Таблиці, що не мають нумерації, а також надзаголовкових рядків йдуть безпосередньо за словами «... у наступній таблиці:», повинні бути зверстані точно за визначеним рядком тексту, до якого вони належать (такий порядок називають зазвичай «впідверстку»). Ця вимога часто викликає дуже великі труднощі: якщо таблиця не вміщується на полосу, то варто увігнати потрібне число рядків у попередні полоси або ж вигнати з попередніх полос потрібне число рядків тексту, переносячи всю таблицю на наступну полосу. У деяких випадках (для досить великих таблиць) зробити це неможливо, тоді доводиться «ламати» таблицю, тобто поділяти її на дві частини з повторним набором заголовка. Якщо при цьому друга частина таблиці переходить на парну полосу, то рекомендується наприкінці непарної полоси набрати слова: «Продовження таблиці див. на звороті», а перед початком другої частини: «Продовження таблиці».
Клаптикові таблиці з нумерацією і при наявності в тексті посилань типу: «див. табл.» можуть бути розташовані в будь-якому місці розвороту, але, як правило, після посилання. У цих випадках таблиці рекомендується розташовувати на оптичній середині полоси з врахуванням інших елементів видання, що є на розвороті (рисунки, формули, заголовки й ін.). Якщо посилання розташоване у верхній частині парної полоси, то таблицю зверстують на тій же полосі, якщо в нижній частині парної полоси, то таблицю зверстують на непарній полосі. Як виняток, припустимо зверстати таблицю на непарній полосі трохи вище посилання. Якщо ж посилання знаходиться внизу непарної полоси, то краще вигнати кілька рядків з попередніх полос для того, щоб посилання перейшло на наступну парну полосу, а за нею розмістити таблицю. Тільки за умови, що зробити це неможливо, допускається відрив таблиці від посилання з додаванням до тексту посилання слів «див. с. ###».
Неповноформатні клаптикові таблиці (набрані на знижений формат) виключають зазвичай на повний формат при їхньому наборі. Якщо цього не зроблено, то їх необхідно зверстувати «у червону» чи вкрай у залежності від загального оформлення видання. Такі таблиці не можна розташовувати у верхній частині полоси, вони обов'язково мають бути закриті мінімум трьома рядками тексту. З цієї же причини неприпустимо «ламати» неповноформатні таблиці.
Клаптикові таблиці не слід розташовувати відразу після формули безпосередньо або перед нею, поруч з рисунком (має бути не менш трьох рядків тексту), а також відразу ж за заголовком (якщо це не передбачено текстом видання). Також дуже небажано розташовувати клаптикові таблиці на кінцевих полосах.
Клаптикові таблиці малого формату обирають текстом (з урахуванням мінімального формату оборки, заданого видавництвом для даного видання). При цьому таблицю розташовують із виключкою у зовнішнє поле (на парних полосах робиться оборка праворуч від таблиці, на непарних — ліворуч). У тих рідких випадках, коли на полосі з`являються дві клаптикові таблиці малого формату, їх по можливості варто розташувати поруч врозріз, якщо ж цього зробити неможливо (наприклад, при різній висоті таблиць, якщо їх сумарний формат більше формату рядка набору), то першу таблицю на полосі розташовують на зовнішнім полі, а другу — на корінцевім полі, причому між ними розташовують не менше ніж три текстових рядки.
Верстка полосних і розстібних (подовжніх і поперечних) таблиць
Полосні таблиці завжди зверстують після посилання на них, бажано на одному розвороті з посиланням. Якщо посилання потрапило на непарну полосу, то таблицю переносять на наступний розворот. Правда, якщо посилання розташоване вгорі непарної полоси, то краще увігнати кілька рядків у попередні полоси, перемістити посилання на парну полосу і розташувати таблицю на непарній; якщо ж посилання розташоване внизу непарної полоси, то, відповідно, варто вигнати кілька рядків, та перемістити посилання на наступну парну полосу і розташувати таблицю на одному розвороті з нею. Розстібні таблиці завжди розташовують на розвороті, що знаходиться за полосою з посиланням на них. Якщо розстібну таблицю неможливо розташувати на розвороті (наприклад, наприкінці глави), то потрібно зробити з неї дві полосні таблиці.
Поперечні таблиці (таблиці «лежачі») завжди зверстують так, щоб на парній полосі заголовок розташовувався до зовнішнього поля, а на непарній — до корінця.
Розстібні подовжні клаптикові таблиці зверстують також на розвороті; при цьому необхідне найсуворіше узгодження їх розташування на полосах, тобто кількість тексту і пробілів над кожною частиною таблиці повинно бути строго однаковим (з точністю до 0,5 п.) на обох суміжних полосах. До тексту обох полос (над і під таблицею) підставляють пробільний матеріал у корінцевому полі, щоб полоса була строго прямокутною (адже частини розстібної таблиці набрані на збільшений формат).
Розстібні таблиці, що не займають повного формату розвороту (зазвичай поперечні таблиці «із клаптиком»), розташовують так, щоб вони зайняли всю парну, а залишок їх — частина (до корінця) непарної полоси. Праворуч таблицю беруть в оборку текстовими рядками з відбиттям лівого краю тексту від таблиці на 6-12 п. Мінімальний формат оборки визначається видавництвом для кожного конкретного видання.
Виводи і їх класифікація
При табличній верстці виділяється особливий вид таблиць, що називається виводом (див. Таблиця 9.1.). Вивід — це текстовий і цифровий матеріал, згрупований у вигляді горизонтальних рядків і вертикальних стовпчиків, розділених за допомогою пробілів.
Таблиця 9.1.
| Довжина хвилі, мм | Колір випромінювання |
| 440-480 | Синій |
| 490-550 | Зелений |
| 600-720 | Червоний |
Виводи — класифікуються за змістом (який матеріал міститься у виводі: текстовий, цифровий, змішаний і т.п.) і за складністю (прості — без заголовків, граф з нескладними заголовками або складні — з багатоярусними заголовками або складним боковиком).
Особливості набору і верстки виводів
При наборі виводів дотримуються правила табличного набору, а також деяких додаткових правил.
Виводи без заголовків граф зазвичай набирають гарнітурою і кеглем основного тексту. Виводи з заголовками граф — шрифтом на кегль менше основного тексту.
По ширині вивід має бути вужчим від формату основного тексту — відступ не менше ніж 18 мм із кожної сторони, мінімальна ж ширина виводу може дорівнювати половині формату основного тексту. Якщо ширина виводу менша, то бажано розширити боковик і додати рядок крапок.
Заголовки граф виводів набирають горизонтально і виключають по центру графи. При наявності заголовків граф, що складаються з одного і більше рядків, їх виключають у такий спосіб: дворядкові — посередині трьохрядкових; однорядкові — посередині дворядкових і т.п. Пробіли між заголовками граф мають бути не менше ніж кегельний шрифт, що набирається.
Виводи не мають нумерованого заголовка, тому що їх зазвичай зверстують у тому місці тексту, де мова йде про те, що міститься у даних виводах.