Формування перенесень

В сучасних системах настільної верстки (DTP) реалізовані різноманітні алгоритми автоматичної верстки рядків. Наявність таких алгоритмів дозволяє відмовитися від ручного розбиття слів на склади на межах рядків (ручного перенесення) зі вставкою дефіса. Така ручна верстка сильно ускладнює процедуру внесення подальших змін, тобто добавки і видалення слів, оскільки при цьому доводиться переверстувати значну частину рядків вручну, видаляючи «старі» знаки перенесення і вставляючи нові.

Повністю відмовитися від розбиття і перенесення слів неможливо, оскільки при малій ширині колонки це призведе до дуже великих проміжків між словами.

Великі проміжки між словами в тексті з'являються зазвичай тоді, коли застосовується блокове вирівнювання і ширина колонки, в якій верстається текст, невелика. Ефект погіршується при збільшенні кегля або зменшенні ширини колонки. Для того, щоб хоч якось боротися з цим, деякі DTP-системи виконують розрядку літер (трекінг) в довгих словах у тих рядках, в яких проміжки особливо великі. Результати такої верстки з розрядкою можна часто спостерігати в газетних статтях.

Міжлітерні просвіти

Новачки часто нехтують установкою міжлітерних просвітів (або пропусків). Адже це — один з основних способів поліпшення зовнішнього вигляду документа. Поняття міжлітерного просвіту тісно пов'язано з такими поняттями, як кернінг і трекінг (рис.8.1).

Кернінг «тонка підгонка» міжлітерних просвітів виконується при верстці для певних пар літер, що називається кернінгом (англ. kerning).

При виконанні верстки, особливо у великих кеглях, потрібно враховувати вплив на зовнішній вигляд тексту ретельної верстки поєднань літер. Розташування літер у слові без корекції міжлітерного просвіту для деяких пар символів дає мало привабливий результат. Створюється ілюзія нерівномірності інтервалу. Особливо це помітно, наприклад, для пари літер W і А. Потужні DTP-системи мають спеціальні засоби, що дозволяють визначити величини міжлітерного просвіту для всіх пар літер кожного з використаних в них шрифтів.

Трекінг робить найсильніший вплив на забарвлення тексту, оскільки ним визначається відстань між окремими літерами. Чим більша розрядка між літерами, тобто вільний трекінг, тим світліше забарвлення. Якщо трекінг досягає максимума, текст починає рватися і втрачає забарвлення, тому що його однорідність порушується.

При використанні трекінга рекомендується враховувати ряд особливостей сприйняття людиною друкарського тексту. Наприклад, текст, набраний крупним шрифтом, виглядає краще, якщо літери в словах набрані тісніше (ніж при використанні стандартного інтервалу). Це особливо помітно, коли слова набрано цілком прописними літерами. Ступінь необхідної корекції міжлітерного пропуску залежить не тільки від кегля, але і від гарнітури. Деякі гарнітури вимагають більш відчутного трекінга, інші можуть обійтися практично без такого. Особливо корисний трекінг в ситуаціях, коли виникає необхідність щільного набору деяких частин тексту, наприклад, в окремих графах таблиці.

Збільшувати трекінг доводиться порівняно рідко, але в двох випадках це вельми бажано. При жирних шрифтах заголовків літери займають весь простір, так, що здається, і не зітхнути. Тому і вводять невелику розрядку, яку друкарі так і називають — повітря. Другий випадок вдалого використання трекінга — отримання особливого ефекту, все більш популярного у поліграфістів: розрядка літер в слові здійснюється таким чином, що між окремими літерами величина просвіту перевищує ширину символа. Цей прийом підходить для текстів, набраних заголовними літерами, особливо якщо текст невеликий, розташований в одному рядку і є шапкою або підзаголовком.

Інтерліньяж це відстань між базовими лініями сусідніх рядків. Вона вимірюється в пунктах і складається з кегля шрифту і відстані між рядками. Наприклад кегль 10 пунктів при відстані між рядками в 2 пункта називають кеглем 10 пунктів при інтерліньяжі 12 пунктів. Пишеться 10/12.

Інтерліньяж вважається негативним, коли він менше, ніж розмір шрифту в рядку, наприклад, якщо інтерліньяж складає 20 п. при розмірі шрифту 24 п. Маніпулюючи величиною інтерліньяжу і при зведенні до дуже маленьких значень, можна добитися часткового накладення наступного рядка на попередній.

Рис. 8. 1. Основні параметри шрифту

Негативний інтерліньяж при верстці звичайних текстових документів використовується відносно рідко. Але можливість використовувати негативну величину безумовно корисно при оформленні різних логограм, заголовків, колонтитулів, ілюстрації та ін.

Підгонку тексту часто використовують в журналах, бюлетенях новин, газетах, там, де наперед відома площа, на якій повинні розташуватися всі матеріали.

Зазвичай матеріалу набирається більше, ніж місця під нього, тому наступні поради допоможуть вам дещо «стинути» текст. Проте, роблячи все «із точністю до навпаки», ви можете розтягнути текст. Дані пропозиції розташовані за ступенем переваги: звертайтеся до останніх тільки в тому випадку, коли не працюють перші.

Відредагуйте текст, видаляючи зайві рядки. Особливу увагу звертайте на рядки в кінці абзаців, що мають одне-два слова. Іноді, видаливши декілька символів, ви зможете скоротити цілий рядок.

Ущільніть трекінг, щоб увігнати короткі рядки, завершальні абзаци.

Уменшіть інтерліньяж наполовину або чверть пункту, у багатьох випадках це цілком непомітно, а в кожній колонці вивільняються декілька рядків.

Зменшіть на півпункта розмір шрифту. Це ефективніше, ніж здається на перший погляд, оскільки дозволяє внести на полосу більше рядків і умістити більше тексту на кожному рядку.

Трохи уменшіть ширину символів (наприклад, встановіть масштаб 95%).

Зменшіть ширину середника між колонками або злегка скоротіть ширину полів.