| Вид випромінювання | Коефіцієнт Wp |
| Електрони і мюони | |
| Протони з енергією Е < 10 МеВ | |
| Нейтрони з енергією Е £ 20 КеВ | |
| Нейтрони з енергією Е = 0,1...10 МеВ | |
| Альфа-випромінювання, важкі ядра віддачі | |
| Рентгенівське і гамма-випромінювання |
Оскільки різні види іонізуючого випромінювання мають свої особливості при впливі на біологічні системи, для більш точного аналізу їх дії у системі SI використовують поняття еквівалентної дози.
Еквівалентна доза іонізуючого випромінювання – це поглинена доза випромінювання, помножена на середній коефіцієнт якості випромінювання для біологічної тканини. Вимірюється в зивертах (1 Зв = 100 бер). Наприклад, для гамма-випромінювання поглинена доза в 1 Гр відповідає еквівалентній дозі в 1 Зв. Поглинена доза для альфа-випромінювання в 1 Гр відповідає еквівалентній дозі в 20 Зв. Коефіцієнт якості випромінювання виявляє ступінь можливого руйнування біологічної тканини конкретним видом іонізуючих частинок. Він показує, у скільки разів сильніше конкретний вид радіоактивного випромінювання руйнує живу тканину відносно рентгенівського випромінювання. Так, α-промені у 20 разів небезпечніші за рентгенівське випромінювання, швидкі нейтрони – у 10 разів. Однак, серед усіх видів найнебезпечніші нейтрони, незважаючи на їх коефіцієнт відносної біологічної ефективності. Це пов’язано з тим, що вони, проходячи крізь речовину або живу тканину, роблять її джерелом випромінювання іноді на мільйони років. Інші види випромінювання лише іонізують речовину, не роблячи її джерелом випромінювання.
Слід запам’ятати, що за рік людина не повинна отримати більш ніж 0,5 бер від усіх природних та штучних джерел випромінювання. Раніше широко користувалися поняттям експозиційної дози.
Експозиційна доза – це доза, яка дорівнює відношенню заряду q, що утворився внаслідок іонізації під дією випромінювання, до маси іонізованого повітря: 1 Р = 2,58·10-4 Кл/кг.
Слід запам’ятати, що 1 Р це приблизно 1 рад при опроміненні людини
(дод. 2)
1 рад = 10–2 Дж/кг = 1,14 Р; 1 Р = 0,877 рад.
Дуже важливою характеристикою є поняття потужності дози.
Потужність дози – це відношення поглиненої дози D до одиниці часу t. Потужність дози убуває зворотно пропорційно квадрату відстані. Слід запам’ятати, що потужність дози часто характеризує безпечний радіаційний фон. Він не повинен перевищувати 10–20 мкрад/год.
Кількість розпадів за секунду в радіоактивному зразку має назву «активність».
Активність (А) радіоактивної речовини – це число радіоактивних розпадів за секунду. Одиниця SI активність: [А] = бекерель (Бк) = 1 розпад/с. Одиниця, що застосовувалася до 1980 р.: кюрі (Кі) = 3,7·1010 Бк. Досить часто у кюрі характеризують активність радіоактивних відходів. Наприклад, якщо активність радіоактивних відходів дорівнює 100 000 Kі, це свідчить, що ці радіоактивні відходи мають таку активність, як 100 кг радію, 1 600 кг плутонію або 570 000 кг урану-235.
Бекерель – системна одиниця активності радіонукліда. Являє собою
активність радіонукліда, в якому протягом однієї секунди відбувається один акт розпаду. У тисячу разів більша одиниця – кілобекерель (кБк), у мільйон – мегабекерель (МБк). Один бекерель – це один радіоактивний розпад атома за секунду. Крім бекереля, активність вимірюється в кюрі (Kі): 1 Kі = 3,7·1010 Бк. Це активність одного грама радію. За одну секунду в одному грамі радію здійснюється 3,7·1010 розпадів атомних ядер. Питома активність вимірюється в Бк/кг, Бк/л та використовується для визначення допустимих рівнів вмісту радіонуклідів у продуктах харчування та питній воді (табл. 15). Важливу інформацію також має і така характеристика, як емпіричне співвідношення щодо радіоактивності харчових продуктів (табл. 16).
Таблиця 15