Франчайзинг — механізм передання чи продажу ліцензій на товарний знак (марку) чи технологію відомої фірми на певних комерційних умовах іншій особі (юридичній, рідко — фізичній), яка отримує виключні права на певні форми виробничо-збутової діяльності.
Необхідність франчайзингу в Україні зумовлена втратою ринків збуту багатьма вітчизняними підприємствами в умовах загострення конкуренції на внутрішніх ринках, відсутністю достатніх фінансових можливостей для запровадження нових технологій у виробництво, неконкурентоспроможністю порівняно з іноземними фірмами.
Організація підприємства на умовах використання франшизи значно знижує підприємницькій ризик, тому що в цьому випадку відбувається використання бізнесу, що довів свою ефективність. Отже, розвиток франчайзингу може виявитися однією з найбільш ефективних форм підтримки підприємництва.
Економічний сенс франчайзингу полягає в поєднанні ефективності, енергії і мобільності невеликого приватного підприємства та технологічних досягнень, гарантій і розкрученої торгової марки великого постачальника.
Однією з основних рис українського франчайзингу є присутність іноземного елементу. Це викликає певні правові проблеми: з'ясування правосуб'єктності іноземної сторони; правове регулювання і захист виняткових прав промислової власності; відповідність українського законодавства міжнародним нормам і угодам. Необхідність впорядкування законодавчої бази франчайзингу.
Останнім часом в Україні набуває поширення товарний франчайзинг. Тут франчайзером зазвичай виступає крупний товаровиробник, який надає право на продаж та сервісне обслуговування товарів, маркованих товарним знаком франчайзера. Він може застосовуватись і щодо товарів, які виготовляє сам франчайзер, і до товарів, що виготовляються іншими фірмами і продаються під торговою маркою франчайзера.
Франчайзинг має ряд переваг:
- за фіксовану плату франшизоодержувач отримує кваліфіковану допомогу, яка в іншому випадку була б для нього надто дорогою.
- вигоди існують і для франшизодавця, оскільки він виходить на нові ринки збуту без суттєвих капіталовкладень;
- такий метод бізнесу дає можливість розширення географічних меж збуту товару.
- франшизодавець потребує меншої кількості управляючих, що зменшує його витрати на заробітну плату.
- франшизоодержувач має більший стимул досягнення кращих результатів, ніж найманий працівник