На одній полосі можуть бути розташовані два рисунки, які зверстані врозріз. При відкритій верстці один з них зверстують угорі, а другий — унизу полоси. При закритій верстці між цими зображеннями має бути не менше ніж три рядки тексту, і вони з текстом між ними зверстуються на оптичній середині полоси (три восьмих тексту, що залишився — над і п'ять восьмих — під групою зображень).
Якщо на одній полосі розташовані два рисунки малого формату, їх можна розмістити поруч, врозріз з текстом. При цьому, якщо вони не займуть повного формату рядка, то вертикальний пробіл між ними має бути значно меншим, ніж поля; якщо ж їхній сумарний формат відрізняється від формату рядків на 1-1,5 кв., то краще розмістити їх по краях полоси, давши весь пробіл між ними. Обидва ці рисунки можна розмістити й в оборку (коли сумарний формат ілюстрацій більше формату рядка набору, то саме цей варіант єдиний): перше зображення — до зовнішнього краю полоси, а друге — до корінцевого поля (на парній полосі перше зображення — уліво, друге — вправо, на непарній перше — вправо, друге — уліво). Між такими ілюстраціями повинно бути не менше ніж три повноформатних рядки (при закритій верстці), і всю групу розташовують на оптичній середині; при відкритій верстці перше зображення розташовують угорі, друге — унизу полоси.
Якщо два рисунки, розташовані врозріз, істотно відрізняються за висотою, то їх варто вирівняти по нижній лінії і над меншим за висотою малюнком зробити оборку, формат якої дорівнює формату цього зображення, а висота — не менше ніж чотири рядки тексту.
Вплив розташування матеріалів на розвороті й обороті полоси на ілюстративну верстку
Погоджене розташування всіх зображень на кожному розвороті видання має дуже велике значення для його художнього оформлення.
Якщо на обох полосах розвороту зверстують рисунки врозріз, то їх варто вирівнювати по нижній лінії, розташовуючи більший за висотою на оптичній середині. При значній різниці у висоті цих ілюстрацій їх розташовують по оптичній середині полос. При наявності на кожній полосі розвороту зображень в оборку рекомендується: якщо рисунки мають однакові розміри, розмістити їх симетрично щодо корінця; якщо ж рисунки мають різні як за форматом, так і за висотою розміри, то — по одній діагоналі, зміщуючи рисунок на парній полосі трохи нагору, а на непарній — униз (при закритій верстці) чи розташовуючи зображення на парній полосі вгорі, а на непарній — унизу (при відкритій верстці). Так само рекомендується робити при наявності на парній полосі зображень врозріз, а на непарній — зображень в оборку. Розворот з чотирма ілюстраціями в оборку (по дві на полосі) краще робити симетричним, розташовуючи нижні рисунки до корінцевого поля, але іноді рекомендують усі чотири рисунки в цьому випадку розташовувати до зовнішнього поля.
При розташуванні напівтонових малюнків на полосі не можна також не враховувати звороту полоси, тому що збіг такого малюнка з наявною на звороті таблицею, крупнокегельним заголовком і т.п. значно погіршить сприйняття малюнка через натиск і просвічування паперу.
Як зверстати зображення, що займають цілу полосу
Ілюстрації, що мають значно менший, ніж полоса набору, формат, але зверстані, за вказівкою видавництва, на окрему полосу (фронтиспис, рисунки на вклейках і т.п.), розташовують точно на оптичній середині полоси з рівномірною виключкою за форматом рядка набору «у червону». Як правило, на таких полосах колонцифру не ставлять. На полосах, які розташовуються на вклейках, зазвичай набирають норму, але в обсяг колонцифр вони не входять; інші полоси з малюнками в загальний обсяг входять — на наступних полосах колонцифри ставлять з урахуванням такої полоси. Досить часто в художніх виданнях зворот полоси, зайнятої ілюстрацією, залишають порожнім. У цих випадках полоса з малюнком повинна бути обов'язково непарною.
У технічних, наукових і навчальних виданнях полоси, зайняті ілюстраціями, верстають звичайним шляхом. За указівкою видавництва, іноді такі полоси беруться в рамку з тонких лінійок; рамка повинна точно дорівнювати формату полоси набору. Дуже важливо правильно розташувати дрібні рисунки, зібрані на одній полосі; обов'язково враховувати наступне:
1. Необхідно, щоб рисунки розташовувалися за номерами;
2. Необхідно, щоб зберігалася прямокутність полоси, тому при верстці таких полос без рамок потрібно прагнути розташовувати зображення по можливості вкрай полоси;
3. Відбиття між малюнками повинні бути рівномірними і не занадто великими.
Підпис під малюнком
Підписи під малюнками (текстівки) повинні бути набрані на видимий формат зображення, крім напівтонових ілюстрацій — фацети, а для штрихових малюнків — поля чи підставки. Для малюнків, зверстаних в оборку, ніяких винятків з цього правила бути не може. Дуже довгі підписи, що займають більше ніж 4-5 рядків під малюнком, зверстуються врозріз, але не займають повного формату рядка набору, дозволяється (як виняток) набирати на повний формат. Останній рядок підпису (іноді єдиний) виключається «у червону» стосовно формату ілюстрації. Якщо підпис має експлікацію (пояснення елементів малюнка), набрану зниженим кеглем (нонпареллю), то наприкінці основного тексту підпису ставлять двокрапку, а експлікацію відбивають від підпису на 2-4 п. і останній рядок її також виключають «у червону» стосовно видимого формату малюнка.
Відбиття підпису від малюнка (включаючи фацет) не повинно перевищувати кегля основного шрифту, відбиття зображення від тексту зверху також має бути в межах кегля основного шрифту, а від тексту знизу — у межах двох кеглів основного шрифту. Загальна висота ілюстрації з підписом і усіма відбиттями повинно бути кратне кеглю основного шрифту. При відкритій верстці над малюнком, який розташований зверху полоси, відбиття зверху не роблять, а відбиття знизу — у межах двох кеглів шрифту з врахуванням звідності верстки; над малюнком, який розташований внизу полоси, роблять відбиття зверху в межах кегля, а останній рядок підпису повинен витримувати лінію останнього рядка тексту.
Розташування підпису збоку від малюнка надзазвичай небажано, це допускається в технічній книзі тільки в безвихідних ситуаціях.