світогляд — не просто узагальнене уявлення про світ, а форма суспільної самосвідомості людини, вузловими категоріями якої виступають поняття "світ" і "людина". Через ці поняття суб'єкт світогляду усвідомлює своє призначення у світі і формує життєві установки.
Найбільш вивченими історичними типами світогляду є міф, релігія та філософія.
Міфологічній формі світогляду притаманні антропоморфізм, тобто ототожнення природних сил з людськими, одухотворення їх. Тому усвідомлення факту поділу світу на світ речей та світ антропоморфних істот означало початок розпаду міфу. Уособлення ж сил природи (символізм) також є пізньою стадією міфу, що особливо характерно для античної міфології. Міф є історично першою формою самосвідомості, котра відокремилася від практики.
Релігія є більш пізньою та зрілою формою світогляду людства, а тому і більш дослідженою. В релігійній свідомості вже чітко розділяються суб'єкт і об'єкт, а отже, долається характерна для міфу неподільність людини й природи і закладаються основи проблематики, яка стане специфічною для філософії. В релігії ідея відділяється від матерії і навіть протиставляється їй. Світ роздвоюється на духовний та тілесний, земний і небесний, горний і дольний, природний і надприродний, до того ж земний починає розглядатися як наслідок надприродного. У релігії виникає зовсім інший, ноуменальний світ, недоступний органам чуттів і розуму, а тому в об'єкти надприродного світу треба вірити. Віра і виступає головним способом осягнення буттяЯкщо для міфа головним є обгрунтування зв'язку індивіда з родом, то для релігії — досягнення єдності з Богом як втіленням святості та абсолютною цінністю.
3. Філософія і світогляд: сутність і співвідношення.Будь-яка філософія - світогляд, хоча світогляд не обов'язково філософія. Багатозначність поняття «світогляд» постійно виявляється як в науковому, так і в повсякденному слововживанні. Світогляд може бути релігійним, науковим, матеріалістичним, ідеалістичним, механістичним, метафізичним, оптимістичним, песимістичним і т.д. Часто світогляд визначається як складова людської свідомості: сукупність знань, переконань, думок, почуттів, настроїв, прагнень, надій, які постають як більш-менш цілісне розуміння людьми миру і самих себе. Світогляду конкретних індивідів можуть розрізнятися ступенем усвідомленості, продуманості, тим, що в них переважає - інтелект чи почуття, світорозуміння або світовідчуття.Від самої людини залежить «якість» його світогляду: чи буде воно вузьким, нерозвиненим, егоїстичним або, навпаки, спирається на досвід усього людства. Загальні уявлення про світ, суспільство і людину створюються «ідеологами», «теоретиками» і закріплюються в різних формах ідеології.Можна сказати, що філософія (як світогляд, «програма», життєва стратегія) входить в людину через розум, релігія - через почуття. Релігія та філософія - види світогляду, які розрізняються способом обгрунтування своїх ідей (програм, життєвих стратегій, цінностей). Таким чином, види світогляду можна виділяти по різних підставах. За ступенем доказовості розрізняються релігія і філософія як форми світогляду. Специфіка філософського світогляду. Його особливість полягає, перш за все, в тому, що воно являє собою загальне теоретичне світогляд. Саме теоретична форма, опора на логіку і докази відрізняють філософію від релігії. Проблема «людина - світ» - ядро філософського і релігійного світоглядів. Розглядаючи проблему «людина - світ» філософія трансформує її в більш абстрактну проблему співвідношення духовного і матеріального. У залежності від її вирішення у філософії сформувалися два напрями - матеріалізм та ідеалізм. Матеріалістичне напрямок (світогляд) розглядає матеріальний початок як первинне, визначальне, а дух, свідомість, розум - як властивість матерії. Ідеалістичний напрям (світогляд) розглядає духовне начало як головне, визначальне, а матерію як породження духу. Той чи інший варіант вирішення проблеми взаємозв'язку матеріального і духовного визначає рішення багатьох інших філософських проблем, визначає філософський світогляд в цілому. Граничність абстракцій і універсальність постановки світоглядних проблем - особливість філософського світогляду. Саме теоретичний характер осмислення суспільної практики дозволяє філософії виробити і обгрунтувати ж принципи і ідеали, які орієнтують людину в світі. Філософія не просто пізнає дійсність (як це робить наука), але й інтерпретує її певним чином, осмислює, оцінює. Філософський світогляд найбільш синтетичне, тому що воно спирається на сукупний досвід людства, узагальнює та синтезує різні типи ставлення людини до світу.