Лізинг (англ. leasing — оренда, майновий найм) — підприємницька діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування на визначений строк лізингоодержувачу майна.
Базове між джерело регулюв лізингових відносин – Конвенція про між фін лізинг 1988 р.
Основне правове джерело в Україні ЗУ «Про лізинг» (набув чинності 1998 р.). Ним визначаються:
- поняття лізингу,
- об’єкти лізингу (б-я рухоме чи нерухоме майно, що відноситься до основних фондів),
- суб’єкти (лізингодавець, лізингоодержувач, продавець лізингового майна),
- основні права та обов’язки лізингодавця, та лізингоодержувача,
- процедуру здійснення лізингових платежів та їх склад,
- правила укладення договорів лізингу;
В цілому даний закон відповідає потребам між лізингового спів роб-ва але необхідною є подальша конкретизація діяльності лізингових компаній, розширення переліку суб’єктів та об’єктів лізингу, більш точне визначення умов оподаткування, майнових прав тощо.
Участь фін-кредитних установ у лізингових операціях регламентується ЗУ «Про банки та банківську діяльність».
Також підписані Україною міжнародні договори , а також договори, що укладаються комерційними суб’єктами лізингу.