В умовах роботи транзистора до лівого р — п— переходу прикладається напруга емітер — база Uе–б у прямому напрямку, а до правого р — п – переходу — напруга база — колектор Uб-к у зворотному напрямку. Під дією електричного поля велика частина носіїв зарядів з лівої ділянки (емітера), долаючи р — n – перехід, переходить у дуже вузьку середню ділянку (базу). Далі велика частина носіїв зарядів продовжує рухатися до другого переходу і, наближаючись до нього, потрапляє в електричне поле, утворене зовнішнім джерелом Ue—к. Під впливом цього поля носії зарядів втягуються в праву ділянку (колектор), збільшуючи силу струму в колі батареї Uе–к . Якщо збільшити напругу Uе–б, то зростає кількість носіїв зарядів, що перейшли з емітера в базу, тобто збільшиться сила струму емітера на ΔIе-, при цьому також зросте сила струму колектора ΔIк.
У базі незначна частина носіїв зарядів, що перейшли з емітера, рекомбінує з вільними носіями зарядів протилежної полярності, вибуття яких поповнюється новими носіями зарядів із зовнішнього кола, які утворюють базовий струм силою Iб. Отже, сила колекторного струму
lк=Іе-Іб, (2.4)
буде дещо меншою від сили емітерного струму. Відношення
α=ΔІк/ΔІе, приUб-к=const (2.5)
називається коефіцієнтом підсилення за силою струму і становить 0,9...0,995.
Якщо коло емітер — база розімкнене і сила струму в ньому дорівнює нулеві (Уе = 0), а між колектором і базою прикладена напруга Uк-б. то в колі колектора протікатиме незначної сили зворотний (тепловий) струм Iк.зв, обумовлений неосновними носіями зарядів. Сила цього струму значною мірою залежить від температури і є одним із параметрів транзистора (чим менша сила струму, тим кращі якості у транзистора).
Оскільки емітерний р — п - перехід перебуває під прямою напругою, то він має малий опір. На колекторний р — n - перехід діє зворотна напруга і він має великий опір. Тому напруга, що прикладається до емітера, дуже мала (десяті частки вольта), а напруга, що подається на колектор, може бути досить великою (до кількох десятків вольт). Зміна сили струму в колі емітера, обумовлена малою напругою
Ue, створює приблизно таку ж зміну сили струму в колі колектора, де діє значно вища напругаUк, внаслідок чого транзистор збільшує потужність.
Для роботи транзистора як підсилювача електричних коливань вхідну змінну напругу Uax (сигнал, що підлягає підсиленню) подають послідовно з джерелом постійної напруги зміщення изн між емітером і базою, а вихідну напругу Uвих (підсилений сигнал) знімають з навантажувального резистора Rн.
2.4.3 Схеми включення біполярних транзисторів
Можливі три схеми приєднання транзисторів п — р — п-типу (мал. 2.10, а) та р — п — р-типу (мал. 2.10, б): зі спільною базою (СБ), спільним емітером (СЕ) та спільним колектором (СК). Назва схеми показує, який електрод транзистора є спільним для вхідного та вихідного кола.
Схеми приєднання транзисторів відрізняються своїми властивостями, але принцип підсилення коливань залишається однаковим.
У схемі зі спільною базою позитивний приріст напруги на вході ΔUвх обумовлює збільшення сили емітерного струму Ie, що призводить до зростання сили колекторного струму Iк та напруги виходу ΔIвих, причому ΔIвих>>ΔIвх. У схемі з СБ джерело вхідної напруги введено в коло емітер — база, а навантаження та джерело живлення — в коло колектор — база. Вхідний опір схеми з СБ малий (кілька омів або десятків омів), оскільки емітерний перехід ввімкнений у прямому напрямку. Вихідний опір схеми, навпаки, великий (сотні кілоомів), бо колекторний перехід ввімкнено у зворотному напрямку. Малий вхідний опір схеми з СБ є істотним недоліком, який обмежує її застосування у підсилювачах. Через джерело вхідного сигналу в цій схемі протікає весь емітерний струм і підсилення за силою струму не відбувається (коефіцієнт підсилення за силою струму α < 1).
Підсилення за напругою й потужністю в цій схемі може досягти кількох сот.
У схемі зі спільним емітером джерело вхідної напруги введено в коло емітер — база, а опір навантаження Ra та джерло живлення — в коло емітер — колектор, тому емітер е спільним електродом для вхідного й вихідного кола. Вхідний опір схеми з СЕ більший, ніж у схеми з СБ, бо вхідним струмом у цій схемі е базовий струм, сила якого набагато менша від сили емітерного й колекторного струму. Цей опір становить сотні омів. Вихідний опір схеми з СЕ великий і може доходити до ста кілоомів. Коефіцієнт підсилення за силою струму β в цій схемі є відношенням приросту сили колекторного струму ΔІк до приросту сили базового струму А/в за постійної напруги на колекторі, тобто
β = ΔІк/ΔІб при UK = const (2.6)
і для різних транзисторів може мати значення р = 10...200. Ураховуючи рівності Іе=Ік+Іб та α=ΔІк/ΔІе, маємо
β = ΔІк/(ΔІе — ΔІк) = (ΔІк/ΔІе)/(1 — ΔІк/ΔІе) = α/(1 — а). (2.7)
Коефіцієнт підсилення за напругою ku для схеми з СЕ такий, як і для схеми з СБ. Коефіцієнт підсилення за потужністю kp = βku в багато разів більший, ніж у схемі з СБ.
У схемі зі спільним емітером з підсиленням вхідної напруги відбувається поворот фази вихідної напруги на півперіоду (на 180°): додатний приріст вхідної напруги обумовлює від'ємний приріст вихідної і навпаки.
У схемі зі спільним колектором джерело вхідної напруги вводиться в коло бази, а джерело живлення та опір навантаження — в коло емітера. Вхідним струмом є базовий струм, а вихідним — емітерний. Коефіцієнт підсилення за силою струму для цієї схеми
kі = ΔІе/ΔІб = ΔІе,/(ΔІе - ΔІк) = 1/(1- а) (2.8)
Вхідний опір схеми з СК великий (десятки кілоомів), а вихідний — малий (до 1...2 кОм). Коефіцієнт підсилення за напругою ku = 0,9... 0,95, тобто наближається до одиниці; цю схему часто називають емітерним повторювачем. Схему з СК використовують для узгодження окремих каскадів підсилення — джерела сигналу або навантаження з підсилювачем.