Машинний шрифт це фундаментальне явище, оскільки будь-яка робота з комп’ютером неможлива без обміну текстовими повідомленнями.
Шрифт (нім Schrift, від schreiben — писати):
Шрифти створюються художниками у відповідності до:
Шрифти характеризуються:
(Курсив — шрифт для набору, що базується на характерних ознаках вишуканого письма від руки. Курсив можна розглядати як компроміс між рукописним та власне друкованим шрифтом. Першу книгу курсивним шрифтом віддрукував в 1501 році венеціанець Альд Мануцій (1447/49—1515).)
7.2. Шрифти та їхній поділ за графічною основою
Шрифтом у широкому розумінні називають весь асортимент складальних матеріалів (як друкованих, так і пробільних), які застосовуються у друкарнях. У вузькому ж розумінні шрифтом називають комплект літер визначеного алфавіту із застосованими до них розділовими знаками і цифрами. До цього поняття можуть входити комплекти різних накреслень і різних кеглів.
За графічною основою типографські шрифти зазвичай поділяють на три великі групи:
- шрифти на кириличній (слов’янській) графічній основі — це шрифти, в основі яких лежить російський алфавіт; додавання окремих особливих знаків до російського алфавіту дозволяє набирати тексти на багатьох мовах народів колишнього СРСР (наприклад, українською, білоруською, узбецькою і десятках інших), а також на деяких іноземних мовах, зокрема на болгарській і македонській;
- шрифти на латинській графічній основі — це шрифти, в основі яких лежить латинський алфавіт; додавання окремих акцентованих і особливих знаків до нього дає можливість виконання набору на багатьох іноземних мовах (німецькій, французькій, іспанській, чеській і т.п.) і на деяких мовах народів колишнього СРСР, зокрема на естонській, латиській, і литовській;
- шрифти особливих графічних основ — це шрифти зі спеціальними графемами знаків, які використовуються при наборі на споріднених мовах невеликої групи (наприклад, арабський шрифт), а найчастіше на якійсь одній мові, зокрема вірменській, грузинській, грецькій, готичній, і багато інших шрифтів.
Алфавітом називається графічна форма певної системи літерно-звукового аркуша. Перший алфавіт літерно-звукового аркуша створений в XI ст. до н.е., грецький — у VIII-VII ст. до н.е., латинський — у III ст. до н.е. Слов'янський алфавіт створений Кирилом і Мефодієм у IX ст. н.е. Кожна система аркуша має свої графічні форми — шрифти. Специфіка мови визначає число знаків в алфавіті.
Головними графічними елементами, з яких складається літера шрифту, є основні штрихи, сполучні штрихи і кінцеві елементи.
До основних штрихів належать вертикальні і косі штрихи, спрямовані з лівого верхнього до правого нижнього кутів. Як правило, основні штрихи товщі від інших.
Сполучні штрихи — це горизонтальні і косі штрихи, спрямовані з лівого нижнього кута в правий верхній.
З погляду на зовнішній вигляд шрифти можна розділити на два великих класи:
· шрифти з зарубками(serif);
· шрифти без зарубок(sans-serif).
Зарубками називаються невеликі штрихи, що підкреслюють основні і деякі додаткові штрихи, а також точки і «хвостики», якими закінчуються деякі штрихи.
Шрифти з зарубками (serіf)
Зарубки (serіf) — це поперечні елементи на кінцях штрихів літери. Шрифти з зарубками (рис.7.1) також називають антиквенними, тобто античними, стародавніми. Справа в тому, що вперше подібні елементи у літерах застосували ще римляни.