, росте, внутрішня ціна знижується, виграють покупці, програють виробники. Країна об'єкт ембарго на ввезення, навпаки, відчуває дефіцит пропозиції товару з зворотними наслідками. Ембарго на вивезення з країни, що зазнала санкцій, навпаки, є одночасно заборону на ввезення країною, що вводить санкцію. Тепер вже заблокованих країна має надлишкову пропозицію товару на внутрішньому ринку з подальшим скороченням ціни і можливими вигодами покупця і втратами виробників.

У сучасних міжнародних відносинах ембарго виступає як знаряддя економічного, науково-технічного та фінансового тиску, як засіб примусу до зміни внутрішньої і зовнішньої політики, яка проводиться урядом.

Наприклад, Іран забороняв ввозити товари, які підпадають під обмеження релігійних законів; заборона на імпорт свинини та алкогольних напоїв у CAP, Лівії та Пакистані. Ввезення певних товарів часто забороняється з міркувань моралі (порнографія), охорони здоров´я людей (наркотики), захисту рослинного та тваринного світу (отруйні хімікати). Наприклад, законодавство ЄС забороняє імпорт слонової кістки та шкір молодих тюленів. Поряд з безумовними заборонами існують заборони, прийняття яких викликано недотриманням експортером санітарно-гігієнічних та інших пов´язаних з якістю чи стандартизацією вимог.

Крім постійно діючих, використовуються сезонні та тимчасові заборони на ввезення. Сезонні заборони діють стосовно імпорту сільськогосподарських продуктів в періоди достатньої наявності того чи іншого сезонно достиглого продукту.